Справа № 369/5968/24
Провадження № 2/369/5099/24
Іменем України
11.07.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/5968/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення матері батьківських прав, -
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду із цим позовом.
Свої вимоги позивач мотивув тим, що 21.04.2021 року сторони уклали шлюб у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 652.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що останній час сумісне життя сторін не склалося, між сторонами зникли взаєморозуміння та повага, які притаманні сім'ї, у них не розділяється відчуття сімейного комфорту, їх шлюб припинив фактично своє існування, вона проживають роздільно: позивач - зі спільною з відповідачем донькою ОСОБА_3, а відповідач - окремо зі своєю донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_4 .
Зі слів позивача, відповідач жодним чином не бере участь у вихованні та розвитку своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не бере участі в її утриманні, сконцентрувалась лише на своїй дитині від першого шлюбу.
Позивач вказує, що ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків негативно відображається на дитині сторін. Несправедливим є також той факт, що відповідач, який не виконує свої батьківські обов'язки відносно доньки, має відносно неї визначені законом права, і це йде не на користь дитини.
Разом з цим, позивач звертає увагу, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком, позивачем, який займається її вихованням, повністю утримує її, забезпечує її житлом.
Зі слів позивача, відповідач не заперечує, щоб її позбавили батьківських прав відносно її доньки.
На підставі вище наведеного, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.04.2024 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала, не заперечувала щодо заочного розгляду справи, просила суд задовольнити позов.
У судове засідання відповідач не з'явилась, подала відзив на позовну заяву, в якому позов та обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, визнала, просила суд вирішувати спір без її участі.
У судове засідання представник Служби у справах дітей Вишневої міської ради Бучанського району Київської області не зявився. Третя особа звернулась до суду із листом про розгляд справи за відсутності її представника відповідно до вимог законодавства. Також третьою особою було подано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так як відсутні підстави вважати, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також той факт, що відповідач на власний розсуд може розпоряджатись своїми правами, суд приймає визнання нею позову.
З огляду на визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.
Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
У принципі 2 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, проголошено, що дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, що набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У ч. ч. 1, 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, що набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, що набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування.
Як визначено у п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27.11.1992, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виходячи зі змісту ч.ч. 6-10 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 цього ж Кодексу способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, припинення правовідношення, а також його анулювання.
У відповідності до частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При розгляді справи судом встановлено, що у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21.04.2021 було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, про що було складено відповідний актовий запис № 652, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.11.2021 сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
З огляду на положення ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Зважаючи на рекомендації, викладені у п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості:
- ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками;
- позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України;
- розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Згідно з матеріалами справи неповнолітня дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні позивача, проживає разом з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 2024/003459641 від 08.04.2024.
Відповідно до заяви, посвідченої 05.04.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвим Д.В. за реєстровим № 341, відповідач не заперечує, щоб її позбавили батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 30.05.2024 № 112, виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як орган опіки та піклування, на теперішній час вважає за доцільне позбавлення матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частинами 1, 2 ст. 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги інтереси дитини, та те, що позов про позбавлення батьківських прав обґрунтовано та визнано відповідачем, яка вільна на власний розсуд розпоряджатись своїми правами матері, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд повертає позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору у розмірі 605,60 грн., а інші 50% у сумі 605,60 грн. стягує з відповідача на користь позивача.
Керуючись рекомендаціями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного суду України 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а також принципами 2, 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, ст.ст. 3, 9, 19, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, ст.ст. 12, 15, 16, 56 ЦК України, ст.ст. 7, 18, 19, 141, 164, 165 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 180, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення матері батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .
Інформація про третю особу: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 44718685, адреса: 08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Михайла Величка,1.
Повне рішення було складено 15.07.2024.
Суддя А.В. Янченко