Справа № 399/9/24
Провадження № 2/399/99/2024
Іменем України
24 травня 2024 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Онуфріївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа Онуфріївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав.
Позов мотивує тим, що 11 жовтня 2017 року він та відповідач уклали шлюб. Під час спільного проживання у сторін народились діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З вересня місяця 2022 року сімейні стосунки між позивачем та відповідачем погіршились, оскільки вони мали різні погляди щодо виховання та розвитку дітей, моралі, життєвих цінностей, духовного розвитку, щодо порядку та обсягах використання матеріальних ресурсів та території місця проживання.
В результаті вказаних систематичних конфліктів та суперечок, сторони втратили повагу та почуття один до одного, які до цього часу не відновили та вже не відновлять.
Позивач скориставшись правом звернувся до суду з даним позовом наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Просив суд вважати причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу обгрунтованими і подальше спільне життя їх подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.
З листопада 2022 року ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки в подружжя діаметрально протилежні погляди, як на сімейне життя, так і інші цілі, способи їх досягнення та прагнення по життю взагалі.
Діти проживають з позивачем, відповідач - окремо. Вважає, що їх дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 буде краще проживати з ним, оскільки він на даний час створює їм належні матеріальні умови, здійснює виховання на високому рівні, сприяє духовному розвитку з раннього дитинства в дусі патріотизму та формуванню справжніх українських жінок та всебічно розвинених особистостей.
Крім того, з вересня 2022 року, відповідач ОСОБА_2 , неодноразово їздила в інші міста України та за кордон, перестала спілкуватись з доньками, яким на даний час потрібна материнська увага, турбота та ласка.
Також відповідачка не вживає заходів, всебічного виховання та розвитку, захисту законних прав та інтересів їх дітей, не піклується про їх здоров'я, фізичний і моральний розпиток не цікавиться процесом росту, не забезпечує необхідного харчування , медичного догляду та піклування дітей. Таким чином, мати дітей ОСОБА_2 , самоусунулась від виховання га утримання малолітніх доньок, дій щодо зміни своєї поведінки не вживає. На даний час відповідач ОСОБА_2 своєї поведінки не змінила, а навпаки дбає лише про себе і тому неможе надати належне виховання дітям.
Більше того, 03.01.2024 року ОСОБА_2 надала свою згоду на позбавлення її батьківських прав, відносно малолітніх доньок: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Таким чином права малолітніх дітей на належне батьківське виховання порушено відповідачем. І тому, свідоме і тривале нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками щодо малолітніх доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є наслідком винної поведінки відповідача, та підставою для позбавлення її батьківських прав.
За таких обставин позивач вважає, що є достатньо правових підстав для позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 щодо малолітніх доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 2 лютого 2024 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 4 березня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 позов підтримали з підстав зазначених в ньому та просив задовольнити.
Представник третьої особи орган опіки та піклування Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області Вакуленко Л.І. в судовому засіданні позов підтримала та не заперечувала проти його задоволення.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є бабусею дітей відносно яких вирішується питання про визначення місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав. З самого народження дівчат їх мати ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої материнські обов'язки. Були випадки, що вона на тривалий час залишала їх на батька, а останнім часом взагалі покинула їх та проживає в м. Києві, з дітьми не спілкується.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не'зявилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала, не заперечувала проти його задоволасення.
Заслухавши позивача, представника позивача, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 11 жовтня 2017 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територільного управління юстиції у Полтавській області про що складено відповідний актовий запис № 1425, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.17/.
В шлюбі у сторін народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами серія НОМЕР_2 вид. 9 липня 2019 року та серія НОМЕР_3 вид. 2 червня 2012 року /а.с. 18, 19/.
Позивач стверджує, що подальше спільне життя є неможливим, час на примирення не потрібен. Наявність шлюбних відносин між сторонами не дає змоги у повній мірі влаштувати подальше особисте життя позивача. Позивач вважає, що причини, які спонукали його наполягати на розірванні шлюбу є обгрунтованими і подальше спільне життя із відповідачкою буде суперечити їх інтересам та інтересам їх дітей.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а шлюб розірванню, оскільки встановлено, що шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, вони втратили почуття поваги і любові один до одного, тому сім'я розпалась і існує лише формально. Збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
03.01.2024 року ОСОБА_2 надала свою згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 22/.
Згідно висновку органу опіки та піклування Онуфріївської селищної ради № 09-28/10 від 24.01.2024, враховуючи ставлення матері до дітей орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 41, 42, 73-77/.
Отже, наведені обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що відповідачка через байдуже ставлення до дітей, без поважних на те причин, не виявляє бажання щодо піклування з доньками, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164Сімейного кодексуУкраїни.
Пунктом 2 частини першої статті 164СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Враховуючи викладене, з урахуванням інтересів дітей, суд вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо дочок є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Стосовно позовної вимоги про визначення місця проживання дітей суд зазначає насупне.
Враховуючи, що відповідачка позбавлена батьківських прав, діти сторін проживають з батьком, підстави для визначення місця проживання дітей відсутні, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12,13,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Онуфріївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ), зареєстрований Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територільного управління юстиції у Полтавській області про що складено відповідний актовий запис № 1425 - розірвати.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку смт Попільня Житомирської області відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Кременчук Полтавської області.
В решті позовних вимог відмовити.
Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Лях