Справа № 357/1343/24
Провадження № 2/357/1600/24
08 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Кононюка П.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги,
12.12.2023 адвокат Пустинцев Андрій Віталійович звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 19.01.2024, обґрунтовуючи тим, що 26.11.2021 між ним та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» (де, на момент укладання вказаного договору, відповідач тримався під вартою) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги на представництво у Європейському суді з прав людини №34, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов?язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси клієнта в Європейському суді з прав людини, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги, у зв?язку з виконанням даного договору. Угода предметами судового розгляду не виступала, недійсною повністю чи частково не визнавалась, сторонами розірвана чи змінена у встановленому порядку не була, а отже є дійсною, укладеною належним чином та є обов?язковою до виконання сторонами способами, визначеними в угоді. За умовами пункту 1.2 договору, адвокат бере на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу клієнту, а саме: 1.2.1 консультування клієнта щодо процедури звернення до Європейського суду з прав людини та аналіз перспективності розгляду справи в Європейському суді з прав людини;1.2.2. розробка та узгодження з клієнтом юридичної позиції по справі;1.2.3.складання скарги до Європейського суду з прав людини та підготовка необхідних матеріалів та її відправка;1.2.4. складання інших необхідних процесуальних документів в рамках процедур в Європейському суді з прав людини;1.2.5. консультування клієнта з правових питань, що виникають в ході юридичного представництва перед Європейським судом з прав людини;1.2.6. організація та ведення листування та інших форм комунікацій в Європейському суді з прав людини. Відповідно до положень пункту 2.1. Договору, за надання юридичних послуг, визначених в пунктах 1.2.1-1.2.6. клієнт зобов?язаний сплатити адвокату (представникові) винагороду лише в наступних випадках: 2.1.1. якщо Європейський суд з прав людини своїм рішенням по справі визнає порушення положень Європейської Конвенції та зобов'язує державу Україна сплатити клієнту певну суму грошової винагороди;2.1.2. якщо у справі досягнуть дружнього врегулювання спору; 2.1.3. у разі заяви односторонньої декларації уряду (країна - відповідач). Відповідно до положень пункту 2.2. Договору, розрахунок клієнта перед адвокатом проводиться після фактичного перерахування коштів на банківський рахунок клієнта суми коштів за рішенням Європейського суду з прав людини. Розрахунок проводиться у співвідношенні 50 відсотків від суми компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини залишається у клієнта та 50 відсотків клієнт зобов?язаний передати адвокату, як винагороду за представництво у Європейському суді з прав людини. 28.01.2022 він, адвокат Пустинцев А.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 подав до Європейського суду з прав людини скаргу, щодо порушення прав останнього, гарантованого статтею 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на неналежні умови тримання під вартою в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Всі витрати, пов?язані з веденням представництва в Європейському суді з прав людини в інтересах ОСОБА_2 , він взяв на себе у відповідності до договору про надання правової допомоги. За результатами цієї скарги, 20.07.2023 Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі «Швець та інші проти України» (заява N? 50415/21 та 8 інших заяв). Суд констатував порушення прав ОСОБА_2 , гарантованого статті 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на неналежні умови тримання під вартою в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» з 25.01.2018 по 20.07.2023. Суд присудив ОСОБА_2 , грошові кошти, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат, у розмірі 7500 євро. 26.07.2023 уповноважений у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_3 повідомила відповідача про те, що він має надіслати на адресу: 01001, м. Київ, пров. Рильський, 10, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.15.08.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №72484992 на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швець та інші проти України» (заява № 50415/21 та 8 інших заяв) від 20.07.2023. Після цього, відповідач направив до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про виплату відшкодування, в якій зазначив реквізити банківського рахунку для перерахування коштів. 06.09.2023 згідно платіжної інструкції Міністерства юстиції України №288 грошові кошти перераховано стягувачу - ОСОБА_2 в розмірі 294 395,25 грн (гривневий еквівалент 7500 євро). 12.09.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закриття виконавче провадження №72484992, у зв'язку з фактичним виконанням рішення (виплатою матеріальної компенсації за вказаним рішенням Європейського суду з прав людини стягувачу ОСОБА_2 ). На сьогоднішній день, відповідач не виконав свого договірного зобов?язання з оплати отриманих послуг у розмірі, визначеному договором. За умовами укладеного між сторонами у справі договору про надання правової (правничої) допомоги договору №34 від 26.11.2021 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов?язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси клієнта в Європейському суді з прав людини, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги адвоката у зв'язку з виконанням даного договору. У розділі 2 зазначеного договору сторони визначили порядок оплати послуг та погодили, що гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. Отже укладений між сторонами у справі договір про надання правової (правничої) допомоги договору №34 від 26.11.2021 за змістом його умов є відплатним. Передбачена пункту 2.2 укладеного між сторонами у справі договору винагорода є винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події. 3 огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, договір про надання правової (правничої) допомоги договору №34 від 26.11.2021, який, в судовому порядку, недійсним повністю чи частково не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався, є дійсним та є обов'язковим до виконання сторонами, однак відповідач не виконав свого зобов?язання. Тому, просив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь заборгованість за договором про надання правової допомоги у розмірі 147197,50 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2545, 58 грн.
