Справа № 147/853/24
Провадження № 2/147/290/24
15 липня 2024 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 . До дня смерті баба проживала у селі Мала Стратіївка Гайсинського (колишнього Тростянецького) району Вінницької області, а тому згідно з ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є Тростянецький нотаріальний округ. На день смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 . Спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 за заповітом є позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає. Вона, як спадкоємець за заповітом, своєчасно прийняла спадщину, тому що вступила в управління спадковим майном. Проте, на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 їй було невідомо про існування заповідального розпорядження. Коли дізналась про його наявність від працівників Ободівської сільської ради, то подала 28 жовтня 2023 року до них заяву про видачу дублікату заповіту. Однак, після отримання дублікату заповіту побачила, що при складанні заповіту секретарем Ободівської сільської ради була допущена помилка, а саме: у заповіті її прізвище було записано ОСОБА_3 замість ОСОБА_3 у зв'язку з чим у неї виникли проблеми у оформленні спадкових прав, а тому змушена звернутись до суду та просити про тлумачення заповіту.
Також зазначила, що звернулась до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вірської А.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 09 травня 2024 року отримала від нотаріуса відмову за № 35/01- 16, де вказано, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 не можливо в зв'язку з тим, що не надані докази своєчасного прийняття спадщини після смерті спадкодавця у строки, встановлені законом для прийняття спадщини (п.1 ст. 1270 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з тим, що позивач не зареєстрована за місцем останнього проживання померлої ОСОБА_2 та не подала заяву до шести місяців з дня її смерті до нотаріуса, тому пропустила строк для прийняття спадщини, а тому змушена звертатись до суду з проханням продовжити їй строк для прийняття спадщини.
Причиною того, що позивач не змогла своєчасно прийняти спадщину є відсутність у неї на день смерті ОСОБА_2 інформації про наявність заповіту, оскільки про наявність заповіту, складеного на її користь, дізналась поза межами строку, передбаченого ч.1 ст. 1270 ЦК України, і ці обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Таким чином вона вимушена звернутись до суду з даним позовом про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалою судді від 13 червня 2024 року позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою судді від 20 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, 15.07.2024 представником позивача адвокатом Шуляк В.М. подано заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 03.07.2024 за підписом сільського голови через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій також зазначили, що покладаються на розсуд суду.
Згідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Мала Стратіївка Тростянецького району Вінницької області, місце смерті с. Мала Стратіївка Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.03.2023 (а.с.5).
За життя 07.02.2023 ОСОБА_2 зробила заповітне розпорядження, яким належний їй житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 1,9331 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0057, заповіла онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №11 (а.с.6).
29 листопада 2023 року видано дублікат заповіту, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74929608 (а.с.7, 8).
Довідкою №1802 від 21.11.2023 виданою Новоободівським старостинським округом Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_2 , 1942 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживала та була зареєстрована разом з онукою ОСОБА_1 , 1984 року народження, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).
Довідкою №888 від 21.11.2023 виданою Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_1 проводила поховання бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Згідно з виписки з погосподарської книги за 1991-1995 роки №5 особовий рахунок 382 житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до категорії колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 склад двору наступний: голова двору ОСОБА_2 , 1942 року народження (а.с.13).
Родинний зв'язок позивача ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 підтверджено: свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 04.07.2003, в якому дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_4 (а.с.14); свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_3 від 14.12.1984, в якому батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.15); витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу №00042986187 від 04.01.2024, з якого вбачається, що 06.11.1983 одружились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) (а.с.16); свідоцтвом про народження матері позивача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_4 , в якому в графі мати записана ОСОБА_9 (а.с.17).
Мати позивача ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 12.07.2022 (а.с.18).
З довідки про коло спадкоємців №44/02-14 від 20.06.2024 виданої приватним нотаріусом Вірською А.І. вбачається, що нею заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем за заповітом є онука ОСОБА_1 (а.с.48).
Листом-відповіддю приватного нотаріуса Вірської А.І. від 09.05.2024 №35/01-16 встановлено, що ОСОБА_1 01.05.2024 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак отримала відмову. Оскільки не надано доказів про своєчасне прийняття спадщини у встановлені строки (а.с.10).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч.1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ч.1, ч.2 ст. 1234 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
Згідно із ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з пунктом 2.1 Глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
Аналогічні за змістом вимоги до заповіту містяться в абзаці 2 пункту 1.6 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036.
Отже, об'єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та словосполучень, що утворюють його текст.
Згідно з ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі № 378/1160/15-ц вбачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.
При цьому, частина друга статті 213 ЦК України, не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.
Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Отже, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті.
Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивач не може підтвердити волю спадкодавця про його спадщину, як спадкоємця за заповітом, іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом.
Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.
З наданих позивачем доказів підтверджено, що під час реєстрації заповіту дійсно було допущено описку в написанні прізвища спадкоємця.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині тлумачення заповіту є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визначення додатково строку для прийняття спадщини суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Виходячи із змісту ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Положеннями статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає реалізувати своє право на прийняття спадщини, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подає нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений законом.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законом строк позивач не прийняла спадщину.
У постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року (справа №592/9058/17-ц; касаційне провадження № 61-200 св 18) вказано, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Позивач в обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини посилалась на те, що їй не було відомо про наявність заповіту на її ім'я, про наявність якого вона довідалась від працівників сільської ради уже після встановленого законом шестимісячного строку. .
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20 та від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18.
Згідно з ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.
Враховуючи обставини, на які посилається позивач в своєму позові, суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини та за можливе визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.
Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , складеного та посвідченого 07 лютого 2023 року секретарем Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Пироговським Віктором Петровичем, та зареєстрованого в реєстрі за №11, як вираження волі ОСОБА_2 заповісти онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належний їй житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 1,9331 га, кадастровий номер 0524183900:01:004:0057.
Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю два місяці, з дня набрання рішенням законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне ім'я сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , українка, громадянка України, жителька АДРЕСА_2 .
відповідач - Ободівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04331107, адреса місцезнаходження: вул. Ватутіна, 8, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область.
Суддя А.М. Мудрак