12 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2707/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (вул. Гагаріна, 7, Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі:
Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275)
Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації (25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, ЄДРПОУ 02228747)
до відповідача-1 Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради (27030, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104)
до відповідача-2 Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27030, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, яка полягає у невжитті заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області;
- зобов'язати виконавчий комітет Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в межах компетенції вжити заходів щодо замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області;
- визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, яка полягає у невжитті заходів щодо прийняття рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області;
- зобов'язати Новомиргородську міську раду прийняти рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Позов мотивований тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878 до Списку історичних населених місць по Кіровоградській області включено м. Новомиргород.
Новоукраїнською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації та виявлено факт порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини на території Новомиргородської міської територіальної громади, яке підлягає усуненню в судовому порядку. Зокрема, встановлено, що Міністерство культури та інформаційної політики України зверталося до голови Новомиргородської міської ради щодо необхідності розроблення історико-архітектурного опорного плану, але інформація щодо розроблення, погодження та/або затвердження історико-архітектурного опорного плану у міністерстві відсутня. Також, відповідно до інформації Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації Новомиргородською міською радою історико-архітектурний опорний план м. Новомиргород до Департаменту не надавався.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.95-96).
Від Новомиргородської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву ідентичного змісту із запереченнями проти позову (а.с.102-105, 113-1116). Представник відповідача зазначає, що Новомиргородська міська рада не має можливості прийняти рішення про розроблення саме історико-архітектурного опорного плану м. Новомиргорода, так як історико-архітектурний план розробляється в складі Генерального плану населеного пункту. Першим етапом для створення містобудівної документації на місцевому рівні - є виготовлення актуалізованої картографічної основи у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані. За інформацією Відділу містобудування, архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та цивільного захисту Новомиргородської міської ради, для визначення вартості проектних робіт з розроблення комплексного плану просторового розвитку території Новомиргородської міської територіальної громади, Новомиргородська міська рада звернулася до ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва», який є провідним спеціалістом в галузі архітектури. ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва» надано розрахунок суми вартості проектних робіт комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, що становить 19,345 млн.грн. В свою чергу, Фінансове управління Новомиргородської міської ради повідомляє, що бюджет Новомиргородської міської територіальної громади на 2024 рік затверджено з урахуванням вимог статті 77 Бюджетного кодексу України. Основний акцент при формуванні бюджету зроблено на необхідності забезпечення в асигнуваннях на оплату праці з нарахуваннями, енергоносії та комунальні послуги, медикаменти та продукти харчування, інші захищені статті бюджету та першочергові видатки, без яких неможливе стабільне функціонування бюджетних установ та закладів громади. Обмежені ресурсні можливості бюджету Новомиргородської міської територіальної громади не дозволили у повному обсязі забезпечити фінансування у належних обсягах видатків, що безпосередньо повинні здійснюватися за рахунок його коштів, зокрема, це стосується і фінансування видатків I етапу топогеодизичної зйомки для проектування генерального плану м. Новомиргород - адміністративного центру громади, детального плану центральної частини міста.
Представник відповідача стверджує, що Новоукраїнська окружна прокуратура Кіровоградської області не має процесуальної правоздатності пред'являти позов в інтересах Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації. Оскільки вчиняються відповідні дії, спрямовані на розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Новомиргород, які не буди завершені наразі з об'єктивних причин, то у задоволенні позовних вимог відповідачі просили відмовити.
Заступником керівника Новоукраїнської окружної прокуратури подано відповідь на відзив (а.с.121-126).
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 до Списку історичних населених місць по Кіровоградській області включено місто Новомиргород.
Міністерством культури та інформаційної політики України на адресу Новомиргородської міської ради направлено рекомендаційний лист від 18.09.2020 р. щодо необхідності додержання вимог ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших законодавчих вимог в частині розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану (а.с.66).
Згідно з інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.03.2024 за №06/15/2717-24 Міністерство культури та інформаційної політики України зверталося до голови Новомиргородської міської ради з листом щодо необхідності розроблення історико-архітектурного опорного плану, однак відповідь на цей лист не надійшла, проект ІАОП м. Новомиргород або науково-проектна документація на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, наразі не подано (а.с.65).
Новоукраїнською окружною прокуратурою 23.11.2023 на адресу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області скеровано запит №53/03-6248ВИХ-23 про надання інформації щодо розробки та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород (а.с.24-26).
Листом від 01.12.2023 №02-22/674/1 Новомиргородською міською радою повідомлено, що історико-архітектурний опорний план історичних ареалів - це невід'ємна складова генерального плану населеного пункту. Для розрахунку вартості розробки Комплексного плану просторового розвитку території громади, Новомиргородською міською радою було направлено листа до ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва». З інформації, наданої інститутом, орієнтовна вартість розроблення Комплексного плану просторового розвитку Новомиргородської території громади становить 19 345 000 грн. У зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті територіальної громади на 2023 рік на фінансування проектних робіт рішення щодо розроблення не приймалось (а.с.27-28).
Між тим, рішенням Новомиргородської міської ради від 22.12.2023 №998 «Про бюджет Новомиргородської міської територіальної громади на 2024 рік» затверджено витрати місцевого бюджету на реалізацію вищевказаної програми в загальній сумі 465,9 тис. грн. (а.с.29-48).
Відповідно до інформації Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, викладеної в листі №29-09-19/1433/0.29 від 14.12.2023 р., Новомиргородською міською радою історико-архітектурний опорний план м. Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області до Департаменту не надавався (а.с.52).
Листом від 06.03.2024 №02-22/155/1 Новомиргородська міська рада поінформувала, що рішення щодо розроблення комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади не приймалося (а.с.61).
Вважаючи протиправною бездіяльність виконавчого комітету Новомиргородської міської ради та Новомиргородської міської ради, яка полягає у невчиненні дій спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного міста Новомиргород, прокуратура звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) та статтею 53 КАС України.
Так, згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З наведеного вбачається, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку обумовлено бездіяльністю органу місцевого самоврядування, невжиття заходів спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, внаслідок чого існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громади, руйнування пам'яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади.
Відповідно до частини четвертої 4 статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Суд констатує, що прокурор дотримався вказаних норм, попередньо повідомивши позивачів про пред'явлення позову, а наявність підстав для представництва не була оскаржена вказаними суб'єктами владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ) визначено, що:
- охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що берегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку;
- історичне населене місце - це населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно ч.5 ст.16-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральні плани населених пунктів у межах території територіальної громади деталізують положення комплексного плану та є його невід'ємними складовими. Детальні плани території у межах території територіальної громади деталізують положення генеральних планів населених пунктів, а щодо територій, на які відповідно до цього Закону генеральні плани не розробляються, - комплексного плану. Детальні плани території одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими комплексного плану та/або генерального плану населеного пункту.
У відповідності до ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначає Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 926 (далі - Порядок №926).
Згідно підпункту 12 пункту 2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
Відповідно до абзацу другого пункту 20 Порядку №926 генеральні плани населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, розробляються обов'язково.
Згідно ч.6 ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Тотожні положення містить пункт 34 Порядку №926, відповідно до якого рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Згідно п.41 Порядку №926 розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється трьома організаційними етапами: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 цього Порядку.
Відповідно до п.42 Порядку №926, підготовчий етап включає, зокрема, такі заходи, як прийняття рішення відповідним уповноваженим органом згідно з пунктами 34 та 37 цього Порядку щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, формування замовником та розробником переліку раніше розробленої містобудівної документації для відповідної території, в тому числі актуальної містобудівної документації та незатверджених проектів, а також матеріалів затверджених раніше історико-архітектурних опорних планів із визначеними межами історичних ареалів та інформацією про об'єкти культурної спадщини та затверджені зони їх охорони, відомостей про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони (у разі затвердження); пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони (у разі затвердження); затверджені правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони (у разі затвердження); охоронювані археологічні території, музеї; визначення відомостей, які необхідні для врахування у планувальних рішеннях містобудівної документації.
Згідно п.54 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
У відповідності до п.55 Порядку №926 виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
Тобто, такі дії з боку виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації здійснюються після прийняття рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту відповідною сільською, селищною, міською радою та направлення на його виконання замовнику таких документів.
Згідно п56 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.
Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.
У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
За п.59 Порядку №926 зміни до історико-архітектурного опорного плану можуть вноситися тільки одночасно із внесенням змін до генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади згідно з цим Порядком.
Згідно п.60 Порядку №926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відповідно до п.67 Порядку №926 експертиза проекту історико-архітектурного опорного плану проводиться у складі проекту генерального плану населеного пункту відповідно до Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548.
За п.75 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - розробляється у складі генерального плану населеного пункту, що входить до Списку історичних населених місць України; розробляється відповідно до пунктів 52-68, 90 цього Порядку, вимог державних будівельних норм та інших норм законодавства.
Згідно ч. 1 статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади: виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Частинами 3, 4 статті 32 Закону №1805-ІІІ передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за Поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується вентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної Політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Згідно пп. 6 п. «а» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі Закон - № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед власних (самоврядних) повноважень передбачені, у тому числі, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту «б» вказаної статті Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних Довідників.
Підпунктом 10 п.«б» ч.1 статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Пунктами 1, 4, 5, 6, 7 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318 (далі - Порядок №318) визначено, що історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідальними за визначення меж і режимів використання Історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення. Збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об'єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.
Згідно п.16 Порядку №318 для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць. Правила охорони та використання історичних ареалів населених місць повинні враховуватися під час розроблення місцевих містобудівних програм, містобудівної документації.
Розроблення містобудівної документації є першочерговим для міст, що включені до Списку історичних населених місць України, що включені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
До матеріалів справи відповідачами не надано документальних доказів прийняття Новомиргородською міською радою рішення про розроблення ні генерального плану м.Новомиргород, ні історико-архітектурного опорного плану.
В листі №29-01-19/1433/0.29 від 14.12.2023 р. Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації зазначив, що історико-архітектурний опорний план м. Новомиргород не надавався.
Про відсутність історико-архітектурного опорного плану м. Новомиргород свідчать й доводи відповідача, викладені у листі від 06.03.2024 р. №1948-24, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті територіальної громади на фінансування проектних робіт, рішення щодо розроблення комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади починаючи з 08.09.2021 р. не приймалось, а тому не надавалося завдання на розроблення.
Суд вважає, що неприйняття Новомиргородською міською радою рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану, як початкового кроку в напрямку його виготовлення, свідчить про невжиття заходів щодо замовлення його розробки, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 такі заходи здійснити. При цьому, з огляду на дискреційні повноваження міської ради в цій частині суд не вбачає наявності підстав для застосування способу судового захисту у вигляді зобов'язання прийняти рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Що стосується позовних вимог до виконавчого комітету Новомиргородської міської ради, суд вважає, що такі вимоги є передчасними, оскільки, як описано вище, замовник здійснює подальші заходи в напрямку виготовлення історико-архітектурного опорного плану лише після прийняття радою рішення про його розроблення, чого у даному випадку не відбулось.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, яка полягає у невжитті заходів щодо прийняття рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Зобов'язати Новомиргородську міську раду Кіровоградської області вжити передбачених законом заходів щодо прийняття рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.
В задовленні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повний текст судового рішення складено 12.07.2024 року в зв'язку з тим, що суддя Дегтярьова С.В. з 30.04.2024 по 02.06.2024, з 17.06.2024 по 01.07.2024, а також з 05.07.2024 по 07.07.2024 не здійснювала правосуддя.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА