15 липня 2024 року Справа № 280/2916/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), але не більш як за шість місяців, за період з 07.02.2022 по 14.03.2024, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби, яке відбулось 07.02.2022, йому не виплачено індексацію грошового забезпечення. В подальшому, індексацію виплачено 14.03.2024 на виконання рішення суду. Вказує, що у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні має право на стягнення середнього заробітку за час такої затримки. Крім того, має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Посилаючись на норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 280/2916/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 12.04.2024 подав відзив на позовну заяву (вх. № 17378), в якому зазначає, що на момент виключення зі списків особового складу ГУ ДСНС України у Запорізькій області позивач погодився з проведенням розрахунків всіх виплат, які йому були виплачені відповідачем, отримав грошовий атестат та відповідно розрахункового листа № 840 за квітень 2022 року отримав всі передбачені виплати у повному обсязі. Крім того, ні КЗпП України, ні ЗУ «Про оплату праці» жодним чином не розповсюджуються на осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, відповідно до норм яких передбачена відповідальність саме роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Також, згідно Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ внесено зміни до статей 116, 117 КЗпП України, якими натепер визначено відшкодування в разі затримки в розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Щодо компенсації втрати частини доходів зазначає, що захист даного права в судовому порядку можливий тільки після звернення до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області із заявою про виплату компенсації та отримання відмови в її виплаті. Звертає увагу суду, що заява від 20.03.2024 про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати надана без доказів направлення на адресу відповідача та її реєстрації. У зв'язку з чим Головне управління не відмовляло позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв'язку із чим вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду (про що також подано клопотання від 05.04.2024 вх. № 16345).
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Судом з доданих до позовної заяви документів встановлено, що позивача звільнено зі служби 07.02.2022, а остаточний розрахунок із ним проведено 14.03.2024.
Отже, перебіг строку звернення до суду розпочався з 15.03.2024.
Тобто, звернувшись до суду 22.03.2024 (засобами поштового зв'язку), позивач дотримався строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Звідси, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Як встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі № 280/6176/23, яке набрало законної сили 18.01.2024, у Витязі із Наказу ГУ ДСУНС у Запорізькій області (по особовому складу) від 07.02.2022 за №33 «Про кадрові питання» зазначено: «… РОЗІРВАТИ контракт, ЗВІЛЬНИТИ із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий обліку) відповідно до пункту 176 підпункту 2 (за віком) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та відповідно до пункту 12 ВИКЛЮЧИТИ з кадрів ДСНС України: 9.Старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , пожежного-рятувальника 5 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Запорізькій області з 11 лютого 2022 року. Виплатити грошове забезпечення по 11 лютого 2022 року включно, премію у розмірі 190% посадового окладу за лютий 2022 року. Відповідно до пункту 3 статті 27 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року №623, ВИПЛАТИТИ грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у 2022 році в кількості 15 календарних днів. Відповідно до пункту 8 статті 27 Інструкції про порядок виплати грошовою забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року №623, ВИПЛАТИТИ одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 років служби. Вислуга років станом на 11 лютого 2022 року в календарному обчислені складає - 29 років 01 місяць 14 днів, у пільговому обчисленні - не має. Підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_1 Підстава: рапорт ОСОБА_1 , подання начальника 5 ДПРЧ 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Запорізькій області Романенка С.В. …».
Вказаним рішенням суду позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та, серед іншого, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
Матеріалами справи підтверджується, що 14.03.2024 позивачу перераховано суму 51 484,34 грн. в якості виплати індексації на виконання рішення суду.
Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, п'ятою статті 99 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.
Трудові відносини працівників, а також відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, в органах та підрозділах цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Відповідно до частин першої, другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623.
Суд зазначає, що вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок здійснення компенсаційних виплат за час затримки розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту.
Між тим, згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП (із змінами, внесеними згідно із Законами від 20.12.2005 № 3248-IV, від 01.07.2022 № 2352-IX) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП (із змінами, внесеними згідно із Законами від 20.12.2005 № 3248-IV, від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, нормами КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Суд зазначає, що за загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату особам рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту всіх належних сум при звільненні зі служби, керуючись метою забезпечення рівності прав у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.
Судом установлено, що на момент звільнення зі служби із позивачем не проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено йому індексацію грошового забезпечення, що було предметом розгляду у справі № 280/6176/23.
Разом із тим, як вже зазначалося вище, розрахунок за вищевказаним судовим рішенням здійснено із позивачем 14.03.2024.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено триваюче правопорушення щодо не здійснення остаточного та повного розрахунку з ОСОБА_1 в частині невиплати індексації грошового забезпечення, а тому у позивача наявне право на застосування положень ст. 117 КЗпП України в частині отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Наведене зумовлює висновок суду про необхідність визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2022 (наступного дня після звільнення) по 08.08.2022 включно (тобто за шість місяців), зв'язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог.
При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі задоволенню не підлягають, оскідьки не забезпечать ефективного захисту прав позивача.
Суд зазначає, що період затримки в даному випадку складає 129 робочих днів.
Обчислення середнього заробітку слід проводити відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середнього заробітної плати» (надалі за текстом - Порядок № 100).
Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивача звільнено зі служби 07.02.2022, отже при обчисленні його середньоденного грошового забезпечення необхідно виходити з виплат за грудень 2021 року та січень 2022 року, тобто за 2 місяці, що передують звільненню.
Матеріалами справи (довідкою від 12.04.2024 № 129) підтверджується, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року складало 18 205,70 грн., у січні 2022 року - 19 446,50 грн.
При цьому, у грудні 2021 року кількість робочих днів становила 22 дні, у січні 2022 року - 19 днів.
Тобто, середньоденний заробіток позивача за вказаний період складає 918,35 грн.: (18 205,70+19 446,50)/41.
Отже, виходячи із розрахунку 918,35 грн. х 129 робочих днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має складати 118 467,15 грн.
Разом із тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладені висновки, відповідно до яких з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Крім того в указаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, та враховуючи те, що правове регулювання відшкодування працівнику середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, з огляду на фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, суд вважає за необхідне визначити середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, у розмірі 51 485,82 грн.
Обчислюючи вказану суму, суд виходив із того, що належна ОСОБА_1 до виплати індексація грошового забезпечення у розмірі 51 484,34 грн. складає 43,46% від визначеного вище середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 включно у сумі 51 485,82 грн. (118 467,15 грн. х 43,46%).
Суд також зазначає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідає характеру правопорушення, змісту порушеного права та забезпечить його поновлення, є стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку із чим суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог. В той же час, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати суд враховує таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, а також конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Компенсацію виплачують за рахунок, в тому числі, і коштів Пенсійного фонду України (стаття 6 Закону № 2050-ІІІ).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та пунктом 2 Порядку № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсій).
Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
При цьому, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, яка зазначена у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі № 280/6176/23, відбулась лише 14.03.2024.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, починаючи з 01.01.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 14.03.2024.
При цьому, індексацію нараховано позивачу починаючи з 01.01.2017, отже позовні вимоги за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
В силу ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65; код ЄДРПОУ 38625593) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 включно.
3. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65; код ЄДРПОУ 38625593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 включно у сумі 51 485 (п'ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) гривень 82 коп.
4. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65; код ЄДРПОУ 38625593) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, починаючи з 01.01.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 14.03.2024.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65; код ЄДРПОУ 38625593).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 15.07.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко