Справа № 638/5758/24
Провадження № 2/638/3679/24
10 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретарів Поддубкіної А.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,-
28.03.2024 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що на обліку у Службі у справах дітей по Шевченківському району, як дитина позбавлена батьківського піклування перебуває неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для взяття на облік став факт виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування. З'ясуванням обставин встановлено, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Місце проживання ОСОБА_6 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , батьки дитини перебувають у шлюбі. Відомості до Служби про дитину, яка залишилась без батьківського піклування надійшли від ОСОБА_7 , яка повідомила, що в її сім'ї понад два місці проживає ОСОБА_4 , яка є подругою доньки. Матір дитини не проявляє інтереси до долі своєї доньки, не забрала ОСОБА_4 із заклада охорони здоров'я. Батько неповнолітньої відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Рішення виконавчого комітету дитині присвоєно статус дитини, позбавленої батьківського піклування піклувальником ОСОБА_4 призначено ОСОБА_8 . Мати неповнолітньої жодного разу не поцікавилась долею доньки, не виявила інтересу до її життя. ОСОБА_2 нехтує батьківськими обов'язками. У зв'язку з чим позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_2 на користь піклувальника ОСОБА_8 аліменти на ОСОБА_3 у розмірі 1\4 частину від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 вказану справу передано в провадженні суддя Семіряд І.В.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом, 29.03.2024, направлено запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова. З відповіді від 29.03.2024 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
29.03.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено судове засідання.
11.06.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити позов, з підстав викладених у ньому та не заперечувала проти заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, неповнолітню ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини є ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №3224.
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 11.07.2023 вбачається, що ОСОБА_2 (мати дитини), ОСОБА_5 (батько дитини), ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_8 (син ОСОБА_2 ) зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
13.03.2024 ОСОБА_2 надала пояснення начальнику СССД по Шевченківському району, у яких вказала, що з березня 2023 року її дитина проживала одна тому, що її батько пішов служити, а вона проживає окремо разом зі співмешканцем. Дитині не телефонувала тому що немала зв'язку, шукала роботу, їй було соромно показуватись дитині, тому що в неї нічного немає. Зобов'язалась до 07.08.2023 зібрати всі необхідні документи, налагодити стосунки з Настею та повернути дитину для проживання у свою родину.
Начальником СЮП ВП ХРУП №3 ГУ НП в Хо 05.07.2023 написано звернення до Служби у справах дітей по Шевченківському району , з якого випливає, що до ХРУП №3 надійшло звернення ОСОБА_7 , яка просить вжити заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , яка мешкає АДРЕСА_1 . Під час опрацювання матеріалу було встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3 , яка з 25.05.2023 по теперішній час мешкає у родині своєї подруги, через те, що її мати пішла з дому. Батько дитини ОСОБА_5 , якого весною 2023 року було мобілізовано до лав ЗСУ. 25.05.2023 ОСОБА_5 приїхав додому нібито у відпустку, а 03.07.2023 його затримано військовою прокуратурою. ОСОБА_7 є має бажання щодо вирішення питання стосовно оформлення опіки на ОСОБА_3 .
05.07.2023 неповнолітня ОСОБА_3 написала заяву начальнику ССД по Шевченківському району, у якій вказала, що з березня 2022 її мати пішла з дому тому що посварилась з батьком. Вона залишилась проживати з батьком ОСОБА_5 . Батько почав часто випивати алкоголь, іноді поводився агресивно, ніде не працював. У березні 2023 тато пішов служби у ЗСУ і вона залишилась у квартирі проживати одна. Мама приходила рідка, приблизно один раз на два місці, приносила 500-700 грн допомагала прибирати та готувати їжу. Також їй допомагала подруга ОСОБА_9 та ї мама ОСОБА_7 . З квітня маму не бачила, зв'язок з нею відсутній, її місцеперебування не відомо. Батько на теперішній час перебуває в СІЗО.
