Справа № 405/667/24
Провадження №2-а/405/8/24
01 квітня 2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Нетесі С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 405/667/24 за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області капрала поліції Міщенка Василя Олександровича (м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22Б) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Міхальова В.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1071731 від 31.01.2024 року) звернулася до суду з позовом, в якому (позові) просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1286635 від 21.01.2024 року, провадження по справі закрити.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що постановою серії ЕНА №1286635 від 21 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області капралом поліції ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та відповідно до мотивувальної частини постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , 21.01.2024 року о 15 год. 37 хв., в м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, а саме 6,6 м., що створює небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або безпеці руху, чим порушив п. 15.9.г.ПДР (порушення заборони зупинки на пішохідних переходах). Враховуючи дані обставини поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області капрал поліції ОСОБА_2 постановив накласти на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. поряд з цим, позивач вважає, що постанова серії ЕНА №31286635 у справі про адміністративне правопорушення від 21.01.2024 є протиправною, винесена з порушенням законодавства України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Зазначила, що що 21 січня 2024 року о 15 год. позивач керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницькому по вул. Острівській в сторону автомобільної стоянки, яка знаходиться біля будинку побуту (вул. Преображенська). Виїхавши на вул. Преображенську та проїхавши пішохідний перехід, з метою здійснити поворот праворуч він призупинив керований ним транспортний засіб для оцінки дорожньої ситуації, в тому числі, надаючи можливість в русі іншим автомобілям, які виїздили зі стоянки. В цей момент до автомобіля підійшов поліцейський ОСОБА_2 , який повідомив, що він (позивач) порушив п.п. 15.9.г. ПДР, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, тим самим створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або загрозу безпеці руху. Надаючи свої усні пояснення по суті справи, позивач пояснив відповідачу, що ПДР ним не порушувалися, та було звернуто увагу поліцейського, що призупинившись за пішохідним переходом з метою здійснення маневру направо та пропуску інших автомобілів, які виїздили, - він не створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або загрозу в безпеці руху. Крім того, позивач повідомив відповідача, що зупинкою транспортного засобу - є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для виконання вимог Правил дорожнього руху (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). На його прохання ознайомити з доказами вчинення адміністративного правопорушення, а саме: відео фіксацією або фото зйомкою, інформацією щодо вимірювального приладу - відповідачем було відмовлено, при цьому, заслухавши його пояснення, відповідач повідомив, що вбачає в діях позивача ознаки порушення п.п. 15.9.г ПДР України та склав оскаржувану постанову.
З огляду на зазначене, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1286635 винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону капрала поліції Міщенка Василя Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, запропоновано позивачу ОСОБА_1 в установлений строк виправити зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
На виконання вищевказаної ухвали суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Міхальовою В.В. 15 лютого 2024 року надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Міхальова В.В. подана заява, яка зареєстрована судом 01 квітня 2024 року за вх. № 8211, за якою при розгляді справи просила судові витрати по справі залишити по фактично понесеними позивачем.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.
Клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін по справі до суду також не надходили.
При цьому, представником відповідача поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області капрала поліції Міщенка В.О. - Мерещенком М.С. (діє на підставі довіреності №23450/41/3/01/-2023 від 22.12.2023 року) подано відзив на позовну заяву, який зареєстрований судом 28.03.2024 року за вх. № 7902, за яким просив відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову, зазначивши на обґрунтування заперечень, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, з тих підстав, що позивач не надав суду необхідних належних до допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві.
Крім того, стосовно обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та винесення постанови серії ЕНА №1286635 зазначив, що 21.01.2024 року о 15 год. 37 хв. при здійсненні патрулювання екіпажем, в складі поліцейського роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капралом поліції Міщенком В.О. спільно із напарником було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме, як водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110307», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницькому по вул. Преображенська, 2, здійснив зупинку ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, а саме 6.6 метрів, що створює небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або загрозу безпеці руху, чим порушив п.п.15.9.«г» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Відтак працівник поліції діяв в межах своїх повноважень та при виявленні адміністративного правопорушення відреагував відповідним чином притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП.
Окрім того, зазначив, що позивач скористався своїми правами у повній мірі та на власний розсуд, позивача було належним чином та відповідно до чинного законодавства повідомлено та досліджено усі необхідні для прийняття рішення по справі докази та обставини відповідно до ст.251, 252, 268 КУпАП. Крім того, позивач не заперечує той факт, що здійснив зупинку ТЗ ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, що прямо заборонено п.15.9. «г» ПДР України. Таким чином, у поліцейського були всі наявні та допустимі докази для складання відповідних адміністративних матеріалів за ч.3 ст. 122 КУпАП.
Окрім цього, позивач не надав жодних доказів того, що він здійснив зупинку за пішохідним переходом з метою здійснення маневру направо та пропуску інших автомобілів, які виїздили.
Окремо зазначив, що відеозапис розгляду адміністративної справи 21.01.2024 року поліцейськими було здійснено за допомогою нагрудного портативного відеореєстратору №472139, однак вказаний відеозапис був видалений із серверу для зберігання відеозаписів МВС України за терміном зберігання у відповідності до вимог п.1 ч.3 Розділу VIII «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026.
З огляду на викладене зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена відповідачем на підставі та у порядку, передбаченому законодавством, підстави для її скасування відсутні.
Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог враховуючи заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капралом поліції Міщенком В.О. винесено постанову серії ЕНА № 1286635 від 21.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що 21.01.2024 року о 15 год. 37 хв., в м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, а саме 6,6 м., що створює небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або безпеці руху, чим порушив п. 15.9.г.ПДР Правил дорожнього руху (порушення заборони зупинки на пішохідних переходах).
Позивачем оскаржується правомірність винесеного відповідачем поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капралом поліції ОСОБА_2 ,як посадовою особою суб'єкта владних повноважень рішення у формі постанови серії ЕНА № 1286635 від 21.01.2024 року.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 15.1 Правил дорожнього руху, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Згідно з п.15.9 г ПДР України встановлено, що зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10-ти м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до п. 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зазначеним позовом та вказуючи на безпідставність винесеної відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення, як на обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт вчинення ним (позивачем) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та, крім того, він не здійснював зупинку транспортного засобу, а лише призупинив автомобіль проїхавши пішохідний перехід, з метою здійснити поворот праворуч для оцінки дорожньої ситуації, в тому числі, надаючи можливість в русі іншим автомобілям, які виїздили зі стоянки, та вказаними діями він не створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху або загрозу в безпеці руху, при цьому, судом відзначається, що зазначені твердження позивача не спростовані відповідачем як у винесеній ним постанови відносно позивача за наслідками розгляду на місці зупинки транспортного засобу справи про адміністративне правопорушення, так і шляхом надання суду належних та допустимих доказів.
Крім того, суд зауважує, що притягнення до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
В свою чергу, саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення позивачем такого порушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
При цьому, в порушення вимог ст.ст.283, 284 КУпАП відповідачем в змісті оскаржуваної постанови не зазначено докази, на яких ґрунтувався висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які позивач посилався, зокрема, чи дійсно керований позивачем автомобіль здійснив зупинку на відстані ближче 10-ти метрів від пішохідного переходу, чи не було підставою для призупинення руху транспортного засобу виконанням вимог Правил дорожнього руху, а саме: надання переваги в русі для виїзду інших автомобілів, а також які перешкоди дорожнього руху були створені позивачем або які є докази загрози безпеці руху.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 1286635 від 21.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 січня 2024 року, винесена суб'єктом владних повноважень поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області капралом поліції ОСОБА_2 , не містить достатніх та беззаперечних доказів, які б надавали підстави стверджувати, що позивачем порушено п.п.15.9 «г» Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вчинення ним (позивачем) адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, більш того, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом, зокрема, ст. 251 КУпАП, доказами.
Як наслідок, судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач, визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим та за наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відносно нього постанови серії ЕНА № 1286635 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 січня 2024 року, і накладення адміністративного стягнення, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
При цьому, щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не проведено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, на підставі чого позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1286635 від 21.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, як така, що винесена в порушення вимог ст.ст. 245, 251, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, - підлягає закриттю.
Судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп., сплаченого позивачем при пред'явленні позову, що документально підтверджується квитанцією від 15.02.2024 року, за клопотанням позивача, залишити по фактично понесеним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 122, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 10 жовтня 2001 року, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області капрала поліції Міщенка Василя Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1286635 від 21 січня 2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління поліції в Кіровоградській області ДПП капралом поліції Міщенком Василем Олександровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Судові витрати по справі, що складаються з судового збору, - залишити по фактично понесеним позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова