Справа 556/1347/24
Номер провадження 2-о/556/220/2024
09.07.2024 року. сел. Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Іванків О.В.
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років,-
До суду звернувся ОСОБА_1 заінтересована особа заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років.
Свою заяву обґрунтовує тим, що з 09 червня 2012 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . З середини 2022 року їх донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з заявником ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник самостійно виховує та утримує доньку, піклується про її духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує всім необхідним: харчуванням, одягом, дозвіллям, медичним лікуванням, повністю опікується його інтересами та потребами, створюючи при цьому усі необхідні умови для її повноцінного життя. Матір дитини, ОСОБА_2 , не приймає участі в утриманні їх спільної неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає окремо, оскільки їх шлюб перебуває на стадії розпаду з подальшим його розірванням у судовому порядку та створенням нових сімей.
На підставі наведеного, просить встановити факт самостійного виховання дитини віком до 18 років - доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебування дитини на його утриманні.
Встановлення даного факту є необхідним для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини, для оформлення соціальної допомоги, тимчасового виїзду з дитиною за кордон, вирішення інших питань, пов"язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком.
Вказана заява ОСОБА_1 надійшла до суду 13 травня 2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 травня 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, заяву підтримує.
Належним чином повідомлена заінтересована особа - в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просить заяву задовольнити. Зазначивши, що дійсно, донька ОСОБА_4 , проживає з батьком, знаходиться на його утриманні і вихованні.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 ст. 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що з 09 червня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей, серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 .
Також, під час розгляду справи встановлено, що заявник та заінтересована особа припинили будь-які відносини, зокрема, сімейні та тривалий час проживають за різними адресами, кожен веде власне господарство, побут та дозвілля, що підтвердили в своїх заявах.
Заявник ОСОБА_1 та його донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2022 року мати дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживає з дитиною, участі у вихованні та утриманні доньки не приймає. Даний факт підтвердили в своїх письмових поясненнях свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Факт проживання дитини разом з батьком підтверджується також Витягом №914 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданого Володимирецькою селищною радою, а також актом обстеження умов проживання від 30.04.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).
А як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 по справі № 363/214/17-ц, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено та не заперечувалось заінтересованою особою те, що неповнолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає та перебуває на утриманні свого батька ОСОБА_1 , який створив усі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров'я, забезпечує харчування, одяг, освіту, лікування, та дозвілля.
Частиною 1 ст.319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті об-ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вище вказане, суд вбачає, що заявник правомірно та обґрунтовано ставить вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення і такі підстави встановлені в судовому засіданні, а тому відповідно до ст. 315 ЦПК України, враховуючи, що мати дитини з 2022 року не проживає разом з дитиною, матеріально її не забезпечує, в результаті чого неповнолітня дитина може залишитися сама без належного виховання та матеріального утримання, суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), самостійно виховує та утримує доньку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла 18 років, без участі матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати, понесені заявником, відшкодуванню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.В.Іванків
Учасники процесу:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), мешканець АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), мешканка АДРЕСА_2 .