05.07.2023 ОСОБА_3 взято на обік, з підстави проживання у сім'ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
З листа начальника СЮП ВП ХРУП №3 ГУ НП в Хо від 12.10.2023 вбачається, що у ХРУП №3 зареєстровано матеріал за фактом звернення на лінію «102» працівника поліції про те, що до ХРУП №3 самостійно звернулась неповнолітня ОСОБА_10 та повідомила, що залишилась без догляду батьків, батько ОСОБА_5 на даний час перебуває у місцях позбавлення волі, а мати близько місця тому залишила без батьківського нагляду та піклування. В ході опрацювання звернення, згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, неповнолітня ОСОБА_3 поміщена до КНП ХОР «ОДКЛ».
Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 11.10.2023 підтверджено, що ОСОБА_10 поміщена до КНП ХОР «ОДКЛ».
З листа КНП «Міська дитяча поліклініка №14» ХМР вбачається, що до вересня 2021 у поліклініку з питань стану здоров'я дитини зверталась мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_5 протягом 2023 ОСОБА_4 зверталась до лікарів без супроводу дорослих. 29.08.2023 при активному патронажі за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 дівчинка знаходилась одна. Батьки дотримувались медичних рекомендацій лікарів частково. Про взаємовідносини у сім'ї невідомо. Випадків звернень до поліклініки з приводу жорстокого поводження в сім'ї батьків або родичів не було.
14.11.2023 рішенням виконавчого комітету ХМР №563 встановлено піклування над неповнолітньою ОСОБА_3 . Призначено ОСОБА_8 піклувальником ОСОБА_3 .
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
За правилами ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, Департамент служб у справах дітей як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 зазначив те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров'я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, зокрема вказане висловлено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18,
від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла будь-яке насильство стосовно неї.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено.
Окрім того, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Навпаки, з наданої позивачем заяви ОСОБА_2 , яка написана начальнику ССД, вбачається, що вона іноді приходить до доньки, готує їжу, прибирає квратиру. Не телефонувала дитині, оскільки шукала роботу та їй було соромно, що у неї нічого немає.
Той факт, що на час розгляду справи неповнолітня ОСОБА_3 проживає окремо від матері, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Суд вважає, що з метою захисту якнайкращих інтересів дитини доцільним буде збереження її зв'язків із матір'ю, з урахуванням того, що батько дитини на теперішній час відбуває покарання, що підтверджується вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 №642/4190/23.
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у розглядуваній справі не встановлено.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
В судовому засіданні було опитано неповнолітню ОСОБА_11 , яка зазначила, що вона навчається у ДНЗ «Слобожанський регіональний центр професійної освіти». З матір'ю жила до літа 2022 року, потім мама посварилась з батьком та пішла, вона залишилась проживати з батьком, а з березня 2023 батько у в'язниці, так як дезертир. Вона залишилась одна. Мама інколи приходила, готувала їжу, останній раз приходила у вересні 2023 року. На теперішній час зв'язку з матір'ю нема. Деякий час мешкала у подруги, оскільки з батьком було неможливо жити. Потім вона зверталась до поліції та її направили до лікарні, оскільки не було родичів, хто міг би забрати. На теперішній час живе у брата, який є її піклувальником, брат її забезпечує. До матері не відчуває родинних почуттів, оскільки їй (матері) все одно на неї, їй все одно на її долю. У подальшому хоче жити з братом та погоджується, що матір позбавили батьківських прав.
Опитаний у судовому засіданні ОСОБА_8 , який є піклувальник неповнолітньої ОСОБА_12 , зазначив, що у нього постійний заробіток, має стабільний дохід. Відповідачка його матір, яку він останній раз бачив у липні 2021 року. Мати вживає алкогольні напої, деякий час вона працювала, де вона на теперішній час він не знає, зв'язку з матір'ю нема. ОСОБА_4 він забезпечує, у них добрі стосунки . у подальшому ОСОБА_4 буде мешкати з ним.
Суд враховує думку дитини при вирішенні даної справи, проте така думка не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва або засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.
При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу ОСОБА_2 на необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
За правилами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріали справи, що ОСОБА_8 призначений піклувальником ОСОБА_3 , а отже має право на звернення до суду з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги саме Департаменту служб у справах дітей про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, -
У задоволені позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15.07.2024.
Сторони:
Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, вул. Чернишевська, 55, 61002.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 .
Суддя: І.В. Семіряд