Справа № 569/11318/24
02 липня 2024 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Діонісьєва Н.М., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грабовського В.А., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Негрей А.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
- за ст. 173 КУпАП, суд -
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 160226 від 05 червня 2024 року зазначено, що 09.04.2024 року о 20 год. 26 хв. за адресою АДРЕСА_2 , у громадському місці гр. ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою в сторону гр. ОСОБА_2 , чим порушувала громадський порядок і спокій громадян.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Грабовський В.А. заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення з підстав викладених в письмових поясненнях та просив провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що на протязі двох днів 08 та 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 , яка не мешкає по вул. Самолюка, перебуваючи поруч із її будинком, намагалася вдертися до будинку її сусідів навпроти, нецензурно висловлювалася в її сторону та погрожувала їй. Зазначила про тривалі неприязні стосунки із гр. ОСОБА_1 та її родичами, які мешкають поруч.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Негрей А.С. просила притягнути ОСОБА_1 за вчинення хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_2 .
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_3 , який суду показав, що ОСОБА_1 09.04.2024 року нецензурно висловлювалася в його сторону та сторону його дружини ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення учасників розгляду адміністративного матеріалу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України N 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 288/1158/16-кпідтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. При цьому хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Тобто, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є порушення громадського порядку і спокою громадян.
Сам лише факт висловлювання особою нецензурної лайки без настання наслідків, які свідчать про порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ст. 173 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суду надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 160226 від 05.06.2024 року та пояснення гр. ОСОБА_2 . Також гр. ОСОБА_2 долучено відеозапис подій.
Стаття 251 КУпАП визначає, серед інших, протокол про адміністративне правопорушення, як джерело доказів. Протокол є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З даного протоколу вбачається, що його було складено 05 червня 2024 року, а подія, вказана в ньому мала місце 09 квітня 2024 року, чим було порушено вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП. При цьому, будь які підстави, що дозволяють складення протоколу поза цим терміном у даному випадку відсутні.
Крім того, відповідний протокол не був вручений ОСОБА_1 під розписку. Доказів проведення відеофіксації вручення протоколу ОСОБА_1 та відмови її від отримання протоколу - матеріали справи не містять.
Також в протоколі від 05.06.2024 року вказано, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення 09.04.2024 року о 20:26 год, а в письмових поясненнях ОСОБА_2 вона вказує, що відповідні події мали місце 08.04.2024 року о 19:19 год. Натомість в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що різниця в датах пов'язана із помилкових відображенням дати на відеокамері.
За загальним правилом доказ визнається не допустимим, якщо він отриманий з порушенням порядку встановленому законом, а тому не може бути використаний судом при ухваленні рішення.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України(ст. 62) та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів, що надані гр. ОСОБА_2 вбачається, що між нею та гр. ОСОБА_1 існують неприязні відносини, які виражаються у словесних перепалках під час яких не встановлено факту нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 в сторону ОСОБА_2 .
Крім того, в матеріалах доданих до протоколу про адміністративне правопорушення наявні неодноразові відповіді ДОП сектору ДОП відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції А.Кирило, затверджені начальником сектору ДОП відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області капітаном поліції Д.Березовським на звернення ОСОБА_2 щодо конфлікту з ОСОБА_1 , який стався 08.04.2024 року, що під час неодноразових перевірок факту порушення громадського порядку та спокою громадян, передбаченого ст.173 КУпАП не підтверджується.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі N 36673/04 "Малофєєва проти Росії" та від 20.09.2016 року у справі N 926/08 "Карелін проти Росії", Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган, (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, в діях ОСОБА_1 щодо скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП відсутній склад адміністративного правопорушення, а відтак провадження у справі слід закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Н.М.Діонісьєва