Справа №487/3522/24
Провадження №2-а/487/41/24
15.07.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання - Беспалько А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить скасувати постанову Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради №374 від 16.04.2024 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600,00 грн. за частиною 2 статті 156 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності не містять доказів на підтвердження факту продажу тютюнових виробів неповнолітньому. Зазначає, що в протоколі та постанові відсутня інформація про вилучення речових доказів та про наявність фіскального чека, що підтверджували б продаж товару. Також протокол складений за відсутності свідків. Позивач вказуває на відсутність належних та достатніх доказів факту вчинення адміністративного правопорушення тому виходячи з цих обставин позивач просила визнати протиправною та скасувати вказану постанову.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідач не подав до суду відзив і не подав до суду заяву про продовження встановленого строку в порядку частини 2 статті 121 КАС України. Натомість 04.06.2024 відповідач подав до суду відзив без жодних обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого судом строку на подання відзиву та даний відзив не був надісланий позивачу. Тому у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 5 статті 162 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого висновку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до п.15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджені наказом МВС України №1376 від 06.11.2015р., до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до протоколу серії ВАД №361641 від 25.03.2024 р., 25.03.2024 року близько 10:45 годині, знаходячись на своєму робочому місці в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів, а саме: цигарок «Вінстон ХС» вартістю 95 грн неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано главою 22 КУпАП.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16.04.2024 р. адміністративною комісією при Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради було винесено постанову №374, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800,00 грн.
Вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, суд звертає увагу на те, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень, а саме члени адміністративної комісії при Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, повинні системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи. Факт вчинення особою адміністративного правопорушення повинен бути предметом окремої та самостійної перевірки відповідачем, і такий факт повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Як зазначено в постанові по справі про адміністративне правопорушення №374 від 16.04.2024 року: знаходячись на своєму робочому місці в магазині за адресою: м. Миколаїв, пров. Суднобудівників, 1, ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів, а саме: цигарок «Вінстон ХС» вартістю 95 грн неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення, визначеного ч .2ст. 156 КУпАП, передбачає продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту продажу ОСОБА_1 тютюнових виробів неповнолітньому, оскільки відсутній фіскальний чек, який підтверджував би факт продажу.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В той же час, зміст вказаної постанови не підтверджує достовірно того факту, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
З матеріалів справи, зокрема протоколу серії ВАД №361641 від 25.03.2024 року, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, вбачається, що чеку на підтвердження факту продажу неповнолітньому пачки цигарочок «Вінстон ХС» долучено не було, вилучення та виручки від його продажу не проводилось.
Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019р. справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18.
За змістом ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1,234-2,244-4,262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України, нагородна зброя, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню поліцейськими.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Отже, тютюновий виріб під час виявлення у неповнолітнього, підлягав вилученню посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а про таке вилучення цією ж особою мав складатися відповідний протокол або робитися запис, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення.
Натомість, зі змісту відповідної графи протоколу про адміністративне правопорушення, навпаки, вбачається, що речі не вилучалися.
Оскільки зазначені речові докази не вилучались у неповнолітнього у визначений спосіб, не досліджувались під час провадження у справі, відповідно слід вважати про їх відсутність у справі про адміністративне правопорушення, а вони, у свою чергу, є предметами правопорушення.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення позивачем не дотримано вимог ст. 280 КУпАП, не звернуто увагу на неналежним чином складені адміністративні матеріали, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не перевірено, чи мав місце факт вчинення адміністративного правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які б свідчили про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП України, як і не встановлено обставин, що пом'якшують її відповідальність.
При цьому,статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає особливу увагу на те, що в розумінні вимог кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №374 від 16.04.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні нею адміністративного правопорушення, відсутність події та складу адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим слід скасувати постанову адміністративної комісії при Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради №374 від 16.04.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 гривень, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
Керуючись ст.6,9,14,72,76,90,139,241-246,255,268,271,286,295 КАС України, суд
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову адміністративної комісії при Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради №374 від 16.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ - 05410599, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.
Суддя С.М. Афоніна