Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 липня 2024 року Справа№200/3930/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
14 червня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.06.2022;
- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача, та виплатити заборгованість з щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.06.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку як отримувач страхових виплат. З 01 червня 2022 року позивачу було призупинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із зміною місця проживання та проведенням верифікації. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі, просило відмовити в їх задоволенні з таких підстав. ОСОБА_1 був зареєстрований у Полтавському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області як внутрішньо переміщена особа з квітня 2016 року. Призупинення страхових виплат здійснено на виконання п.1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, а саме у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. В ході проведеної верифікації відділенням отримано інформацію про перетин позивачем кордону України, зокрема пункту пропуску "Гоптівка" у вересні 2021 року, згідно з паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 .
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги за рахунок коштів Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. В результаті обміну інформацією між Реєстром застрахованих осіб та Єдиного інформаційного базою даних про внутрішньо переміщених осіб щодо проведення перевірки чинності довідок ВПО, довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 25.02.2016 №1601003116, видана Управлінням соціального захисту населення є недійсною. Для продовження страхової виплати до пакету документів, який надано 11.04.2024, ОСОБА_1 повинен додати діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб. Відповідач вважає, що позивач не має права на продовження страхової виплати.
17 червня 2024 року позивачу поновлений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17 червня 2024 року від відповідача витребувані докази.
01 липня 2024 року від відповідача витребувано інформацію щодо визнання недійсною довідку від 25.02.2016 №1601003116 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати в Єнакіївському Фонді соціального страхування України в Донецькій області з 19 грудня 2001 року.
Згідно з висновком МСЕК від 17 грудня 2002 року серія 2-18 АВ № 084356 ОСОБА_1 встановлена 80% ступінь втрати професійної працездатності з 17.12.2002 - безстроково, 50% - хронічний бронхіт + 30% - по радикуліту первинно, у зв'язку з професійним захворюванням.
Згідно з довідкою МСЕК від 17 грудня 2002 року серія МСЕ № 286672 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, пенсіонер.
Згідно з довідкою від 25.02.2016 №1601003116 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
29 березня 2016 року ОСОБА_1 подав до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтава заяву про виплату раніше призначеної страхової виплати.
14 квітня 2016 року відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Полтава прийнята постанова №1623/40166/40166/1 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», якою ОСОБА_1 продовжена виплата раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової або повної втрати працездатності з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно.
01 вересня 2016 року відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Полтава прийнята постанова №1623/40166/40166/2 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», якою ОСОБА_1 продовжена виплата раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової або повної втрати працездатності з 01 вересня 2016 року безстроково.
16 березня 2022 року Полтавське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області постановою №53001/466627/40166/14 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37» призначило потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 11445,76 грн. з 01 березня 2022 року безстроково.
07 липня 2022 року Міністерство фінансів України направило на адресу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавський області Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Згідно з повідомленням ОСОБА_2 за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України особа, що претендує на страхову виплату, проживає за кордоном: особа з РНОКПП НОМЕР_4 виїхала з території України через пункт перетину «Гоптівка» 13 вересня 2021 року, закордонний паспорт НОМЕР_1 .
07 липня 2022 року Полтавське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області постановою №53001/466627/40166/15 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» припинило потерпілому ОСОБА_1 виплату щомісячної страхової виплати в розмірі 11445,76 грн. з 01 червня 2022 року на підставі пункту 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11.
11 квітня 2024 року позивач звернувся через електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення/ перерахування/ продовження страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), та надав документи: акт П-4 (акт розслідування професійного захворювання); акт П-4 (4 (акт розслідування професійного захворювання); виписка з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності; виписка з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про відкритий рахунок в банку; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ІD-картка або Посвідка; трудова книжка або документ про стаж.
15 квітня 2024 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №16001-60631399-2024-1 за результатами розгляду звернення позивача від 11 квітня 2024 року. Згідно з рішенням щомісячні страхові виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призупинені Полтавським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області з 01.06.2022 на виконання п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, а саме після проведення верифікації відділенням отримано інформацію про перетин потерпілим на виробництві кордону України, зокрема, пункту пропуску «Гоптівка» у вересні 2021 року, паспорт громадина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 .
За даними обміну між Реєстром застрахованих осіб та Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб щодо проведення перевірки чинності довідки ВПО довідка ОСОБА_1 від 25.02.2016 №1601003116 є недійсною.
16 квітня 2024 року позивач, звернувся через особистий кабінет веб-порталу електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №ВЕБ-28000-Ф-С-24-069345 (вх.№22398/Ф-2800-24 від 19.04.2024), в якому просив повідомити про підстави припинення щомісячних страхових виплат та їх поновлення.
