Справа № 638/17135/23
Провадження № 2/638/2103/24
Іменем України
26 червня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання - Каркан А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,-
07 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди. Справу призначено до розгляду у спрощеному провадженні.
У судове засідання позивач, ОСОБА_1 , не з'явився, про судове засідання повідомлялася своєчасно та належним чином. Представник позивача, адвокат Зябкін В.В. подав заяву, в якій просив провести слухання справи без участі Позивача та його представника, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, належним чином був повідомлений про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких заяв та клопотань, зокрема з процесуальних питань, про відкладення розгляду справи, чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до суду не подав.
Оскільки відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачка в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву не подала, та, зважаючи на те, представник позивача у заяві про проведення розгляду справи за його відсутності зазначив, що проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного судового рішення не заперечував , суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до частини другої статті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
26 липня 2022 року о 17 годині 00 хвилини ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Opel Omega державний номерний знак НОМЕР_1 в місті Харкові на перехресті нерівнозначних доріг по вул.Ляпунова та вул.Шатилівська 35-А не надав перевагу в русі транспортному засобу Mercedes державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
Внаслідок зазначеної ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень із матеріальними збитками, відтак Позивачеві було завдано шкоди.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2022 року Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вищевказаної ДТП.
Цивільно-правова відповідальність Відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу на момент настання ДТП не була застрахована.
Відповідачем не було відшкодовано заподіяну Позивачеві шкоду у повному обсязі.
Згідно з Висновком експерта №43В за результатами автотоварознавчого дослідження від 14 лютого 2023 року сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Mercedes Benz A, пошкодженого внаслідок ДТП , що сталася 06.07.2022 року дорівнює ринковій вартості на момент ДТП та складає 116 553 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов?язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Разом з тим, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N? 6 від 27.03.92 р .«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N? 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У свою чергу, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N? 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» порядок відшкодування шкоди, пов?язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-1V, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Вказане підтверджується також і практикою Верховного Суду. Висновки про те, що у разі фізичного знищення транспортного засобу потерпілому, як страховиком у межах страхової суми (ліміту відповідальності), так і заподіювачем шкоди у порядку ст. 1194 ЩК України за аналогією закону (в силу положень ст. 8 ЦК України), відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, сформовані, зокрема, у Постановах ВС по справах №759/5414/17 від 09.12.2020 року; №299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; №362/3680/17 від 05.08.2020 року; №525/1592/18 від 14.07.2020 року; №753/11069/16 від 17.02.2021 року; №910/17947/15 від 03.02.2021 року; №205/7747/18 від 14.04.2022.
Щодо стягнення витрат на проведення оцінки збитку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 139 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Наведене узгоджується з правовими висновками висловленими в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 по справі №161/5317/18.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат, у тому числі пов'язаних із розглядом справи, і такий порядок поставлено у залежність від результатів розгляду справи по суті.
Позивачем надано до суду докази понесених витрат на визначення вартості оцінки матеріального збитку у розмірі 3652 грн. 94 коп. Тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволений, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1202 (одна тисяча двісті дві) грн. 06 коп.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 116553 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн.60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 витрати на складання оцінки завданих збитків у розмірі 3652 (три тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1202 (одна тисяча двісті дві) грн. 06 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя В.А. Смирнов