Справа № 545/4559/23
Провадження № 1-кп/545/501/24
11.07.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023170440000867 від 07.09.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора вказавши не доведеність прокурором ризиків встановлених ст.177 КПК України, та відповідно ненадання доказів на існування зазначених в клопотанні ризиків за тому прохав застосувати до обвинуваченого домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Дослідивши клопотання та матеріали справи в межах заявленого клопотання судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 діб.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подано до суду прокурором відповідно до ст.199 КПК України, яке відповідає вимогам ст.184 цього Кодексу.
Відповідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину (ч. 1 ст. 115 КК України), покарання за який передбачено у виді позбавлення волі від 7-ми до 15-ти років, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про необхідність продовження дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та об'єктивну неможливість застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Враховуючи викладене у всій сукупності, суд вважає, що на теперішній час лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну процесуальну поведінку.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 (шістдесят) днів.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт за наведених вище обставин не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою - задовольнити.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у виді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, а саме з 11.07.2024 року до 08.09.2024 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в зміні запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1