Справа № 646/1042/24 Головуючий І інстанції - Сіренко Ю.Ю.
Провадження № 33/818/869/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.124 КУпАП
10 липня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Мацегори О.В.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 20.01.2024 року о 17 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н.з. НОМЕР_1 , по Гімназійній набережній, 20, в м. Харкові, на порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху , при зміні напрямку руху, а саме під час виконання правого повороту з кола до провулку Подільського не переконався, що це буде безпечним та допустив зіткнення з транспортним засобом PEUGEOT 307 SW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по сусідній смузі з правого боку. При дорожньо - транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Постановою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, ОСОБА_1 посилається на те, що з 02.04.2024 року по 12.04.2024 року він перебував на лікуванні у ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», у зв'язку з чим він не був присутнім в судовому засіданні районного суду та не міг вчасно отримати копію постанови та ознайомитись з мотивами, викладеними в постанові судді. Копію постанови було отримано 24.04.2024 року та протягом 10 днів було подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції було порушено його право на участь у розгляді справи. Так, він з'являвся у всі судові засідання, призначені на 13.02.2024, 29.02.2024, 20.03.2024 року, однак 02.04.2024 року ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.04.2024 року у зв'язку з тим, що він перебуває на лікарняному, суду були надані відповідні довідки, однак судом було проігноровано таке клопотання і таким чином судом було порушено його право на захист та позбавлено його можливості надати свої пояснення у справі.
Вказує, що він просив суд витребувати відеозаписи з камер спостереження, які розташовані поряд з місцем ДТП, які б могли підтвердити його письмові пояснення, надані суду про те, що причиною ДТП стали дії водія ОСОБА_2 .
Мотиви суду
Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 , на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2024 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікуванні та було долучено консультативний висновок спеціаліста від 02.04.2024 року про те, що ОСОБА_1 дійсно з 02.04.2024 року перебуває на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами .
На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині про скасування постанови судді в наслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 слід визнати слушними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 20.01.2024 року о 17 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н.з. НОМЕР_1 , по Гімназійній набережній, 20, в м. Харкові, при зміні напрямку руху, а саме під час виконання правого повороту з кола до провулку Подільського не переконався, що це буде безпечним та допустив зіткнення з транспортним засобом PEUGEOT 307 SW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по сусідній смузі з правого боку. При дорожньо - транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою.
Незважаючи на не визнання своєї вини в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:
- схемою місця ДТП від 20.01.2024 року, підписаною обома учасниками, зауважень та заперечень на яку ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_2 не надано;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 20.01.2024 року, відповідно до яких він рухався по круговому русі у другій полосі, волій автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н.з. НОМЕР_1 при перестроюванні не надав йому перевагу у русі, внаслідок чого сталась ДТП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.01.2024 року, написаними ним власноруч, відповідно до яких він підтвердив обставини, про те, що він керуючи автомобілем TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з кола зіткнувся з автомобілем PEUGEOT 307 SW, д.н.з. НОМЕР_2
Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися до суду або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також вінне звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України, а тому твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу є необґрунтованими та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту.
Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог п.10.1 ПДР водієм ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та спричинило їх пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 свою провину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечив. Причиною виникнення ДТП, на його думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілим, саме який, на його думку, порушив вимоги ПДР України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який по суті є обвинуваченням.
Отже, у справі щодо ОСОБА_1 суд повинен надати оцінку саме його діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України.
Таким чином, посилання апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апелянта про наявність також порушень ПДР з боку іншого учасника ДТП не є слушними, так як така оцінка з боку суду неможлива з огляду на вимоги ст.279,280 КУпАП. Якщо в подальшому такі порушення щодо іншого учасника ДТП будуть встановлені, то це може впливати лише на об'єм відшкодування завданої шкоди. Крім того, сторона захисту не позбавлена можливості щодо звернення до компетентного органу про перевірку з метою встановлення порушення ПДР з боку потерпілого.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, згідно з положеннями ч.2 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення подія правопорушення мала місце 20.01.2024 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ч.2 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 квітня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ст. 247 КупАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик