15 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3975/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури (вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 43220275) та Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008) до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (пл. Народна, буд. 16, м. Перечин, Ужгородський район, Закарпатська область, 89200, код ЄДРПОУ 04351274) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на завершення розробки та коригування, а також затвердження в установленому порядку науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області».
2. Зобов'язати Перечинську міську раду вжити заходи, спрямовані на завершення розробки та коригування, а також затвердження в установленому порядку науково-проектної документації «Історико- архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України та до Списку по Закарпатській області, серед іншого, включено місто Перечин. Ужгородською окружною прокуратурою встановлено, що виконавчим комітетом ІІеречинської міської ради всупереч вимог пам'яткоохоронного законодавства не вжито заходів до завершення розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Перечин, доопрацювання останнього з урахуванням вимог чинного законодавства України та затвердження його у встановленому законом порядку. Про відсутність такого плану свідчить також інформація, надана Міністерством культури та інформаційної політики України у листі №06/15/4096-24 від 06.05.2024 року, що відповідна науково-проектна документація на розгляд міністерства не подана. Згідно інформації з листа №1087/07-02 від 11.04.2024 року Перечинська міська рада повідомила, що історико-архітектурний опорний план розробляється у складі генерального плану населеного пункту та він є розроблений, а після розгляду нового генерального плану на обласній містобудівній раді, генеральний план та історико-архітектурний опорний план буде направлено на затвердження сесії Перечинської міської ради. У зв'язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громади, руйнування пам'яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади. На переконання позивача, вказане є виключним випадком та дає підстави для захисту інтересів держави у судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. На переконання відповідача, Перечинська міська рада Закарпатської області здійснила певні дії, прийняла певні рішення щодо виготовлення науково-проектної документація «Історико-архітектурний опорний план з розробкою зон охорони пам'яток архітектури та містобудування м. Перечина Закарпатської області» та на даний час відповідна документація перебуває на доопрацюванні. Тому не можна вважати, що Перечинська міська рада здійснює бездіяльність щодо виготовлення Історико-архітектурного опорного плану з розробкою зон охорони пам'яток архітектури та містобудування м. Перечина Закарпатської області. Просить відмовити у задоволення позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України та до Списку по Закарпатській області, серед іншого, включено історично населені пункти, а саме: місто Перечин.
10 грудня 2020 року, за результатами проведеної закупівлі послуги «Проектні роботи науково-дослідної та проектної документації «Історико-архітектурний опорний план з розробкою зон охорони пам'яток архітектури та містобудування м. Перечин Перечинського району Закарпатської області III етап» (ДК 021:2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування) був визначений переможець фізична особа підприємець ОСОБА_1 , з яким Перечинська міська рада Закарпатської області уклала договір від 10.12.2020 №199.
На виконання договору ФОП ОСОБА_1 вказану відповідну документацію розроблено, однак при погодженні її органом охорони культурної спадщини встановлено, що вона містить ряд недоліків та потребує доопрацювання.
Па запит окружної прокуратури від 27.03.2024 року №07.53-107-2502вих.-24 Департаментом культури Закарпатської обласної державної адміністрації листом №01-10/497 від 11.04.2024 року повідомлено, що науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області» була розглянута па засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Закарпатській обласній державній адміністрації 16.10.2020 та відправлена на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини. Також зазначено, що документація перебуває на стадії доопрацювання після її повернення дорадчим органом Міністерства культури та інформаційної політики.
У свою чергу, на виконання запиту окружної прокуратури від 22.04.2024 року №07.53-107-3306вих-24 за інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України, викладеної у листі №06/15/4096-24 від 06.05.2024 року, останнє у 2020 році зверталося до голови Перечинської міської ради ОСОБА_2 листом, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства та обов'язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану.
В подальшому, Міністерством отримано науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та визначення зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області» разом з листом Перечинської міської ради Перечинською міською радою листом від 16.11.2020 №879/07-13, та передано на розгляд профільного консультативно-дорадчого органу для розгляду у встановленому порядку.
Згідно з протоколом Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики від 25.08.2021 №12 (пункт 1), дана документація була відправлена па доопрацювання згідно з наданими зауваженнями та повторно скоригована розробником на розгляд Міністерства не надходила.
Перечинською міського радою на запит окружної прокуратури від 28.03.2024 року №07.53-107-2582вих24 поінформовано листом від 11.04.2024 року №1087/07-02, що історико-архітектурний опорний план розробляється у складі генерального плану населеного пункту. Так, рішенням сесії Перечинської міської ради №553 від 12.07.2022 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Перечин Ужгородського району Закарпатської області з поєднанням з детальним планом території окремих частин населеного пункту» вирішено доручити виконавчому комітету міськради розпочати процедуру внесення змій до генерального плану міста Перечин задля поєднання з детальним планом території окремих частин населеного пункту.
Керівник Ужгородської окружної прокуратури, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на завершення розробки та коригування, а також затвердження в установленому порядку науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області», звернувся до суду із цим позовом.
Щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин суд зазначає наступне.
За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У Законі України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у не кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У справі, що розглядається, прокурор у позовній заяві зазначив, що порушення інтересів держави у спірному випадку полягає в тому, що у зв'язку з незатвердженням історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, об'єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення. Такий стан із збереження пам'яток ї неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.
Також у позовній заяві прокурор, покликаючись на Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885, вказує, що спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації. Водночас зазначені органи державної влади не звертались до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області. Оскільки органи, уповноважені державою на захист інтересів держави, не здійснюють надані їм повноваження, до цього часу з таким позовом до суду не звернулися, то вказаний позов подано прокурором у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави.
З огляду на викладене, суд вважає, що при зверненні з цим позовом до суду прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-ІІІ).
Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону №1805-ІІІ:
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Статтею 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.
Так, згідно із ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч.4 ст.32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
За змістом ч.1 ст.17 Закону України від «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Частинами четвертою, п'ятою ст. 17 Закону №3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» як обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Відповідно до ч.7 ст.17 Закону №3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Підпунктом 6 п. «а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Окрім цього, до делегованих повноважень згідно з пп. 5 п. «б» вказаної статті Закону №280/97-ВР належать повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Відповідно до пп. 7 п. «а» ч.1 ст.32 Закону №280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.
Підпунктом 10 пункту «б» вказаної статті Закону №280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до статті 32 Закону №3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 №318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.
Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток).
Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.
Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.
У разі не затвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.
Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 затверджений Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі - Порядок №926).
Згідно із п. 1.1 Порядку №926 цей нормативно-правовий акт визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
Відповідно до пп. 12 п. 2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
За змістом пп.4 п.43 Порядку №926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.
Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.
Згідно з п.34, п.35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій), який організовує розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Відповідно до пунктів 54, 56 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.
Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.
У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
Пунктами 57, 58 Порядку №926 передбачено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам'яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.
Науково-проектну документацію щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам'яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.
Відповідно до п. 60 Порядку №926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок про те, що історико-архітектурний опорний план це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Таким чином, межі і режими використання зон охорони пам'яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» до Списку історичних населених місць України включене як історичне селище міського типу Перечин.
Відтак, у силу вимог ч.4 ст.17 Закону №3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов'язок по реалізації якого, відповідно до пунктів 54, 55, 60 Порядку №926, покладений на Перечинську міську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Зі змісту листа Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області від 11.04.2024 року за №1087/07-02 слідує, що історико-архітектурний опорний план міста Перечин розроблений, однак не затверджений.
Наведені докази підтверджують відсутність історико-архітектурного плану міста Перечин.
З огляду на викладене суд робить висновок, що, не вживши дій щодо замовлення, розроблення та скерування для затвердження у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини (Мінкультури) історико-архітектурний опорний план історичного селища міського типу Перечин відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив протиправну бездіяльність, наслідком якої, із урахуванням п.4 ч.2 ст.245 КАС України, є необхідність зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у цій справі позивачем є суб'єкт владних повноважень, позов якого задоволений, проте який судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов керівника Ужгородської окружної прокуратури (вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 43220275) та Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008) до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (пл. Народна, буд. 16, м. Перечин, Ужгородський район, Закарпатська область, 89200, код ЄДРПОУ 04351274) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на завершення розробки та коригування, а також затвердження в установленому порядку науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області».
Зобов'язати Перечинську міську раду Ужгородського району Закарпатської області в межах компетенції вжити заходів щодо завершення розроблення та коригування, а також затвердження в установленому порядку науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план. Встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Перечин Закарпатської області».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич