про витребування доказів
12 липня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2434/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації (Установа, Заклад) Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” (тип Б) капітана ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), Начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить, визнати протиправним та скасувати рішення Начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітана ОСОБА_2 , як уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, про відмову у перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_3 від 31.03.2023 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 31.03.2023 року під час перебування на словацько-українському кордоні в межах контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_2 " митного поста "Ужгород-автомобільний" Закарпатської митниці на виїзд з України по "зеленому коридору" та після проведення митних формальностей у напрямку на виїзд з України, начальник 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітан ОСОБА_4 прийняла рішення щодо відмови у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Не погоджуючись із вказаним рішення, позивач зазначає, що таке не містить жодного обгрунтування, крім посилання на загальні норми чинного законодавства України, а мало б містити конкретний перелік документів котрі передбачені чинними Законами України, які необхідно пред'явити уповноваженим особам Державної прикордонної служби, за наявності яких позивачу було б надано дозвіл перетнути кордон. Проте такої інформації в тексті немає.
Так, жодна з шістьох частин статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України) позивача ніяким чином не стосується.
Таким чином, позивач вважає що, спірним рішенням від 31.03.2023 року, відповідач неправомірно позбавив його конституційного права вільно залишати територію України.
Ухвалою судді від 13.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.05.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, НОМЕР_2 прикордонний загін позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі у зв'язку з тим, що вони є безпідставними та необґрунтованими, такими що не відповідають чинному законодавству України у зв'язку з наступним:
31.03.2023 року на виїзд з України прибув громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на паспортний контроль пред'явив паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 вид. 30.04.2021 року та був зареєстрований в системі «Шлях», як водій який здійснює міжнародні перевезення.
Згідно наявної інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртансбезпека, ОСОБА_1 зареєстрований, як водій транспортного засобу марки «Mersedes-Benz», моделі Sprinter 313CDI, номер транспортного засобу НОМЕР_4 , проте фактично слідував на легковому автомобілі марки «Renault» реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 Республіки НОМЕР_6 .
Таким чином позивач слідував на невідповідному транспортному засобі та не дотримався вимог викладених в п.2.9 ПКМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону України громадянами України», тобто не підтвердив мету поїздки.
Включення позивача до системи "Шлях", як водія ліцензіата, не є безумовною підставою для виїзду за кордон і розгляд питань, що пов'язані із в'їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є компетенцію Державної прикордонної служби та її службових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.
Позивач при спробі перетину державного кордону не зміг підтвердити мету поїздки відповідними документами.
В контексті наведеного, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, ч. 4 ст. 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення щодо позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
Суд відзначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України, винесене 31.03.2024 року начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітана ОСОБА_2 .
Так, як вбачається із спірного рішення, посадовою особою відповідача відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України позивачу у зв'язку з:
… «Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022р.», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
громадянина України ОСОБА_5 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України» затвердженими постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 року, так як вищезазначений громадянина не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину ДКУ»…
З наведеного вбачається, що причиною, з якої позивачу відмовлено у виїзді з України, у цьому рішенні зазначено не надання на паспортний контроль належних документів, які дають право для перетину ДКУ.
При цьому, зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач вказує про не підтвердження позивачем мети поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану.
З наведеного суд висновує, що перед винесенням оскаржуваного рішення посадовою особою відповідача, яка його винесла, було проведено опитування позивача з метою встановлення мети його поїздки за кордон.
Тому з огляду на предмет та підстави заявленого позову суд, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору доходить висновку про наявність підстав для витребування у відповідача письмових пояснень начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітана ОСОБА_2 , щодо опитування ОСОБА_1 про мету його поїздки за кордон 31.01.2024 року через Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород».
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною третьою статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Приписами частин першою, п'ятою - шостою статті 80 КАС України унормовано, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
В силу ч. 8 ст. 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 80, 94, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
1. Витребувати у начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітана ОСОБА_2 письмові пояснення щодо опитування ОСОБА_1 про мету його поїздки за кордон 31.01.2024 року через Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород».
2. Витребувані докази повинні бути надані суду в п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали шляхом реєстрації в канцелярії суду, надіслання рекомендованим відправленням або через систему "Електронний суд".
3. У випадку неможливості надання витребуваних доказів слід завчасно повідомити про це суд у письмовій формі, зазначивши причини неможливості подання таких доказів.
4. Попередити, що у випадку невиконання ухвали суду без поважних причин суд застосує передбачені статтею 149 КАС України заходи процесуального примусу (штраф в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Рейті