Справа 556/3287/23
Номер провадження 3/556/59/2024
12.07.2024 року сел.Володимирець
Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В. , розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючий, -
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 251481 від 30 жовтня 2024 року складеним відносно ОСОБА_1 , встановлено, що останній 30.10.2023 року близько 07:32 год., керував транспортним засобом марки «PEUGEOT 3008», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився.
Зазначеними діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у судовому засіданні клопотав про закриття адміністративної справи зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений з порушенням матеріального та процесуального права, посадова особа, яка складала вищевказаний протокол неповно з'ясувала усі фактичні обставини справи, не сприяла повному об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому даний протокол не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. В клопотанні також зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки на відеозаписах доданих до матеріалів справи взагалі не встановлено, що він керував транспортним засобом, автомобіль просто був припаркованим на дозволеному місці поблизу райвідділу поліції, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, щодо нього, з підстав встановлених п.1 ст.247 КУпАП.
Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, Порядку чи ст. 266 КУпАП, вважаються недійсними.
Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення водія унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Тобто основною ознакою суб'єкта правопорушення за ст. 130 КУпАП є саме елемент керування особою транспортним засобом, а тому зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, знаходження в транспортному засобі, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані) особи в нетверезому стані, а так само перебування особи біля нерухомого транспортного засобу, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України Про національну поліцію, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У відповідності до ч.ч. 3,6 п.3 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999 - відеореєстратор,це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
П.п. 5,6 Розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
Згідно п.І Розділу VІІ Інструкції - під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Тобто, як вбачається з наведеного, відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
З досліджених судом окремих нарізок відеозаписів зафіксовано початок відеофіксації з того як співробітники патрульної поліції роз'яснює права ОСОБА_1 , транспортний засіб (автомобіль), якого перебуває в нерухомому стані та біля якого знаходиться ОСОБА_1 . Далі на окремих частинах відеозаписів зафіксовано певні події однак жоден із відеофайлів не містять фіксації керування транспортним засобом будь-ким, у тому числі ОСОБА_1 .
Також з досліджених судом окремих відеозаписів вбачається, що запис не є безперервним, а також дані записи не є послідовними по відношенню один до одного, а відтак є не допустимим доказом по справі (постанова Верховного Суд від 18.07.2019р. у справі № 216/5226/16-а, постанова Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 536/1703/17).
Також суддею було зроблено запит до відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області вих.№556/3287/23-3010/2023 від 30.11.2023 року, в якому суддя просив надати фідеозапис належної якості стосовно подій за участі ОСОБА_1 , оскільки наданий до суду диск з відеозаписом пошкоджено і частина файлів не відкривається для огляду та дослідження в судовому засіданні. Однак працівниками ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області відеоматеріали надані не були, а також не повідомлено про причини їх ненадання.
Тобто відеозаписи які додані до матеріалів справи на яких зафіксовано певні події не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення.
Будь-які інші докази на підтвердження обставин керування ОСОБА_1 , транспортним засобом матеріали справи не містять, посадовими особами ВП №1 Вараського РВП клопотання про їх долучення до матеріалів справи протягом всього часу судового розгляду не надходили.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом марки «PEUGEOT 3008», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вважаю, що вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, недоведення факту керування т/з ОСОБА_1 , навіть при доведеності відмови від проходження огляду на визначення стану такого, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 130, 247, 251, 266, 287 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.В. Іванків