ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2024Справа № 910/5963/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка
до Фізичної особи-підприємця Бєвен Тетяни Ігорівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про стягнення 180 363, 32 грн.
Без виклику представників сторін.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця Бєвен Тетяни Ігорівни про стягнення 180 363, 32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.05.2017 № 7842 та Договором про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги від 26.05.2017 № 169 - «О».
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Даною ухвалою суду, також залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Вказану ухвалу суду відповідач не отримав у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.
31.05.2024 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просила її врахувати під час розгляду справи та вирішити спір відповідно до чинного законодавства.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та
ФОП Бєвен Тетяною Ігорівною укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7842, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 296, 6 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, вул. Літня, 25, що перебуває на балансі Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (п. 1.1. Договору оренди).
Відповідно до п. 1.2. Договору оренди, метою використання об'єкта оренди є
розміщення салону краси - 101, 9 кв.м, ательє з ремонту, пошиття одягу та галантереї - 97 кв.м, фізкультурно-спортивний заклад (погодинно 180 год/міс) - 97, 7 кв.м.
На виконання п. 5.11. Договору оренди, 26.05.2017 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено Договір про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги № 169 - «О».
В подальшому, у зв'язку із зменшенням площі об'єкта оренди між регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Бєвен Т.І., а також між Київським
національним університетом імені Тараса Шевченка та ФОП Бєвен Т.І. укладені:
- договір № 7842/01 від 24.05.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого
майна № 7842 від 26.05.2017, загальна площа 245, 5 кв.м, мета використання об'єкта оренди - розміщення салону краси - 50, 8 кв.м, ательє з ремонту, пошиття одягу та галантереї - 97 кв.м, фізкультурно-спортивний заклад (погодинно 180 год/міс) - 97, 7 кв.м.
- договір № 169-« 0»/1 від 24.05.2018 про внесення змін до договору від 26.05.2017 № 169-« 0» про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
В зв'язку із внесенням змін до мети використання об'єкта оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Бєвен Т.І. укладено договір № 7842/02 від 13.07.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7842 від 26.05.2017, загальна площа 245, 5 кв.м, мета використання об'єкта оренди - розміщення перукарні - 50, 8 кв.м, ательє з ремонту, пошиття одягу та галантереї - 97 кв.м, фізкультурно-спортивний заклад (погодинно 180 год/міс) - 97, 7 кв.м.
В зв'язку із зменшенням площі об'єкта оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Бєвен Т.І., а також між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та ФОП Бєвен Т.І. укладені:
- договір № 7842/03 від 03.07.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7842 від 26.05.2017, загальна площа 147, 8 кв.м; мета використання об'єкта оренди - розміщення перукарні - 50, 8 кв.м, ательє з ремонту, пошиття одягу та галантереї - 97 кв.м;
- договір № 169-« 0»/2 від 03.07.2019 про внесення змін до договору від 26.05.2017 № 169-« 0» про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
В зв'язку із зменшенням площі об'єкта оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Бєвен Т.І., а також між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та ФОП Бєвен Т.І. укладені:
-договір № 7842/05 від 18.08.2020 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7842 від 26.05.2017; загальна площа 50,8 кв. м, мета використання об'єкта оренди - розміщення перукарні;
- договір № 169-« 0»/3 від 18.08.2019 про внесення змін до договору від 26.05.2017 № 169-« 0» про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
Позивач листом від 27.01.2022 № 02/743-26 повідомив відповідача про заборгованість перед Університетом по Договору оренди та за комунальні послуги.
ФОП Бєвен Т.І. (в особі Ткаліча О.І., який діє за довіреністю) листом від 27.10.2023 № 3 звернулась до Київського національного університету імені Тараса Шевченка з приводу дострокового припинення Договору оренди та договору № 169-« 0» від 26.05.2017 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги з 31.10.2023.
31.10.2023 складено та підписано Акт припинення існування договору № 169-« 0» від 26.05.2017 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
Листом від 14.11.2023 № 30-06-7479 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило ФОП Бєвен Т.І. та Київський національний університет імені Тараса Шевченка про дострокове припинення дії Договору оренди від 26.05.2017 № 7842 з 31.10.2023.
13.11.2023 між Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Бєвен Т.І. укладено Договір № 7842/06 про припинення договору оренди, за яким Договір оренди від 26.05.2017 № 7842 припинив свою дію з 31.10.2023 (п. 2 Договору).
Позивач листом від 14.12.2023 № 072/444-26 попередив відповідача про необхідність сплати заборгованості перед балансоутримувачем за Договором оренди та Договором № 169-« 0» від 26.05.2017 про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
Позивач вказує, що станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашено, відповіді на претензії відповідач не надав, у зв'язку з чим за Договором оренди від 26.05.2017 № 7842 утворилась основна заборгованість у розмірі 94 744, 37 грн, пеня у розмірі 15 018, 11 грн, штраф у розмірі 2842, 33 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 203, 54 грн.
Крім того, як вже зазначалось на виконання п. 5.11. Договору оренди, 26.05.2017 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено Договір про відшкодування орендної плати, податку на додану вартість, витрат на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги № 169 - «О», за яким орендар відшкодовує витрати балансоутримувачу на утримання переданого в оренду за договором державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул Літня, 25, за спожиті орендарем комунальні, експлуатаційні послуги та земельний податок (п. 1.1. Договору № 169 - «О»).
Згідно п. 2.1. Договору № 169 - «О», орендар перераховує балансоутримувачу 50 % орендної плати та податок на додану вартість від 100 % орендної плати відповідно до договору оренди від 26.05.2017 р. № 7842 укладеного з РВ ФДМУ.
Відповідно до п. 2.2. Договору № 169 - «О», орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно Додатку № 1.
Пунктом 2.3. Договору № 169 - «О» сторони визначили, що відшкодування земельного податку за орендовану площу здійснюється орендарем згідно розрахунку балансоутримувача.
Розрахунок згідно додатку № 1 є базовим розрахунком на місяць, який коригується у зв'язку із зміною проведених витрат університету (п. 2.5. Договору № 169 - «О»).
Позивач вказує, що починаючи з січня 2020 орендар не виконував свого обов'язку зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за Договором № 169 - «О» від 26.05.2017 утворилась основна сума заборгованості у розмірі 44 017, 73 грн, пеня у розмірі 7123, 60 грн, штраф у розмірі 1320, 53 грн та інфляційні втрати у розмірі 1093, 11 грн.
Позивач враховуючу наявну у відповідача заборгованість за Договором оренди від 25.05.2017 № 7842 та Договором № 169 - «О» звернувся до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення закріплені у в ч. 1 ст. 283 ГК України.
Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок надати відповідачу в оренду приміщення, який породжує обов'язок останього прийняти приміщення, використовувати відповідно до умов договору та сплачувати у строки визначені договором орендні платежі, а також відшкодовувати податок на додану вартість, витрати на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.
Враховуючи, що строк оплати по орендних платежах настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень, враховуючи відсутність доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення за Договором оренди від 26.05.2017 № 7842 у розмірі 94 744, 37 грн та за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О» у розмірі 44 017, 73 грн, а всього за договорами 138 762, 10 грн (94 744, 37 грн - 44 017, 73 грн), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 3.7. Договору оренди від 26.05.2017 № 7842, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 4.3. Договору від 25.05.2017 № 169 - «О», в разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування коштів н відшкодування витрат балансоутримувача нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості (з урахуванням індексації) за кожний день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України за Договором оренди від 26.05.2017 № 7842 заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 15 018, 11 грн.
Також, позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О» заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7123, 60 грн.
Господарський суд, здійснивши перевірку наданих позивачем математичних розрахунків пені за договорами, вважає їх правильними та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за Договором оренди від 26.05.2017 № 7842 у розмірі 15 018, 11 грн та пені за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О» у розмірі 7123, 60 грн, а всього 22 141, 71 грн (15 018, 11 грн + 7123, 60 грн), підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача за Договором оренди від 26.05.2017 № 7842 штрафу у розмірі 2842, 33 грн та штрафу за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О» у розмірі 1320, 53 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.8. Договору оренди від 26.05.2017 № 7842, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
Здійснивши перерахунок штрафу за Договору оренди від 26.05.2017 № 7842 у розмірі 2842, 33 грн, суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявленої вимоги позивач до відповідача про стягнення штрафу у розмір 1320, 53 грн за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О», суд вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки умови договору не містять положень про накладення на відповідача штрафу за неналежне виконання договору.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за Договору оренди від 26.05.2017 № 7842 інфляційні втрати у розмірі 14 203, 54 грн та інфляційні втрати у розмірі 1093, 11 грн за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О».
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення за Договору оренди від 26.05.2017 № 7842 інфляційних втрат у розмірі 14 203, 54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1093, 11 грн за Договором від 25.05.2017 № 169 - «О», а всього 15 296, 65 грн (14 203, 54 грн + 1093, 11 грн), підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ БЄВЕН ТЕТЯНИ ІГОРІВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 60, ідентифікаційний код 02070944) основну заборгованість у розмірі 138 762 (сто тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 10 коп., пеню у розмірі 22 141 (двадцять дві тисячі сто сорок одна) грн 71 коп., штраф у розмірі 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 296 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн 65 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3005 (три тисячі п'ять) грн 83 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва