справа № 638/1680/24
провадження № 2/619/842/24
Заочне рішення
Іменем України
15 липня 2024 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 638/1680/24,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачка: ОСОБА_2 ,
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
вимоги позивача: про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 26.01.2024 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 та визначити з ним місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2014 р.н., посилаючись на те, що вони з відповідачкою проживали разом з 2013 року, шлюб зареєстрували 21.05.2022. Від спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Він проходить військову службу у ЗСУ та являється діючим військовослужбовцем. На теперішній час вони проживають окремо, сімейні стосунки не підтримують, його дружина має намір створити нову сім'ю і проживає спільно зі своїм співмешканцем. Донька проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні. Від дружини заперечень не надходило та фактично між ними досягнуто згоди з приводу місця проживання доньки.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області на підставі ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13.03.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області на підставі ст. 31 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 справу № 638/1680/24 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Відповідно до ухвали від 08.04.2024 справу № 638/1680/24 прийнято до провадження Дергачівського районного суду Харківської області за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.05.2024.
Ухвалою від 09.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.06.2024.
Відповідно до ухвали суду від 12.06.2024 виключено Службу у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зобов'язавши надати висновок щодо розв'язання спору про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 58).
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, однак, судова повістка не вручена під час доставки.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному вебсайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу суд зазначає таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 травня 2022 року, оформивши його у Решетилівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №48, про що свідчить оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Під час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 18).
Згідно з ч. 3, 5 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереженняшлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).
Частиною 1 статті 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.
Частиною 1 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Зберегти сім'ю сторін не уявляється можливим, тому що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, який не бажає перебувати у шлюбі, тому шлюб необхідно розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частиною 7 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб. У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Як установлено п. 3 Розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини суд зазначає таке.
ОСОБА_1 у позові зазначає, що він є військовослужбовцем, їх спільна донька ОСОБА_4 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі створені усі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Відповідачка залишила дитину разом з ним та переїхала проживати у інше місце.
Із наданої копії військового квитка встановлено, що ОСОБА_1 мобілізований (призваний) до лав ЗСУ, являється водієм-електриком відділення забезпечення 790058А ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10-11).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При вирішенні спорів про визначення місця проживання (фізичну опіку та контроль) підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів тощо; (5) бажання дитини.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок служби у справах дітей є обов'язковим про розгляді справ про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 12.06.2024 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради було зобов'язано надати висновок щодо розв'язання спору. Не дивлячись на те, що зазначена ухвала була отримана третьою особою шляхом доставлення до електронного кабінета, що підтверджено довідкою про доставку електронного документу, висновок суду надано не було, причини суду не повідомлено.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі
№ 559/1215/19-ц (провадження № 61-8348св22) зазначено, що «висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержаніу результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо».
Враховуючи розумні строки розгляду справи та те, що судом вживалися заходи щодо отримання висновку Служби у справах дітей, який суду так наданий і не був, суд вважає, дослідивши надані докази, можливим завершити розгляд справи без зазначеного висновку.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 зареєсрована разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
05 січня 2024 року спеціалістом Служби у справах дітей по Шевченківському району ДССД ХМР було складено акт № 1, за відомостями якого квартиру АДРЕСА_4 позивач разом з донькою орендують.
Суд позбавлений можливості надати оцінку спроможності/неспроможності кожного з батьків піклуватися про дитину особисто, встановити рівень емоційних стосунків між дитиною і кожним з батьків, оскільки на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у т.ч. висновок Служби у справах дітей. Також не надано доказів щодо місця відвідування навчаного закладу неповнолітньою ОСОБА_5 , 2014 р.н. та медичного обслуговування за адресою фактичного проживання.
Крім того, суд зазначає, що позивач ймовірно проживає за місцем безпосереднього несення військової служби та на спростування цього факту ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів, тому суд позбавлений можливості з'ясувати дійсне місце проживання позивача та дитини.
Зважаючи на наведене, позов про визначення місця проживання малолітньої дитини у цій справі фактично пред'явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби).
Аналогічний вісновок міститься у Постанові ВС від 13.03.2024 по справі № 495/2284/23.
Отже, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований 21 травня 2022 року у Решетилівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №48.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Дергачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасникам справи надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 КПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи акриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повненайменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя І. М. Нечипоренко