Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 липня 2024 р. № 520/13791/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1323/417-2020-UA63120170000093573, від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн, за 2019 рік.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській, № 1324/2417-2020-UA63120170000093573, від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн, за 2019 рік.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1326/2417-2020-UA63120170000093573, від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн, за 2018 рік.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1327/417-2020-UA63120170000093573, від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн, за 2018 рік.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПО: 43983495, місцезнаходження: 61057, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1941 грн (тисяча дев'ятсот сорок одна гривні).
В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1323/417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн, за 2019 рік; № 1324/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн, за 2019 рік; № 1326/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн, за 2018 рік; № 1327/417-2020- НОМЕР_2 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн, за 2018 рік є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 10.06.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1323/417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн, за 2019 рік; № 1324/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн, за 2019 рік; № 1326/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн, за 2018 рік; № 1327/417-2020- НОМЕР_2 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн, за 2018 рік є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
17.06.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
25.06.2024 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.12.2006 р. та перебуває на податковому обліку як платник податків.
Видами діяльності позивача за кодами КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 03.12 прісноводне рибальство; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Також судом встановлено, що у власності позивача перебуває нерухоме майно: виробничий будинок критого типу, загальною площею 3414,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а також виробничий будинок - овочесховище загальною площею 255,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 , які є будівлями сільськогосподарського призначення.
У зв'язку з цим, 18.04.2024 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 1323/417-2020- НОМЕР_2 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн, за 2019 рік; № 1324/2417-2020- НОМЕР_2 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн, за 2019 рік; № 1326/2417-2020- НОМЕР_2 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн, за 2018 рік; № 1327/417-2020- НОМЕР_2 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн, за 2018 рік.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі -ПК України).
Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому, положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до абз. «ж» зазначеної правової норми, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з абз. ж пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18).
Пільга, встановлена абз. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Так, оцінюючи спірні податкове повідомлення - рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.
Таким чином, виробничий будинок критого типу, загальною площею 3414,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а також виробничий будинок - овочесховище загальною площею 255,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом вирощування сільськогосподарських культур.
Разом з тим, загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавець з метою визначення осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вжив також поняття виробники сільськогосподарської продукції.
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19.
Таким чином, у розумінні вищенаведених норм та практики їх застосування Верховним Судом у схожих правовідносинах, слід дійти висновку, що позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника, а тому має право на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що покладення обов'язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки суперечить підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області № 1323/417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн. за 2019 рік; № 1324/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024, (отримане 01.05.2024) про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн. за 2019 рік; № 1326/2417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн. за 2018 рік; № 1327/417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024 (отримане 01.05.2024), про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн. за 2018 рік.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і, тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 1323/417-2020-UA63120170000093573 від 18.04.2024 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 142499 грн. за 2019 рік; № 1324/2417-2020- НОМЕР_2 від 18.04.2024 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 10670 грн. за 2019 рік; № 1326/2417-2020- НОМЕР_2 від 18.04.2024 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2855 грн. за 2018 рік; № 1327/417-2020- НОМЕР_2 від 18.04.2024 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38139 грн. за 2018 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 63 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.