01 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №17088-22398/Ф-03/8-2800/24 повідомило позивача про припинення страхових виплат з 01.06.2022. Для розгляду питання щодо продовження щомісячних страхових виплат позивачу необхідно надати до заяви про продовження страхових виплат чинну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначалися Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
Суд зауважує, що Закон №1105-XIV в період з 01 червня 2022 року по теперішній час діяв в декількох редакціях.
В другому абзаці пункту 2 мотивувальної частини рішення №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 Конституційний суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Станом на 07 липня 2022 року, дату прийняття Полтавським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області постанови №53001/466627/40166/15 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», яким була припинена виплати страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 , Закон №1105-XIV діяв в редакції внесені Закону України від 24 березня 2022 року
№2153-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що страхова виплата позивачу припинена на підставі пункту 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №11 (далі - Порядок №11), який був чинним на дату прийняття спірної постанови.
Відповідно до п. 1.12 Порядку №11 у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Законом України від 3 грудня 2019 року №324-IX «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - Закон №324-IX) визначені правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 цього Закону рекомендація це повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №324-IX за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 16 Закону №324-IX орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати. Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
За наслідками судового розгляду встановлено, що 07 липня 2022 року Міністерство фінансів України направило на адресу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавський області Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», відповідно до якого за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України позивач як особа, що претендує на страхову виплату, проживає за кордоном: виїхав з території України через пункт перетину «Гоптівка» 13 вересня 2021 року, закордонний паспорт НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу на те, що виїзд потерпілого з території України не є підставою, передбаченою законодавством, що регламентує здійснення державних виплат, для припинення (затримання) щомісячної страхової виплати.
Отже, Полтавське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, як суб'єкт владних повноважень, на час прийняття спірної постанови діяло на не підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством, і тому порушило права та законні інтереси позивача в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV, внесені Законом України від 21 вересня 2022 року №2620-IX.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Таким чином, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області.
На дату прийняття рішення у даній справі Закон № 1105-XIV діє в редакції Закону України №3460-IX від 09.11.2023.
Частиною 1 статті 40 Закону №1105-XIV визначено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення здійснення страхових виплат, визначений частиною 1 статті 40 Закону №1105-XIV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.
Такий підхід слід поширити і на страхові виплати, які за своєю правовою природою тотожні пенсійним виплатам, оскільки як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, так і пенсійне страхування, є видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Судом установлено, що прийняте 15 квітня 2024 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Полтавській області рішення №16001-60631399-2024-1 за результатами розгляду заяви позивача від 11 квітня 2024 року про продовження страхової виплати, не містить зазначення підстав для відмови у продовженні такої виплати.
Відповідач як на підставу для відмови у продовженні здійснення страхових виплат позивачу покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1105-XIV припинення здійснення страхових виплат можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 40 цього Закону.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Особливу увагу слід звернути на те, що у статті 27 Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Закон №16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України №637 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене Законом №1105-XIV право на отримання страхових виплат позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, Полтавське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області припиняючи нарахування та виплату позивачеві страхових виплат, а в подальшому відповідач відмовляючи у продовженні цих виплат за відсутності передбачених законами України підстав, порушили право позивача на отримання страхових виплат. При цьому право на отримання страхових виплат є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто прийняття протиправних рішень, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення здійснення страхових виплат позивачу з 01 червня 2022 року та відмову у продовженні цих виплат були здійснені не у спосіб, передбачений Законом №1105-XIV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Згідно з частиною 7 статті 41 Закону №1105-ХІV якщо потерпілому […] з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов визнання протиправними та скасування постанови №53001/466627/40166/15 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 07 липня 2022 року та рішення №16001-60631399-2024-1 від 15 квітня 2024 року, та зобов'язання відповідача продовжити здійснення страхових виплат позивачу з 01 червня 2022 року.
Вимога про зобов'язання виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, не підлягає задоволенню, оскільки, ця вимога охоплюється зобов'язання продовжити здійснення страхових виплат з 01 червня 2022 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Рішення ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄРДПОУ 13967927, e-mail: gu@pl.pfu.gov.ua) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову №53001/466627/40166/15 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», прийняту 07 липня 2022 року Полтавським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення №16001-60631399-2024-1, прийняте 15 квітня 2024 року Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області продовжити здійснення щомісячних страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) ОСОБА_1 з 01 червня 2022 року.
Повний текст рішення складено 15 липня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко