Справа 638/17211/23 Головуючий І інстанції - Смирнов В.А.
Провадження № 33/818/678/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст. 130 КУпАП
10 липня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Мацегори О.В.
за участю захисника Шматько Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Шматько Т.М. на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 01 листопада 2023 року о 03 год. 40 хв в м. Харкові вул.Клочківська, 111А ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Astra , державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер Алкотест 6810. Результат огляду позитивний - 0,67 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що нею подавались до суду першої інстанції клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак судом було відмовлено у задоволенні таких клопотань та розгляд справи відбувся без її участі та без участі ОСОБА_1 . Оскаржувану постанову було додано до системи Електронний суд лише 01.03.2024 року та 07.03.2024 року було подано апеляційну скаргу, яку постановою Харківського апеляційного суду було повернуто у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку. В подальшому після отримання копії постанови ХАС було повторно подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи відсутні відомості того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 лише перебував біля багажника автомобіля, двигун автомобіля був вимкнений. Також, відсутні відомості щодо причин зупинки автомобіля, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, свідки не залучались
Зазначає, що ОСОБА_1 не був згоден з результатами Драгера, однак йому не було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду.
Мотиви суду
Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 01 листопада 2023 року о 03 год. 40 хв в м. Харкові вул.Клочківська, 111А ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Astra , державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер Алкотест 6810. Результат огляду позитивний - 0,67 проміле.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №602320 від 01.112023 року.
До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність.
- результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Аlcotest Drager 6810 від 01.11.2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду- 0,67 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки акт підписаний без відповідних зауважень та заперечень;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.11.2023 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки як убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на ньому зафіксовано рух автомобіля Opel Astra , державний номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки транспортного засобу з місця водія вийшов саме ОСОБА_1 та підійшов до багажника автомобіля, відкрив його та почав діставати з відти особисті речі та в цей час до нього підійшли працівники поліції та все подальше спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції відбувалось біля багажника автомобіля.
Також, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував, що він керував транспортним засобом.
За таких обставин, факт керування автомобілем ОСОБА_1 при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів на підтвердження підстав зупинки автомобіля, є необґрунтованими, оскільки відповідно рапорту інспектора поліції, водія ОСОБА_1 було зупинено саме під час дії комендантської години.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не погодився з висновком за результатами огляду за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6810»та йому працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з відомостей відеозапису, наданого працівниками поліції, після того, як ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6810» йому було озвучено результат такого огляду, який становить 0,67 проміле, він повідомив, що не знає та не розуміє та пояснив, що випив шампанського, тобто свою категоричну незгоду з результатом не висловлював в будь-якій формі.
За таких обставин, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не погодився з висновками огляду за допомогою газоаналізатора та йому було відмовлено у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, оскільки одразу після проходження огляду він виразив лише здивування з таким результатом та не повідомляв працівників поліції про категоричну незгоду з результатами огляду.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування після проведеного огляду є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями відеозапису, згідно якого було повідомлено ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, свідки під час проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння залучаються в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. В даній справі працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису, у зв'язку з чим були відсутні підстави для залучення свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, фіксація огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводилась з дотриманням норм чинного законодавства України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, відомості зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання захисника Шматько Т.М. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Шматько Т.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик