Справа № 541/2130/24
Номер провадження 2/541/837/2024
іменем України
08 липня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Городівського О.А., за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
Позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Тімохіної Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства імені Зубковського про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, штрафних санкцій та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП ім. Зубковського про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, штрафних санкцій та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачу належить земельна ділянка площею 2,1989 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0208, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської територіальної громади (колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області). Даною земельною ділянкою на правах оренди користується ПП ім. Зубковського на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року. Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком на 7 років з правом пролонгації . про що вказано в Розділі 3 Договору. При укладенні спірного договору ОСОБА_1 розраховувала на добросовісне виконання умов зобов'язань з боку відповідача і, насамперед, на вчасне отримання орендної плати. Однак, зобов'язання за договором відповідачем виконувалися не належно, що полягало у невиплаті орендної плати за 2023 рік, що істотно порушує права позивача. Згідно з п. 4.2. договору орендар сплачує орендну плату протягом строку дії цього договору в строк з 15 січня поточного року по 15 січня наступного. Відповідно до п. 8.6. договору сторони погодились, що дострокове розірвання цього договору за ініціативою орендодавця допускається у випадках несплати орендарем орендної плати протягом 6 місяців з дня закінчення строку платежу. Оскільки строк платежу по орендній платі за 2023 рік згідно умов договору настав 15 січня 2024 року, а протягом наступних шести місяців відповідачем не погашено заборгованість по орендній платі, у позивача виникло право на розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року за її ініціативою в односторонньому порядку. 15 листопада 2023 року позивач звернулася до відповідача з листом щодо погашення заборгованості з орендної плати за 2023 рік. У зв'язку з тим, що відповідачем заборгованість по орендній платі за землю не погашена, вона підлягає стягненню у примусовому порядку за рішенням суду. Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом а також пеню. У зв'язку із зазначеним, позивач просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений між нею та відповідачем; стягнути з відповідача суму заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року: 9389 грн 16 коп. - борг за користування земельною ділянкою у 2023 році, а також за неналежне виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю, що включає в себе : 132 грн. 12 коп. - інфляційні втрати, 113,90 коп. - три проценти річних від простроченої заборгованості та 558 грн 22 коп. пені. Крім того, просила стягнути 10000 грн моральної шкоди, оскільки позивач прикладала багато зусиль для виплати належних їй сум заборгованості, неодноразово зверталася до відповідача особисто, прохала виплатити кошти, але вони залишилися без реагування, вона витрачала час та зусилля, хвилювалася через незаконні дії відповідача.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 35).
Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Ч. 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 2,1989 га, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323289600:00:004:0208, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 22)..
У ст. 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав є відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Ст. 629 ЦК України закріплено обов'язковість виконання договору сторонами.
Ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У відповідності з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст. 125 ЗК України право на земельну ділянку, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У ст. 13 Закону України «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі, а саме - договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору та зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Таким чином, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
26 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП ім. Зубковського було укладено договір оренди належної позивачці земельної ділянки б/н (а.с.20). Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком на 7 років з правом пролонгації . про що вказано в Розділі 3 Договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 14,5 % за рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2.2. цього договору (64752,85 грн), що становить 9389,16 грн.
П. 4.2. договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату протягом строку дії цього договору в строк з 15 січня поточного року по 15 січня наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірванні договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
У відповідності з п. 8.4 договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПП ім. Зубковського, його розірвання в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених цим договором. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є підстави, визначені цим договором.
Згідно з п. 8.6. вказаного договору сторони погодили, що дострокове розірвання цього договору за ініціативою орендодавця допускається у випадках: несплати орендарем орендної плати протягом 6 місяців з дня закінчення строку платежу; використання орендарем земельної ділянки не за призначенням.
Як вбачається з матеріалів справи, та не було спростовано відповідачем, орендну плату за 2023 рік, граничний строк сплати якої - 15 січня 2024 року ПП ім. Зубковського на користь позивача не сплатило.
За змістом ст. 782 ЦК України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачений механізм припинення права оренди земельної ділянки у зв'язку із односторонньою відмовою.
Ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до положень абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі», у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Згідно з інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5323289600:00:004:0208 перебуває в оренді ПП імені Зубковського, номер запису про інше речове право 22421381, дата державної реєстрації 15.09.2017 (а.с. 21).
З урахуванням положень п. 4.1 договору оренди, укладеного між сторонами, розмір орендної плати за користування належної позивачу земельної ділянки складає 9389,16 грн за рік.
Відповідно до п. 4.6. договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Таким чином, орендодавець має право нарахувати пеню, 3 % річних та інфляційні витрати на суму заборгованості за користування орендарем земельною ділянкою у 2023 році.
Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення (з 15.01.2024 по 10.06.2024) складає 558,22 грн; 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України - 113,90 грн, інфляційні нарахування на суму боргу згідно ст. 625 ЦК України - 132,12 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди чуд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1,2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Положеннями ч.1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Позивач просила стягнути 10000 грн моральної шкоди, оскільки вона прикладала багато зусиль для виплати належних їй сум заборгованості, неодноразово зверталася до відповідача особисто, прохала виплатити кошти, але вони залишилися без реагування, вона витрачала час та зусилля, хвилювалася через незаконні дії відповідача.
На думку суду на підтвердження моральної шкоди, заподіяної відповідачем, позивач не зазначила переконливих обгрунтувань завдання моральної шкоди .
Суд зазначає, що порушення прав людини можуть викликати негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
З огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 10000 грн. моральної шкоди.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, як інваліда ІІ групи відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «про судовий збір», він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 611,66 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду 1211,20*50,5%) .
Керуючись ст.ст. 5,10, 12, 13, 81, 141,263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства імені Зубковського про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, штрафних санкцій та моральної шкоди задовольнити частково.
Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 26 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством імені Зубковського (код ЄДРПОУ 34583838) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5323289600:00:004:0208 площею 2,1989 га, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.09.2017 року, номер запису про інше речове право 22421381.
Стягнути з Приватного підприємства імені Зубковського (код ЄДРПОУ 34583838) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року у розмірі 9389 грн 16 коп. - борг за користування земельною ділянкою у 2023 році.
Стягнути з Приватного підприємства імені Зубковського (код ЄДРПОУ 34583838) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю, що включає в себе : 132 грн. 12 коп. - інфляційні втрати, 113,90 коп. - три проценти річних від простроченої заборгованості та 558 грн 22 коп. пені.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Приватного підприємства імені Зубковського (код ЄДРПОУ 34583838) на користь держави судовий збір в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн 66 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 12 липня 2024 року.
Суддя О. А. Городівський