ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2024Справа № 910/4851/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 160 000,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У квітні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 160 000,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
У період з 1 травня 2024 року по 10 травня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
3 травня 2024 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 травня 2024 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4851/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
30 травня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27 травня 2024 року вих. № 82/ІНС.ЛОУ, в якому Компанія заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначала, що заявлена до стягнення позивачем сума страхового відшкодування розрахована без урахування коефіцієнта фізичного зносу, а також повинна бути зменшена на суму ПДВ. Крім того, ні позивач, ні власник пошкодженого транспортного засобу не зверталися до Компанії з повідомленням про настання страхового випадку. При цьому, позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений нормами чинного законодавства, оскільки останнім не було проведено огляду пошкодженого транспортного засобу за участі уповноваженого представника Компанії та не надано звіт про оцінку завданої шкоди транспортному засобу. Також відповідач вказав, що заявлений до стягнення розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, на думку відповідача, є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
3 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач вказав, що відповідачем не наведено підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні спірного страхового відшкодування, як і підстав для зменшення цієї суми на розмір ПДВ. При цьому, Товариство направляло відповідачу відповідну заяву про виплату спірного страхового відшкодування, яка була отримана останнім 22 січня 2024 року, що спростовує аргументи Компанії щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору. Крім того, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат Товариства на професійну правничу допомогу є обґрунтованим і відповідає приписам чинного законодавства.
Жодних інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24 грудня 2023 року о 21 годині 30 хвилин по вулиці Генерала Петрова в місті Одеса Пенчак Дмитро Олександрович, керуючи автомобілем марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив пункти 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України. У результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини були встановлені постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2024 року в справі № 521/633/24, якою водія автомобіля марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ТОВ з ІІ "Вортекс" (страхувальник).
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб на момент ДТП було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25 вересня 2023 року № 28-2820-23-00166. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 25 грудня 2023 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування № ОСКА-350.
Судом також встановлено, що на підставі: акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 9 січня 2024 року, рахунку-фактури від 9 січня 2024 року № АС-0000180, розрахунку суми страхового відшкодування від 15 січня 2024 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 24 грудня 2023 року серії ААД № 732364, схеми місця ДТП від 24 грудня 2023 серії ЄО № 20340, - позивачем було складено страховий акт від 15 січня 2024 року № ОСКА-350 на суму 186 770,01 грн (належні копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 186 770,01 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 16 січня 2024 року № 53212.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача в зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на вказану суму.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 218513984 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації зазначеного автомобіля "Renault Dokker" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до відповідача із заявою від 17 січня 2024 року вих. № 50275 на виплату страхового відшкодування на суму 186 770,01 грн. Ця заява отримана останнім 22 січня 2024 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303801206843.
Проте зазначена вимога Компанією задоволена не була.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії ЕР № 218513984, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 186 770,01 грн, а також враховуючи встановлений полісом серії ЕР № 218513984 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 160 000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставне включення суми ПДВ до розміру страхового відшкодування. Проте, вищенаведені доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 2 жовтня 2018 року в справі № 910/171/17.
Як було встановлено судом, сума страхового відшкодування в розмірі 186 770,01 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса".
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Одеса" є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ 319766015527).
Відтак, включення суми ПДВ до вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу є обґрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недоведеності вартості відновлювального ремонту автомобіля марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 , у зв'язку з відсутністю у позивача звіту (акту) про оцінку майна для визначення матеріального збитку при настанні страхового випадку, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу - це лише попередній оціночний документ, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 28 січня 2020 року в справі № 917/500/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20 та від 4 березня 2021 року в справі № 910/4720/20.
Норма частини 1 статті 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Необґрунтованими є і доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу.
Так, відповідно до статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1.6. та 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика), визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ (транспортного засобу) за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.
При цьому, за змістом пунктів 7.38 та 7.39 вказаної Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ (колісного транспортного засобу), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
У даному випадку значення коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 , 2021 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (24 грудня 2023 року) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених у пункті 7.38 Методики строків.
У свою чергу, відповідачем до матеріалів справи не було надано будь-яких доказів того, що складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ, зокрема, переднього бампера (зазначено в акті огляду ТЗ після настання ДТП) мали станом на дату ДТП пошкодження у вигляді деформації, що не підпадали під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики, а призвели до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ. Доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до пункту 7.39 Методики стосовно застрахованого позивачем автомобіля, матеріали справи також не містять.
При цьому, ремонтні роботи, зазначені в рахунку-фактурі від 9 січня 2024 року № АС-0000180, складеному за результатами відновлювального ремонту транспортного засобу, узгоджуються з пошкодженнями, зазначеними в акті огляду транспортного засобу від 9 січня 2024 року та інформацією про пошкодження, зазначеною в схемі місця ДТП від 24 грудня 2023 серії ЄО № 20340.
Суд також вважає безпідставними аргументи відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору та неподання останнім або власником пошкодженого транспортного засобу вимоги про виплату страхового відшкодування.
Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із заявою від 17 січня 2024 року вих. № 50275 на виплату страхового відшкодування на суму 186 770,01 грн. Ця заява отримана останнім 22 січня 2024 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303801206843.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на норми статті 34 Закону, оскільки останні не передбачають обов'язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в ДТП особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до пунктів 34.1. а 34.2. статті 34 Закону страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Тобто, саме на Компанію, як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов'язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії. При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача з запитами на отримання додаткових документів, фото тощо для з'ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Вказана норма Закону встановлює вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування. Обов'язковість надання страхувальником (у даному випадку - страховиком пошкодженого транспортного засобу) інших документів до вищевказаної заяви чинним законодавством не передбачена.
Крім того, з наявної в матеріалах справи заяви Товариства від 17 січня 2024 року вих. № 50275 на виплату страхового відшкодування на суму 186 770,01 грн вбачається що разом із вказаною заявою відповідачу були направлені копії усіх документів, на підставі яких був розрахований позивачем розмір страхового відшкодування.
У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в порядку статті 36 Закону не надав і таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
У зв'язку з цим аргументи відповідача щодо ненадання позивачем документів, необхідних для виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) судом не приймаються.
Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Товариство не спростувало й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 8 грудня 2023 року між Компанією та адвокатським бюро "Гедз" було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2-12/2023-Ю, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати позивачу (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.
Відповідно до пункту 5.1 вказаного правочину за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро у справах, де Компанія виступає позивачем, та в яких ціна позову перевищує 50 000,00 грн, остання перераховує на рахунок адвокатського бюро гонорар у розмірі 7 000,00 грн не пізніше 5-ти робочих днів після надання адвокатським бюром акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Перелік справ, прийнятих від Компанії адвокатським бюро "Гедз" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього правочину в акті виконаних робіт від 17 квітня 2024 року. У цьому акті також зазначено перелік наданих послуг (виконаних робіт), а також зазначено страхову справу, номер договору КАСКО, прізвище винуватця ДТП, сторін справи та найменування сторін даної справи.
Відповідно до вказаного акту виконаних робіт гонорар, передбачений умовами договору, за ведення даної справи в суді становить 7 000,00 грн. Загальна сума виконаних робіт за вказаним актом становить 29 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на правничу допомогу адвоката був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 17 квітня 2024 року № 5490 на загальну суму 29 000,00 грн, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
На підтвердження того, що Гедз Юлія Володимирівна є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копії: відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20 грудня 2021 року серії КС № 10423/10, а також довіреності від 5 січня 2024 року № 0124-13, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Компанії в суді.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
За висновками суду, заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.
При цьому, судом враховано, що дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження (без проведення судових засідань). У свою чергу, підготовка вказаної позовної заяви не потребувала здійснення складних арифметичних розрахунків чи збирання значного обсягу документів, на обґрунтування заявлених позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин та складності справи, часу розгляду справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену Товариством суму витрат за договором про надання правової допомоги від 8 грудня 2023 року № 2-12/2023-Ю. У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про стягнення з Компанії на користь Товариства 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп. страхового відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору, а також 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2024 року у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 26 червня 2024 року по 14 липня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко