Справа № 643/7151/24
Провадження № 1-кп/643/699/24
11.07.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000043 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України,-
І. Історія провадження.
04.07.2024 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22024250000000043 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.
Ухвалою від 04.07.2024 року Московський районний суд м. Харкова призначив підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні на 11.07.2024 року.
ІІ. Позиції учасників процесу.
У підготовчому судовому засіданні 11.07.2024 року прокурор просив суд призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні зазначивши, що підстави для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту прокурору відсутні, кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Обвинувачена та її захисник повністю підтримали вказану вище позицію прокурора та просили суд призначити обвинувальний акт до розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 .
Обвинувачена та її захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник та обвинувачена просили суд змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
При цьому, прокурор, захисник та обвинувачена просили суд провести судове засідання в режимі відеоконференції.
IIІ. Обґрунтування можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.
Дане кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Під час проведення підготовчого судового засідання встановлено, що угод, передбачених ст. 468 КПК України не надходило.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а тому воно повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог ч. 4 ст. 315 КПК України судом у підготовчому судовому засіданні було роз'яснено обвинуваченій право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно неї колегіально судом у складі трьох суддів.
Обвинувачена зазначила, що такого клопотання у неї не має і просить суд розглядати кримінальне провадження суддею одноособово. Захисник підтримав таку позицію обвинуваченої.
Учасники судового провадження не заявили про необхідність здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту на цьому етапі розгляду справи, відповідне право вони можуть реалізувати в подальшому під час судового розгляду шляхом заявлення клопотання про виклик до суду для допиту свідків.
Судом установлено відсутність у сторони захисту та сторони обвинувачення будь-яких інших клопотань, що підлягають розгляду у підготовчому судовому засіданні, відсутність необхідності вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
IV. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2024 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2024 року, без визначення розміру застави.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Водночас, в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченої, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченої, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Дослідивши відомості про особу обвинуваченої судом встановлено, що обвинувачена проживає у м. Харкові, яке знаходиться поблизу кордону з РФ, а також має родичів на території цієї країни, що може спонукати її до незаконного перетину державного кордону України та враховуючи те, що обвинувачена здійснювала злочин на користь країни агресора РФ та у співпраці з представником цієї країни, що свідчить про великий ризик незаконного перетину останньою державного кордону України, з метою переховування від суду.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, остання може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Отже, наведений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом з цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачена обізнана як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченої на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Також, обвинувачена ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наразі органом досудового розслідування всі спільники обвинуваченої не встановлені, а відтак вона може повідомити їм про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які стали їй відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
При цьому, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, що в умовах оголошеного на території України воєнного стану та з огляду на постійну взаємодію обвинуваченої з Російською Федерацією, в тому числі й виїзд до країни-агресора, лише посилює ризик вчинення нею інших кримінальних правопорушень та/або продовження злочинної діяльності.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наявність у даному кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої, а також суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення Російської Федерації на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння збройним силам Російської Федерації та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення обвинуваченою вищезазначених дій носить підвищений характер, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки обвинуваченої.
За таких обставин суд вважає, що передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики прокурором доведені, наразі не зменшились та продовжують існувати.
Стосовно того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена при застосуванні до неї більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на неї процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом, а відтак не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як просив захисник та обвинувачена.
Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченої під вартою судом не встановлено.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи обвинуваченої та її захисника щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, в т.ч. домашнього арешту.
Підставою для зміни запобіжного заходу може бути виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявлення тих, які існували раніше, але про які не було відомо слідчому, прокурору, суду на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.
Тобто, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Водночас, звертаючись до суду з усним клопотанням про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт ані захисником, ані обвинуваченою не наведено жодних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , спрямований проти миру, основ національної безпеки України у тісній співпраці із представниками держави-агресора, тому має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченої, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей та інтересів суспільства.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
V. Щодо заявлених клопотань про проведення судового засідання, призначеного на 15.07.2024 року в режимі відеоконференції, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:
1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;
2) необхідності забезпечення безпеки осіб;
3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;
4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;
4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;
5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Окрім того, у зв'язку із введенням воєнного стану та збройної агресії на території України, Верховний Суд надіслав лист «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 до апеляційних судів, в якому, серед іншого, зазначив про те, що якщо через об'єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою інших засобів, при цьому треба звернути увагу на роз'яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення оперативності судового провадження та розгляду справи у розумний строк, доцільним є проведення судового засідання, призначеного на 15.07.2024 року о 11:45 год. у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) з Державною установою «Черкаський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 з використанням власних технічних засобів, з дотриманням вимог ст. 336 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315, 336, 369, 372, 392, 395 КПК України, суд
1. Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000043 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України на 15.07.2024 року о 11:45 год. у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: 61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 38-Є, каб. 48.
2. Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
3. У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.
4. Клопотання захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 , а також обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну обраного обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.
5. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.
6. Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 08.09.2024 року включно.
7. Здійснити призначене на 15.07.2024 року о 11:45 год. судове засідання в режимі відеоконференції за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 336 КПК України, з використанням власних технічних засобів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ВКЗ).
8. Здійснити призначене на 15.07.2024 року о 11:45 год. судове засідання у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) з Державною установою «Черкаський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченої ОСОБА_4 .
9. Доручити уповноваженим службовим особам Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» забезпечити проведення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції за участі обвинуваченої ОСОБА_4 , вручити обвинуваченій пам'ятку про її процесуальні права та обов'язки, та перебувати з нею поряд до закінчення судового засідання.
10. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченої строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.
11. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
12. Повний текст ухвали буде проголошено 12.07.2024 року о 11 год. 50 хв.
Суддя ОСОБА_1