Справа № 938/820/23
Номер провадження № 1-кп/938/24/24
15 липня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Верховина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацевлаштованого, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою суду від 18.01.2024 обвинуваченому ОСОБА_3 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківської Філія судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України".
Згідно листа в.о. начальника Івано-Франківської філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України", огляд обвинуваченого в межах призначеної експертизи було призначено на 09.05.2024.
В судовому засіданні 22.05.2024, розгляд справи було відкладено на 25.06.2024, у зв'язку із ненадходженням на адресу суду висновку експертизи.
17.06.2024 на адресу Верховинського районного суду від в.о. завідувача міської медичної частини №12 Б.Качур надійшло повідомлення про те, що 12.06.2024 року в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань ( АДРЕСА_2 , о 10год 15 хв. в приміщенні лазні з власної необережності внаслідок падіння отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків ув'язнений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Каретою швидкої медичної допомоги ув'язнений ОСОБА_6 госпіталізований до травматологічного відділення КНП Міська клінічна лікарня №1 м.Івано-Франківська. 13.06.2024 року ув'язненому ОСОБА_3 проведено оперативне втручання: Закрита репозиція перелому стегнової кістки з внутрішньою фіксацією.
14.06.2024 року ув'язнений ОСОБА_3 переведений для подальшого лікування у Івано-Франківську міську медичну частину №12 та йому призначено строгий ліжковий режим на протязі 90 днів.
У зв'язку із відсутністю в приміщенні суду 25.06.2024 із 11:00год до 14:00год електропостачання, розгляд справи не відбувся. Окрім того, станом на 25.06.2024, на адресу суду не надійшов висновок експерта за результатами проведеної на підставі ухвали суду від 18.01.2024 судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 ,
Відтак, розгляд справи було відкладено на 12.07.2024.
11.07.2024 через канцелярію суду прокурор у кримінальному провадженні -прокурор Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів.
В судове засідання 12.07.2024 з'явилися: прокурор ОСОБА_4 (до Верховинського районного суду), обвинувачений ОСОБА_3 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)"та захисник ОСОБА_5 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з власних технічних засобів).
Однак, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5 , не зміг прийняти участь в засіданні через технічні причини, а саме відсутність електропостачання в приміщенні із якого він приймав участь в режимі відеоконференції.
З наведених підстав, розгляд справи було відкладено на 15.07.2024, клопотання про продовження строку тримання під вартою, судом не вирішувалось.
В судове засідання 15.07.2024 з'явилися: прокурор ОСОБА_4 (до Верховинського районного суду), обвинувачений ОСОБА_3 (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)"та захисник ОСОБА_5 (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з власних технічних засобів).
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.07.2024 зазначив, що отримав відповідне клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, та ознайомився із ним. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , також зазначив, що завчасно ознайомився із клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1ст. 311, ч.1 ст.317 КК України, за невстановлених досудовим слідством обставин у не встановлений час та місці, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, та який у подальшому зберігав при собі з метою збуту. В подальшому, 21.07.2023 року близько 19.00 год. перебуваючи на території господарства за місцем свого проживання, що розміщене по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , повторно збув за грошову винагороду в сумі 1500 грн, ОСОБА_8 , дві таблетки під назвою «SUBITEX», які у відповідності до висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін в загальній кількості 0,0160 грама.
Окрім цього, ОСОБА_3 , не припиняючи своїх злочинних дій, спрямованих на особисте збагачення шляхом отримання незаконних прибутків від реалізації наркотичних засобів, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст. 311, ч.1 ст.317 КК України, за невстановлених досудовим слідством обставин у невстановлений час та місці, повторно, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, та який у подальшому зберігав при собі з метою збуту. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 25.07.2023 року близько 12:30 год., ОСОБА_3 перебуваючи на території господарства за місцем свого проживання, що розміщене по АДРЕСА_1 , повторно, незаконно збув за грошову винагороду в сумі 3000,00грн ОСОБА_8 чотири таблетки під назвою «SUBITEX», які у відповідності до висновку експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін в загальній кількості 0,0319 грама.
Зазначає, що ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 23.12.2023, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема в останнє ухвалою суду від 22.05.2024 продовжено до 20.07.2024. Однак завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо.
Вважає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому злочинів та на даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як, ризики, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували під час обрання йому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що зазначені у п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, обвинувачений зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини та перебуваючи в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи можливості призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжких злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у яких обвинувачується оскільки ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме за вчинення кримінальних правопорушень, які передбачені: ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст.311, ч. 1 ст.317 КК України у 2014 році та за ч.2 ст.310 КК України у 2020 році, та знову обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України, тобто правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі. Зазначив, що на даний час обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді на стадії судового слідства, призначена обвинуваченому судово-психіатрична експертиза не завершена, висновок експерта на адресу суду не надійшов, а відтак завершення розгляду кримінального провадження в даному судовому засіданні, неможливо. Також вказав, що встановлені судом ризики при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не зменшились, та продовжують існувати. Вважає, що та обставини, що ОСОБА_9 на даний час внаслідок отриманого перелому ноги, не може самостійно пересуватись, не спростовує встановлених судом ризиків, щодо можливого вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи можливого переховування від суду, оскільки перебуваючи на волі, за допомогою інших осіб (знайомих, друзів, родичів) він зможе вчинити чи організувати вчинення іншого кримінального правопорушення, чи з метою уникнення відповідальності, переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора не заперечили.
З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.
Так, 26.07.2023 на підставі наявності достатніх доказів у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 за №12023091130000071.
17.10.2023 від Косівської окружної прокуратури до Верховинського районного суду поступив обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12023091130000071 від 03.06.2023 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою суду від 25.10.2023, вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 призначено до розгляду у судовому засіданні та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23.12.2023, включно, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, ухвалою суду від 22.05.2024 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , строком до 20.07.2024.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 злочинів, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, а також обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді та проводиться судове слідство.
Окрім цього, ухвалою суду 18.01.2024 ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу.
Згідно повідомлення командира Роти конвойної служби ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 №135/108/10-2024 від 09.05.2024, ОСОБА_3 було доставлено 09.05.2024 до експертної установи, однак, станом на дату проведення судового засідання, 12.07.2024, висновок експерта, за результатом проведеної 09.05.2024 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , до суду не надійшов.
Відтак, завершити судовий розгляд до 20.07.2024, не видається можливим.
Також, суд приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати заявлені прокурором та враховані попередньо судом ризики, передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: можливість ОСОБА_3 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які в санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, та відповідно перебуваючи у статусі обвинуваченого, усвідомлюючи можливість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності. При цьому, ОСОБА_3 , непрацевлаштований, неодружений утриманців, немає, що свідчить про те, що у нього немає міцних соціальних зв'язків на території Верховинського району Івано-Франківської області. Також, як встановлено судом, ОСОБА_3 будучи раніше судимим у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме 30.09.2014 вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.311, ч.1 ст.317, із застосуванням ст.ст. 69,70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, (покарання відбув, однак судимість не погашена, перебіг строку погашення судимості перервано у зв'язку із вчиненням нового кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України, згідно з вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.10.2020), та перебуваючи на обліку у лікаря нарколога, знову обвинувачується у вчинені двох тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307 КК України, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, та що кримінальні правопорушення вчинені у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Окрім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_3 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст.2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів всіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стороною захисту не наведено обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, та таких клопотань не заявлено.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст.183 КПК України передбачено випадки, коли суд не зобов'язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави обвинуваченому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з ухвали суду від 25.10.2023, при обранні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було визначено обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в розмірі 120 780,00 гривень, що відповідає 45 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2023 року) та узгоджується зі змістом ст.182 КПК України. Сторонами не надано суду доказів, які б давали підстави для зміни визначеного судом розміру застави.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 16 год 30 хв. 15 липня 2024 року по 16год 30хв. 12 вересня 2024 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 120780,00 грн, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Верховинського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , на строк до 12 вересня 2024 року, включно обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, ОСОБА_3 що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_11