Провадження № 11-кп/803/1851/24 Справа № 204/5990/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
та за участю представника органу пробації ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , подану на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного вироком суду покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою від 25 квітня 2024 року Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного вироком суду покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку
У відповідності до ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2024 року час розгляду клопотання захисника надані відомості, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень, прийняття рішення про звільнення його від покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку є неможливим, бо таке рішення буде передчасними без вирішення відповідним судом питання про вину або невинуватість особи у вчиненні інкримінованих йому злочинів в період іспитового строку.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить судову ухвалу скасувати, задовольнити клопотання захисника про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку та звільнити ОСОБА_7 від покарання.
Захисник зазначає, що з 04.10.2019 року ОСОБА_7 перебуває на обліку Чечелівського районного відділу філії ДУ “Центр пробації” у Дніпропетровській області як звільнений з іспитовим строком на підставі вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 року, який 16.09.2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду було змінено в частині призначеного покарання. 17.09.2022 року іспитовий строк У ОСОБА_7 закінчився, протягом іспитового строку він по іншим кримінальним правопорушенням судом винним не визнавався, протягом іспитового строку виконував покладені на нього судом обов'язки в повному обсязі, що свідчить про те, що останній став на шлях виправдання.
Разом з тим, станом на час звернення відповідного клопотання від Чечелівського РВФ ДУ “Центр пробації” у Дніпропетровській області не надходило та ОСОБА_7 на даний час не звільнено від відбування покарання.
Захисник вважає, що відсутність законодавчого регулювання ситуації щодо необхідності після закінчення іспитового строку звільнити особу від відбування покарання за умови, що вона виконала всі обов”язки та за відсутності обвинувального вироку суду щодо вчинення нею нового кримінального правопорушення у період іспитового строку, реалізуючи тим самим презумпцію невинуватості, та, з іншого боку, необхідності застосування ст.ст. 71,72 ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки це може призвести до порушення принципу презумпції невинуватості та порушення прав особи.
Крім того, захисник звертає увагу, що на момент закінчення іспитового строку та на час розгляду клопотання відносно ОСОБА_7 відсутній обвинувальний вирок суду, який би набрав законної сили, то ОСОБА_7 не можливо вважати таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення. Жодних доказів того, що ОСОБА_7 визнано судом винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень і вирок суду набрав законної сили, в матеріалах справи не має.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника органу пробації, проаналізувавши додатково витребувані матеріали, обговоривши та проаналізувавши наведені у апеляційній скарзі захисника доводи та співставивши їх із наявними у матеріалах провадження обставинами, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника в інтересах засудженого про звільнення останнього від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2019 року.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 року, який 16.09.2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду було змінено в частині призначення покарання, ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Статтею 78 КК України регламентовані правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, які полягають у тому, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 цього Кодексу.
З огляду на положення ч.2 ст.165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку у зазначеному органі.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є комплекс умов, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст.75 КК України та можливість застосування до нього положень ч.1 ст.78 цього Кодексу.
Такими умовами є: закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч.4 ст.76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених цією статтею, а також обов'язку не вчиняти протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст.75 КК України та не дає підстав для застосування ст.78 цього Кодексу, навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
Судом першої інстанції встановлено, що на даний час у провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді кримінальне провадження за № 12020040030002140 від 10.12.2020, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час апеляційного перегляду було отримано письмову відповідь з Чечелівського РВФ ДУ “Центр пробації” у Дніпропетровській області та в судовому засіданні допитано їх представника з яких вбачається, що під час випробувального терміну ОСОБА_7 покладені судом обов'язки виконував, однак мав застереження у вигляді письмового попередження про скасування випробувального терміну від 28.09.2020 року в наслідок неявки для реєстрації 22.09.2020 року без поважних причин та систематичне вчинення адміністративних правопорушень.
В подальшому ОСОБА_7 з 11.12.2020 року утримувався в ДУ “Дніпровська УВП №4” МЮУ відповідно до матеріалів кримінального провадження СВ Дніпровського відділу поліції. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2022 року ОСОБА_7 був змінений запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Таким чином, у період часу з 11.12.2020 року по 24.06.2022 року ОСОБА_7 покладені судом обов”язки не виконував через наявні об'єктивні вищевикладені обставини.
Станом на 24.06.2024 року громадянин ОСОБА_7 з обліку Чечелівського районного відділу не знятий та питання щодо звернення до суду з поданням про звільнення від відбування покарання по закінченню випробувального терміну не ініціювалось у зв”язку з внесенням до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення під час випробувального терміну.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що встановлені судом першої інстанції обставини справи підтвердились під час апеляційного розгляду. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України на даний час знаходиться на розгляді у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська.
Таким чином, у разі доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, остаточне покарання повинно бути призначене за правилами ч.3 ст.78 КК України, яка передбачає, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
При цьому закон, зокрема ч.3 ст.78 КК України, не містить посилання на те, що факт вчинення нового злочину повинен бути встановлений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, про що заперечує захисник в апеляційній скарзі, оскільки самим законом передбачено, що в цьому випадку суд не направляє засудженого для відбування призначеного покарання, а лише у разі доведеності його вини у вчиненні нового злочину, призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст.71, 72 КК України.
Сплив іспитового строку є лише підставою для розгляду питання про звільнення засудженого від призначеного покарання, а не підставою для задоволення відповідного клопотання, як на тому наголошує апелянт. Прийняття такого рішення є правом, а не обов'язком суду.
Апеляційний суд наголошує, що вчинення засудженим протягом іспитового строку будь-якого ступеня тяжкості нового кримінального правопорушення визнається законом найсуттєвішим порушенням умов випробування.
Закон не пов'язує вказані правові наслідки з наявністю обвинувального вироку суду, тому відсутні порушення такої засади, як презумпція невинуватості.
Вказані положення законодавства не суперечать вимогам ст.62 Конституції України про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки лише у разі ухвалення обвинувального вироку за нове кримінальне правопорушення, суд зможе призначити засудженому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України, як про це зазначається в ч.3 ст.78 КК України.
Системний аналіз закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» свідчить про те, що вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди повинні розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України при звільненні від відбування покарання.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання після закінчення іспитового строку, а клопотання захисника вважає передчасним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 78 КК України, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,409,418,419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного вироком суду покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4