Дата документу 11.07.2024Справа № 554/5404/24
Провадження № 1-кп/554/1100/2024
«11» липня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12024170420000531 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 187 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8
В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 187 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні групою осіб кримінального проступку та корисливого особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання до п?ятнадцяти років позбавлення волі, внаслідок чого, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, останній може здійснити спробу переховування від суду. Крім цього, з'ясовано, що обвинувачений знайомий зі свідками та потерпілими, знає де хто проживає, що дозволить обвинуваченому, перебуваючи на волі, здійснити спробу незаконного впливу на вказаних осіб. Також, обвинувачений є особою схильною до вживання наркотичних засобів, обставини вчинення кримінальних правопорушень вказують, що обвинувачений схильний до неконтрольованої агресивної поведінки, поєднаної з готовністю до вчинення кримінальних правопорушень, а відтак, не виключається, що він може вчинити інші кримінальні правопорушення, перебуваючи на волі. Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, а саме обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На думку прокурора жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що переховуватись від суду він не збирається, впливати на потерпілих та свідків також не буде. Все, що зазначила прокурора не відповідає дійсності.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із тим, що ризики, зазначені прокурором, жодним чином не обґрунтовані. Підстав вважати, що його підзахисний буде переховуватись від суду немає. Доказів того, що обвинувачений негативно характеризується, схильний до вживання наркотиків та алкоголю прокурором не надано, є лише її припущенням та не відповідає дійсності. Просить застосувати до ОСОБА_4 більш м?який запобіжний захід.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою суду на термін до 21.07.2024 року.
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких поєднано із застосуванням насильства та є особливо тяжким злочином, вчинено за попередньою змовою групою осіб, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді п?ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, внаслідок чого, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, останній може здійснити спробу переховування від суду. Крім цього, обвинувачений знайомий зі свідками та потерпілими, що не виключає можливість спроби незаконного впливу обвинуваченого на вказаних осіб.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впивати на потерпілих та свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Крім того, відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції».
Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурором такий ризик не обґрунтований, підстав для висновку, що обвинувачений схильний до вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, на сьогодні немає, матеріали кримінального провадження цього не містять. Яким чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, із клопотання не зрозуміло.
Посилання захисника обвинуваченого на необґрунтованість існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає безпідставними, оскільки існування вказаних ризиків об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у матеріалах кримінального провадження, які не були спростовані доводами захисту.
Доказів зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, або взагалі їх відсутність, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу обвинуваченому як тримання під вартою, продовжують існувати.
Таким чином, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, а саме вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного із застосуванням насильства, за попередньою змовою групою осіб, свідчить про його небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих, суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м?який, оскільки більш м?який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.
Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.
З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків, вчиненню нового кримінального правопорушення, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 у тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, яке вчинено за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, небезпечним для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу, інших даних про його особу, враховуючи вимоги п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків,передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 315, 369-372 КПК України,
Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 08 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 08 вересня 2024 року, включно.
Відкласти підготовче судове засідання на «16» липня 2024 року на 16 годину 00 хвилин, викликавши учасників кримінального провадження.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», для виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1