ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
12.07.2024Справа № 910/8310/24
Суддя Підченко Ю.О., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування (визнання недійсним) рішення (розпорядження) державного уповноваженого АМК України Сергія Шершуна від 14.05.2024 № 04/131-р про відмову в розгляді справи за заявами ОСОБА_1 від 07.02.2024 та від 18.02.2024.
Позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді немайнового характеру з 01.01.2024 року становить 3 028,00 грн.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру МЗП та не більше 150 розмірів МЗП.
Як стверджує ОСОБА_1 у позовній заяві, він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «про захист прав споживачів».
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Зазначений висновок випливає також із положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється.
Відповідно до п. п. 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відтак, Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації - дія цього Закону не поширюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання, тобто, особи, які споживають результати господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою їх подальшого використання.
Суд звертає увагу на те, що на відносини, де користувачем послуг є суб'єкт господарської діяльності, дія Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється.
Такої ж правової позиції притримується і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 05.12.2019 по справі № 925/1150/18 та в ухвалі від 20.06.2019 по справі № 916/788/18.
Із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог не вбачається, що він є споживачем товарів/послуг, наданих відповідачем (Антимонопольним комітетом України).
Відтак, з огляду на зазначене, позивач повинен сплатити судовий збір за заявлену позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 3 028,00 грн.
Крім того, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 172 ГПК України).
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи наведені вище норми та вимоги встановлені ст. ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, належним доказом надіслання сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб є - оригінали описів вкладення до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням.
Однак, всупереч наведеним вище вимогам, позивачем додано до позову опис вкладення до поштового відправлення, графа "найменування вкладення" якого не містить вичерпного переліку найменувань документів, які складають додатки до позовної заяви.
Вказана обставина позбавляє суд можливості перевірити відповідність надісланих відповідачу документів тим, що подані до господарського суду. А тому, позивачу необхідно надати суду належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування (визнання недійсним) рішення (розпорядження) державного уповноваженого АМК України Сергія Шершуна від 14.05.2024 № 04/131-р про відмову в розгляді справи за заявами ОСОБА_1 від 07.02.2024 та від 18.02.2024 залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з п. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.О. Підченко