Справа № 191/2130/24
Провадження № 3/191/841/24
09 липня 2024 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , керівника Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово-Експлуатаційна контора-1», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
-за ч.2 ст.41, ч.1 ст.163-2 КУпАП,
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали з протоколами про адміністративні правопорушення:
- №ПС/ДН/12672/0019/П/ПТ від 16.04.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.41 КУпАП, в якому зазначено, що у період з 15.04.2024 року по 16.04.2024 року під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у СМКП «Жек-1» з питань виконання Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 04.07.2023 року №ПС/ДН/20707/0019/П за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за додержання законодавства про працю повторно допустила порушення вимог законодавства про працю, а саме в період з 03.07.2023 року по 04.08.2023 року було проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у Синельниківському міському комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційна контора-1» з питань оплати праці в частині дотримання строків та першочерговості виплати заробітної плати. За результатами перевірки було складено акт від 04.07.2023 року №ПС/ДН/20707/0019 та внесено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 04.08.2023 року №ПС/ДН/20707/0019/П зі строком усунення порушень/забезпечення додержання норм законодавства про працю - 03.01.2024 року зі щомісячним інформуванням про стан усунення порушення до 10 числа кожного місяця та з наданням графіку погашення заборгованості. Станом на 03.01.2024 року припис не виконано в повному обсязі;
- №34580/04-36-04-09/31802678 від 02.05.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-2 КУпАП, в якому зазначено, що керівник Синельниківського міського комунального підприємства «Житлово-Експлуатаційна контора-1» ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум по частині чистого прибутку по терміну сплати 01.08.2022, 13.03.2023, 22.05.2023, 19.08.2022, 21.11.2022, 03.03.2018..
У сьогоднішньому судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що вона була призначена на посаду директора у серпні 2023 року і частково вже погашена заборгованість, яка виникла через неповну оплату користувачами послуг.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку для притягнення до адміністративної відповідальності, а також внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Згідно із вимогами ч.2ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення в справах підвідомчих суду може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
У контексті КУпАП Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі № 308/8763/15-а зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається зі сплином часу.
Також Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 зробив висновки, відповідно до яких «несвоєчасна сплата» не є триваючим адміністративним правопорушенням, а тому суб'єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги статті 38 КУпАП, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення. Оскільки згідно частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених статті 38 КУпАП та на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк притягнення до відповідальності. Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів даної справи не вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення триваючого правопорушення. Навпаки, згідно протоколу про адміністративне правопорушення та акту про результати камеральної перевірки, зафіксоване посадовою особою державної податкової служби, порушення були вчинені 02.08.2022 року, 14.03.2023 року, 23.05.2023 року, 20.08.2022 року, 22.11.2022 року, 04.03.2018 року - дні наступні за днями граничного терміну сплати.
Таким чином, на час надходження справи до суду, сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст.38 КУпАП.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Крім того, пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку із закриттям провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП питання щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не вирішується. Така правова позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі "Грабчук проти України" від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що станом на день надходження справи до суду закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, оскільки, дане правопорушення не є триваючим, а тому провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-2 КУпАП слід закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ч. 2 ст.38 КУпАП.
Крім того, 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №ПС/ДН/12672/0019/П/ПТ від 16.04.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.41 КУпАП, встановлено, що у період з 15.04.2024 року по 16.04.2024 року під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у СМКП «Жек-1» з питань виконання Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 04.07.2023 року №ПС/ДН/20707/0019/П за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за додержання законодавства про працю повторно допустила порушення вимог законодавства про працю.
Частиною другою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю.
Частиною 1 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Як вбачається із матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення №ПС/ДН/12672/0019/П/ПТ від 16.04.2024 року не долучено письмових доказів, які б підтверджували факт повторного вчинення протягом року ОСОБА_1 порушення вимог законодавства про дотримання термінів виплати заробітної плати, за яке її було вже піддано адміністративному стягненню.
Враховуючи вищезазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів про повторне порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про дотримання термінів виплати заробітної плати, за яке її було вже піддано адміністративному стягненню, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 41 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 41 КУпАП України через відсутність в її діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 38, 247 п. 1, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.163-2 КУпАП закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку для притягнення до адміністративної відповідальності.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.41 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова