79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.07.2024 Справа № 914/1201/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сенчука Василя Павловича, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Черноусова Миколи Васильовича, м.Львів,
про стягнення 4'292,00 грн штрафу.
Суддя Б. Яворський.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Сенчука Василя Павловича до Фізичної особи-підприємця Черноусова Миколи Васильовича про стягнення 4'292,00 грн штрафу за договором суборенди торгівельного місця №22/2024 від 27.12.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.05.2024 року справу № 914/1201/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 17.05.2023. Під час дослідження матеріалів справи суд встановив, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.164 ГПК України, тому ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а ухвалою від 11.07.2024 суд продовжив розгляд справи.
10.06.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди торгівельного місця в частині несвоєчасної сплати орендної плати та компенсації за надані комунальні послуги.
Аргументи відповідача.
Відповідач у відзиві зазначив, що рахунок на оплату орендної плати та комунальних послуг за лютий 2024 року отримав 09.02.2024 та 12.02.2024 через ОСОБА_1 у терміналі самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» здійснив відповідну оплату, про що свідчить квитанція №0.0.3465279622.1 (результат: вдало). Про те, що кошти не були зараховані позивачу ФОП М. Черноусов дізнався з рахунку на оплату за березень 2024 року. 03.03.2024 відповідачем було здійснено повторну оплату наданих послуг за лютий 2024 року. Відповідно до довідки АО КБ «ПриватБанк» від 29.05.2024 здійснена ОСОБА_1 12.02.2024 оплата не була зарахована на рахунок одержувача з технічних причин і 13.02.2024 кошти були повернуті на банківську картку платника. Відповідач зазначає, що вина у відповідача відсутня. Просить відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафу.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 жовтня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сенчуком Василем Павловичем (орендар) укладено договір оренди торгівельних місць №1, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування торгівельні місця для ведення підприємницької діяльності на території ринку «Левандівський», за адресою: м.Львів. вул. Широка, 65-А, згідно додаткової угоди до договору. Умови оплати, порядок розрахунку та відповідальність сторін погоджені сторонами у п.3.3 та 4.2 договору. Договір вступає в силу з 01.10.2023 та діє до 30.09.2024 включно (п.7.1 договору).
27 грудня 2023 року Фізичною особою-підприємцем Сенчуком Василем Павловичем (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Черноусовим Миколою Васильовичем (суборендар) укладено договір суборенди торгівельного місця №22/2024, відповідно до умов якого орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування місце для ведення підприємницької діяльності на території ринку «Левандівський», за адресою: м. Львів, вул. Широка, 65-А, на якому розташоване торгівельне місце за №22, загальною площею 21,21 м.кв. Суборендар зобов'язується відшкодувати орендарю всі витрати, понесені останнім у зв'язку із здійсненням суборендарем підприємницької діяльності чи іншої господарської діяльності, відшкодувати витрати орендаря, пов'язані з оплатою комунальних послуг, якими суборендар користується за рахунок орендаря (п.1.2 договору).
Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату на користь орендаря в сумі 8'584,00 грн за кожен місяць оренди. Суборендар компенсує орендарю витрати, понесені внаслідок споживання електроенергії в місцях проведення торгівлі, в тому числі часткові витрати на енергоносії в місцях загального користування, і інших робіт та послуг, наданих суборендарю або іншим особам, які перебували на об'єкті оренди (п.3.1 та 3.2 договору).
За умовами п.3.3 договору орендна плата та витрати на комунальні послуги сплачуються суборендарем до 5 числа поточного місяця, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати вручення рахунку.
Відповідно до п.4.2 договору у випадку несвоєчасної сплати грошової суми, передбаченої п.3.1 та п.3.2 цього договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20% від місячного розміру орендної плати при несвоєчасній сплаті до 15 календарних днів, 50% від місячного розміру орендної плати при несвоєчасній сплаті понад 15 календарних днів. Штраф сплачується упродовж 5 календарних днів від дати виставлення рахунку по сплаті штрафу (п.4.3 договору).
Договір вступає в силу з 01.01.2024 та діє до 30.09.2024 включно (п.7.1 договору).
Позивач стверджує, що у межах договірних відносин позивач складав рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг, зокрема, рахунок за лютий 2024 року на суму 12'447,24 грн; рахунок №22 від 01.03.2024 на суму 31'993,00 грн, з яких: заборгованість за оренду торгового місця в 01-02.2024 - 12'324,00 грн. та штрафні санкції 4'292,00 грн.
Відповідач зазначив, що рахунок за лютий 2024 року він отримав 09.02.2024.
12.02.2024 відповідач здійснив оплату виставленого позивачем рахунку за лютий 2024 року, що підтверджується копією квитанції №0.0.346527922.1 на суму 12'447,27 грн.
29.05.2024 АТ КБ «ПриватБанк» надано довідку про те, що 13.02.2024 кошти було повернуто платнику.
03.03.2024 відповідач здійснив оплату рахунку №22 від 01.03.2024 на суму 31'993,00 грн, у тому числі повторну оплату рахунку за лютий 2024 року.
25.03.2024 скерував відповідачу вимогу №16 про сплату штрафних санкцій у розмірі 4'292,00 грн., яка залишена без задоволення. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору суборенди торгівельного місця №22/2024 від 27.12.2023.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на період січень-вересень 2024 року торгівельне місце за №22, загальною площею 21,21 м.кв. на території ринку «Левандівський», розташоване за адресою: м. Львів, вул. Широва, 65-А.
Згідно ч.ч.1, 3 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України). В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положенням п.3.1 та п.4.2 договору сторони погодили, що орендна плата складає 8'584,00 грн, і така підлягає сплаті не пізніше 3 календарних днів з дати вручення рахунку. Крім орендної плати відповідач зобов'язався відшкодувати орендодавцю витрати на комунальні послуги.
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт того, що оплата була проведена і кошти надійшли позивачу лише 03.03.2024. Відтак має місце порушення умов договору у частині своєчасної оплати орендної плати.
Відповідно до п.4.2 договору у випадку несвоєчасної сплати грошової суми, передбаченої п.3.1 та п.3.2 цього договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20% від місячного розміру орендної плати при несвоєчасній сплаті до 15 календарних днів, 50% від місячного розміру орендної плати при несвоєчасній сплаті понад 15 календарних днів.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Доказів розірвання договору суборенди торгівельного місця №22/2024 від 27.12.2023 матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Судом встановлено, що 12.02.2024 було здійснено оплату коштів позивачу, однак з технічних причин кошти не були зараховані одержувачу і 13.02.2024 були повернуті платнику. Відповідач не звернув на це увагу і провів оплату за лютий лише 03.03.2024 після виставлення позивачем рахунку за березень 2024 року, де був вказаний борг за лютий 2024 року.
З огляду на позицію відповідача, причини неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання і його ступінь вини, а також, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок незначного прострочення оплати, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача 1'000,00 грн штрафу. У задоволення решти позовних вимог суд відмовляє.
Нормами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач подав суду копію пенсійного посвідчення №143554 від 17.05.1999 з приміткою про те, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 наведеної статті). Зазначене стосується і випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового рішення (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №924/568/22).
Суд відзначає, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі (аналогічне твердження викладено у п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7).
Відтак, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні із позовною заявою у розмірі 2?422,00 грн, слід компенсувати за рахунок держави, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черноусова Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сенчука Василя Павловича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 1'000,00 грн штрафу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Сенчука Василя Павловича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у порядку компенсації за рахунок держави 2'422,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, сплаченого згідно з платіжною інструкцією за №158 від 09.07.2024.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б. Яворський.