12 липня 2024 року Справа № 915/157/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Бутенка Сергія Вікторовича,
про: стягнення 30715,33 грн,-
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Бутенко Сергія Вікторовича суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 30715,33 грн.
Ухвалою суду від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.
Копія ухвали суду від 21.02.2024 була надіслана 22.02.2024 на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 54022, м.Миколаїв, вул.Оранжерейна, буд.92; але повернулось до суду 19.03.2024 з відміткою відділення поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки поштове відправлення, яким відповідачу скеровувалася копія ухвали суду від 21.02.2024 було повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», та оскільки приписами ч.6 ст.242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.
З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 29.04.2024 постановив повторно направити на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2024 про відкриття провадження у справі №915/157/24 із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».
Також суд ухвалив провести розгляд даної справи поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні воєнного стану.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 була повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача у поштовому відправленні із проставлянням відмітки «Судова повістка» та 07.05.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до приписів п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
До того ж, у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України, на офіційному веб-сайті судової влади України 28.03.2024 суд опублікував оголошення, яким повідомив відповідачу про те, що Господарським судом Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін розглядається справа №915/157/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до фізичної особи-підприємця Бутенка Сергія Вікторовича про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 30715,33 грн.
Також, у такому оголошенні суд повідомив відповідачу, що електронна копія ухвали від 21.02.2024 про відкриття провадження у справі №915/157/24 розміщена в мережі інтернет за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Отже, з урахуванням приписів ст.11, ч.4 ст.122, п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття 21.02.2024 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22.03.2021 о 09 год. 45 хв. по вул.Набережній, у с.Галицинове, Вітовського району Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz 311 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент ДТП між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 16.04.2014 №PL111315Га/14скв та додаткову угоду №1 від 05.03.2019 до договору добровільного страхування наземного транспорту №PL111315ГА/14скв19 від 05.03.2019. Відповідно до вказаного договору страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом засобом «Audi A6», номерний знак НОМЕР_3 (а.с.7-13).
Згідно постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03.06.2021 по справі №477/541/21 водія автомобіля «Mercedes-Benz 311 CDI», номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.4-6).
Відповідно до рахунку №KZZ000932/KZSF0000919 від 24.03.2021, страхового акту №ARX2746899 від 26.03.2021, розрахунку страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування склав 70188,95 грн (а.с.21-23).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 70188,95 грн власнику застрахованого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням №765134 від 29.03.2021 (а.с.24).
Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована за полісом №АР757778 в ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та станом на дату дорожньо-транспортної пригоди такий страховий поліс був чинний (а.с.25).
ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплатило на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 39473,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3РО70057 від 27.01.2021 (а.с.26).
Позивач стверджує, що оскільки він виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування, здійснивши відшкодування завданих збитків, через це до нього, як до страховика потерпілої особи, перейшло право вимоги в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, як на відповідній правовій підставі, так і без неї.
Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею не укладено цивільно-правовий договір.
Виходячи з наведених норм права, шкода завдана внаслідок дорожньої-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц, від 20.11.2019 у справі №501/2298/16-ц, від 23.03.2020 у справі №373/1773/18-ц.
Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, згідно рахунку №KZZ0000932/KZSFOOO919 від 24.03.2021, страхового акту №ARX2746899 від 26.03.2021, розрахунку страхового відшкодування, розмір якого склав 70188,95 грн, здійснив виплату страхового відшкодування власнику застрахованого транспортного засобу, що підтверджено платіжним дорученням №765134 від 29.03.2021. У зв'язку із чим до нього, як до страховика потерпілої особи, перейшло право вимоги до заподіювача шкоди в межах виплаченого потерпілому страхового платежу.
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03.06.2021 у справі №477/541/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 22.03.2021 о 09:45 по АДРЕСА_1 ДТП за участю транспортних засобів: «Mercedes-Benz 311 CDI», номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 та «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до трудового договору від 01.02.2021 укладеного між фізичною особою-підприємцем Бутенком Сергієм Вікторовичем та ОСОБА_1 , останній зобов'язувався виконувати обов'язки водія автотранспортних засобів, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, техніки безпеки, охорони праці, правил дорожнього руху. Трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівники до роботи (а.с.32-34).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 27.04.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець за такими видами діяльності: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний), 49.32 надання послуг таксі, 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2023 у справі №488/2160/22, яка набрала законної сили 06.12.2023, встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працював у ФОП Бутенка С.В. з 02.02.2021 (наказ №3-к від 01.02.2021) по 30.06.2022 (наказ 2-к від 30.06.2022) на посаді водія автотранспортного засобу за трудовим договором від 01.02.2021 та був звільнений за власним бажанням.
Також, в такій постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що трудові обов'язки ОСОБА_1 виконував на автомобілі «Mercedes-Benz 311 CDI», номерний знак НОМЕР_4 , що належить ФОП Бутенко С.В. на праві власності.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у даній справі суд не потребує доказування обставин наявності у відповідача та ОСОБА_1 трудових правовідносин.
Оскільки саме у подорожньому листі №222090 від 22.03.2021 (а.с.34, 35) містяться доручення, які водій-працівник ОСОБА_1 зобов'язується виконувати в силу своїх трудових обов'язків, він є належним та допустимим доказом виконання трудових обов'язків під час використання службового автомобіля.
Крім того, доказів того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП самовільно заволодів транспортним засобом та використав його у своїх особистих цілях поза робочим часом та не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, матеріали справи також не містять.
Враховуючи наведене і те, що вартість матеріального збитку, завданого потерпілому пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини працівника відповідача по даній справі, перевищує виплачений ПрАТ «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» позивачеві розмір страхового відшкодування, суд приходить до висновку про те, що з відповідача, як з винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бутенка Сергія Вікторовича на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 30175,33 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва