Справа № 194/1952/23
Номер провадження № 2/194/206/24
09 липня 2024 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.
за участю секретаря судового засідання Сафонової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Левченко Ірини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока Зінаїда Василівна, про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
Представник позивача адвокат Левченко І.І. звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З.В., про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , є довідка відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради в якій зазначен, що разом з ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстрованіОСОБА_2 , 1975 року народження, ОСОБА_4 , 2008 року народження. Однак, ОСОБА_2 разом із своїм сином ОСОБА_4 , 2008 року народження, у 2014 році виїхали з України в Росію, є громадянкою РФ з 22 березня 2021 року, до України не поверталася. Просить встановити факт не проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Представник позивача надала суду письмову заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належними чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, але надала суду письмову заяву в якій просить розглядати справу без її участі.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 03 липня 2023 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки, виданої 07 листопада 2023 року відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1975 року народження, ОСОБА_4 , 2008 року народження.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 24 червня 1975 року Білозерською міською радою м. Добропілля Донецької області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки про укладення шлюбу № А-00501, виданої 03 лютого 2023 року відділом запису актів громадянського стану Кіровського району Санкт-Петербурга, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб 05 квітня 2014 року, прізвище чоловіка та дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_8 . Зазначений шлюб розірвано.
З паспорта громадянина РФ на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що остання з 28 лютого 2023 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання ухвали суду від 06 березня 2024 року надійшла інформація з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України за період з 01 січня 2014 року по 03 липня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином РФ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином України ОСОБА_2 / ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 08 листопада 2017 року по 03 липня 2023 року в Базі даних не виявлено.
Відповідно до копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , наданої суду Тернівською держаною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 21 травня 2024 року за вих. № 171/01-16, спадкова справа № 212/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відкрита 08 листопада 2023 року за заявою ОСОБА_1 . Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини не має. З довідки, виданої 07 листопада 2023 року відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1975 року народження, ОСОБА_4 , 2008 року народження.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, якімають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).
З зазначеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.
Керуючись принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу положень частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Виходячи з викладеного, вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України; вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.
Даний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №592/7860/17.
Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.02.2020 року, справа № 210/4458/15-ц; від 04.04.2020 року, справа № 610/1030/18; від 16.06.2020 року, справа № 145/2047/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення його порушеного права.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2023 року у справі № 463/6829/21-ц, у спадкодавця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України «Захист права власності».
Отже, належним та ефективним способом захисту, який відповідатиме закону та сприятиме відновленню прав позивача є пред'явлення позову до відповідачки про визнання права власності на спадкове майно.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову позивач визначив вимогу про встановлення факту непроживання відповідачки із спадкодавцями на час відкриття спадщини.
З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із застосуванням позивачем способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26 липня 2023 року по справі № 641/3893/20.
Керуючись ст. ст. ст. 12,18,265,293,315,319 ЦПК України, суд,-
В задоволені позову представника позивача адвоката Левченко Ірини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока Зінаїда Василівна, про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін