Дата документу 11.07.2024Справа № 554/12045/23
Провадження № 1-кп/554/569/2024
«11» липня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12023170420002744 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 189 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
законного представника - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження № 12023170420002744 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
В судовому засідання процесуальним прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Під час досудового розслідування до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою суду від 05.02.2024 року було змінено на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого, з покладенням обов?язків, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України. Проте обвинувачений неодноразово порушив покладений на нього судом обов?язок, а саме залишав місце свого проживання без дозволу суду, в зв'язку з чим ухвалою суду від 25.03.2024 року було змінено обвинуваченому запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою. Строк дії вказаної ухвали спливає. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, може ухилятися від суду. Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які йому добре відомі, з метою зміни ними показів та вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти клопотання прокурора.
Обвинувачений та його законний представник - ОСОБА_6 просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходизабезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, яке вчинив у віці до 18 років.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, суд виходить з того, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, тобто, умисному, особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, поєднаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 (дванадцяти) років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим, існує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин.
Суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 може впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів, оскільки обвинуваченому відомі всі контактні відомості потерпілого, а під час виконання вимог ст. 290 КПК України, стали відомі анкетні та контактні відомості свідків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений, хоча і вчинив інкримінований йому злочин будучи неповнолітнім та є раніше не судимою особою, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, на розгляді в суді перебуває обвинувальний акт відносно нього за ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 187 КК України. Раніше до нього також застосувались примусові заходи виховного характеру за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України. На даний час в Ленінському районному суді м. Полтави розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений хоча і має постійне місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку, проживає разом з матір?ю та навчається в ліцеї №47 «Альтернатива» ПМР, проте, за місцем навчання характеризується негативно: різкий, емоційний, нестриманий, до вчителів ставиться іронічного, має труднощі в спілкуванні, буває агресивний, імпульсивний, задиркуватий, самолюбивий, неорганізований.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 вживає алкогольні напої та наркотичні засоби, мати на його поведінку впливу немає.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодонаявності ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки останні об'єктивно вбачаються з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, які не були спростовані доводами захисту.
Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи особою, до якого раніше було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за місцем проживання, з покладенням обов?язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України, неодноразово їх порушував, вчинив за цей час інші кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 187 КК України.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу судом враховано фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 , в тому числі вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, поєднаного із застосуванням тяжкого тілесного ушкодження, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватими, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення у віці до 18 років, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв?язки, проте, раніше притягувався до кримінальної відповідальності і до нього застосувались примусові заходи виховного характеру за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України, на даний час в Ленінському районному суді м. Полтави розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України, а в Октябрському районному суді м. Полтави ще й за ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 187 КК України, за місцем навчання характеризується негативно, вживає алкогольні напої та наркотичні засоби, мати на його поведінку впливу немає, порушував процесуальні обов?язки, покладені на нього судом, під час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, впливу на потерпілого та свідків, вчиненню нового кримінального правопорушення, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , у тому числі, кримінального правопорушення, вчиненого із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, враховуючи вимоги п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків,передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 331, 369-372 КПК України,
Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 08 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 08 вересня 2024 року, включно.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», для виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1