12 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/57/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області №6576-6515/Г-17/8-2400/23 від 03.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 22.10.2019 р.
1.2. Ухвалою суду від 03.01.2024 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, як пенсіонер за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2.2. Вказує, що відповідно до архівної довідки Управління МВС України в Чернівецькій області Міністерства внутрішніх справ України №13547 від 06.05.2010 р. мати позивача ОСОБА_2 , 1928 р.н., була виселена в серпні 1945 року з сім'єю на спецпоселення в Сюмсінський район УАССР з Чернівецької області. Разом з ОСОБА_3 проживали: донька - ОСОБА_4 , 1955 р.н., донька - ОСОБА_5 1957 р.н. ОСОБА_2 та її доньки з обліку спецпоселення були зняті в лютому 1958 р. На підставі ч.1 ст. 1.1 Закону РФ "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 р. вищезазначені позивача було реабілітовано.
2.3. Даний статус також підтверджується наявністю в позивача Посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.2019 р. Чернівецькою міською радою, яке дає право позивачу на пільги і компенсації, встановлені Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
2.4. Маючи статус реабілітованої особи, у листопаді 2023 року, позивач звернулась до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку її пенсії, як особі, яка зазнала політичних репресій, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок періоду перебування на спецпоселенні відповідно до ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувавши його до стажу в потрійному розмірі. Разом із заявою позивачем було подано необхідні довідки про реабілітацію та посвідчення реабілітованої особи.
2.5. Однак, відповіддю Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області від 03.11.2023 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на те, що відповідно до наданих документів не підтверджено факт переселення, а тому права на підвищення пенсії немає. Вважає відповідь Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.11.2023 року про відмову в перерахунку пенсії протиправною та такою, що піддягає скасуванню.
2.6. Наголошує, що позивач, як реабілітована особа відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", має право на підвищення призначеної пенсії із розрахунку 50% мінімальної пенсії на віком з 22.10.2019 року (з дати отримання посвідчення реабілітованого) з урахуванням виплачених сум.
Позиція відповідача
2.7. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.8. Так зазначає, що ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено підвищення пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а також членам їх сімей, яких було примусово переселено.
2.9. Питання встановлення до пенсії відповідного підвищення врегульовано п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" згідно з яким, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.
2.10. Зазначає, шо надбавка членам сімей, яких було примусово переселено, в розмірі 54,40 грн. встановлена до пенсійної виплати Позивача. Правові підстави для її виплати в іншому розмірі, відсутні.
2.11. Враховуючи вищенаведені факти, вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено нарахування та виплату пенсії позивачу згідно вимог законодавства, що діяли на час вчинення відповідних дій. Розмір пенсії який отримує позивач станом на час розгляду даної судової справи не дає підстав для його перерахунку та виплати згідно позовних вимог
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувачка пенсії за віком, яку обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3.2. Відповідно до архівної довідки Управління МВС України в Чернівецькій області Міністерства внутрішніх справ України №13547 від 06.05.2010 року мати позивача ОСОБА_2 , 1928 р.н., була виселена в серпні 1945 року з сім'єю на спецпоселення в Сюмсінський район УАССР з Чернівецької області. Разом з ОСОБА_3 проживали: донька - ОСОБА_4 , 1955 р.н., донька - ОСОБА_5 1957 р.н. ОСОБА_2 та її доньки з обліку спецпоселення були зняті в лютому 1958 р. На підставі ч.1 ст. 1.1 Закону РФ "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 р. вищезазначені позивача було реабілітовано.
3.3. 22.10.2019 року ОСОБА_1 отримано посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно якого має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
3.4. Згідно аргументів сторін, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії, як особі, яка зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком.
3.5. У відповідь на звернення позивача листом від 03.11.2023 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило позивача про відсутність підстав щодо здійснення відповідного перерахунку пенсії, оскільки позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", як реабілітованій особі, виплачується підвищення до пенсії у розмірі 54,40 грн. Правові підстави для її виплати в іншому розмірі, відсутні.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
4.2. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Згідно вимог статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
-антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
4.6. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" №2325-VIII від 13.03.2018 року (далі - Закон №2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
4.7. Так, серед іншого, змінено назву закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-XII, визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-XII.
4.8. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
4.9. Статтею 4 Закону №962-XII передбачено "поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей".
4.10. Згідно з пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
4.11. Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції, яка почала діяти з 05.05.2018 (далі - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
4.12. Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (стаття 58 Закону №1788-XII).
4.13. Відповідно до пункту 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
4.14. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 липня 2008 року № 654, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
4.15. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
4.16. Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
4.17. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
4.18. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
4.19. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
4.20. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №446/1515/16-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
4.21. Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
4.22. Судом встановлено, що згідно архівної довідки Управління МВС України в Чернівецькій області Міністерства внутрішніх справ України №13547 від 06.05.2010 р. мати позивача ОСОБА_2 , 1928 р.н., була виселена в серпні 1945 року з сім'єю на спецпоселення в Сюмсінський район УАССР з Чернівецької області. Разом з ОСОБА_3 проживали: донька - ОСОБА_4 , 1955 р.н., донька - ОСОБА_5 1957 р.н. ОСОБА_2 та її доньки з обліку спецпоселення були зняті в лютому 1958 р. На підставі ч.1 ст. 1.1 Закону РФ "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 18.10.1991 р. вищезазначені позивача було реабілітовано.
4.23. Тобто, позивач є членом сім'ї репресованої особи, визнаний реабілітованим, а відповідно до посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Відтак, позивач є особою, яка знаходилася на спецпоселенні разом, а саме була виселена разом із репресованою по політичним мотивам матір'ю.
4.24. За таких обставин та з огляду на наведені вище норми, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність відмови відповідача у призначенні та виплаті позивачу підвищення пенсії згідно пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
4.25. Статтею 1-1 Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено:
- репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
- вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
- заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення;
- члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
4.26. Отже, враховуючи те, що позивач перебував у висланні, а не засланні, і проживала разом зі своєю сім'єю, як член сім'ї на спецпоселенні, відтак, позивач є членом сім'ї репресованої особи в розумінні Закону №962-ХІІ із змінами, внесеними Законом №2325-VIII.
4.27. У постанові від 13.05.2024 року у справі № 500/5507/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про належність до членів сімей, яких було примусово переселено, дітей, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю та наявність у таких дітей права на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII.
4.28. За вказаних обставин та враховуючи висновки Верховного Суду у справі №500/5507/23, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім'ї репресованої особи, а не 50 % як репресованій особі, яку було реабілітовано.
4.29. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення позивачу підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зобов'язанням здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, діяв не на підставі Конституції та законів України.
5.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
5.4. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №2663-9004-9595-6960 від 29.12.2023 року.
6.3. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 537,30 грн (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, з дати звернення із заявою про виплату підвищення до пенсії.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №7365-5070-9375-6327 від 30.10.2023 року судового збору у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн 30 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.В. Анісімов