18.03.2024, після отримання відповіді на запит з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання відповідача, відповіді на ухвалу суду від 20.02.2024 з Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», судом постановлено ухвалу, якою прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
01.04.2024 судом постановлено ухвалу, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon» за участю позивача - адвоката Пустинцева Андрія Віталійовича.
Позивач, адвокат Пустинцев Андрій Віталійович, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 08.07.2024 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позов підтримує.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 20.03.2024 подав до суду заяву, в якій просив відхилити позов ОСОБА_1 та зазначив, що ніяких письмових договорів з ним не укладав, він ніколи його не бачив, у нього була з ним лише телефонна розмова, усна консультація за яку він заплатив грошові кошти (квитанцію надає). З'явитися на суд не зможе, у зв'язку з проходженням військової служби по мобілізації, виконанням бойових розпоряджень.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утримується в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» (Замовник) та приватним адвокатом Пустинцевим Андрієм Віталійовичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3795 від 30.07.2018) (виконавець) було укладено договір №34 про надання правової (правничої) допомоги на представництво у Європейському суді з прав людини, відповідно до умов якого виконавець зобов?язується надати замовнику послуги, які передбачені цим договором, а замовник зобов?язується прийняти і оплатити їх на умовах, що зазначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, послуги за цим договором включають, не обмежуючись: 1.2.1 консультування замовника щодо процедури звернення до Європейського суду з прав людини та аналіз перспективності розгляду справи в Європейському суді з прав людини; 1.2.2. розробка та узгодження із замовником юридичної позиції по справі; 1.2.3. складання скарги до Європейського суду з прав людини та підготовка необхідних матеріалів та її відправка; 1.2.4. складання інших необхідних процесуальних документів в рамках процедур в Європейському суді з прав людини; 1.2.5. консультування замовника з правових питань, що виникають в ході юридичного представництва перед Європейським судом з прав людини; 1.2.6. організація та ведення листування та інших форм комунікацій в Європейському суді з прав людини.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за надання юридичних послуг, визначених в пунктах 1.2.1-1.2.6. клієнт зобов?язаний сплатити адвокату (представникові) винагороду лише в наступних випадках: 2.1.1. якщо Європейський суд з прав людини своїм рішенням по справі визнає порушення положень Європейської Конвенції та зобов'язує державу Україна сплатити клієнту певну суму грошової винагороди; 2.1.2. якщо у справі досягнуть дружнього врегулювання спору; 2.1.3. у разі заяви односторонньої декларації уряду (країна - відповідач).
Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунок замовника перед виконавцем проводиться після фактичного перерахування коштів на банківський рахунок замовника суми коштів за рішенням Європейського суду з прав людини. Розрахунок проводиться у співвідношенні 50 відсотків від суми компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини залишається у замовника та 50 відсотків замовник зобов?язаний передати виконавцю, як винагороду за представництво у Європейському суді з прав людини.
Також, встановлено, що 26 липня 2023 року уповноважений у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 про те, що він має надіслати на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: 01001, м. Київ, пров. Рильський, 10, заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.
15.08.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інною Віталіївною було відкрито виконавче провадження №72484992 щодо примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швець та інші проти України» (заява № 50415/21 та 8 інших заяв) від 20.07.2023.
01.09.2023 відповідач - ОСОБА_2 направив до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про виплату відшкодування, в якій зазначив реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.
06.09.2023 згідно платіжної інструкції №288 Міністерства юстиції України грошові кошти було перераховані стягувачу - ОСОБА_2 в розмірі 294 395,25 грн (гривневий еквівалент 7500 євро) у ВП №72484992, щодо примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швець та інші проти України» (заява № 50415/21 та 8 інших заяв) від 20.07.2023.
12.09.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інною Віталіївною винесено постанову про закриття виконавче провадження №72484992, у зв'язку з фактичним виконанням рішення, а саме виплатою матеріальної компенсації за вказаним рішенням Європейського суду з прав людини стягувачу ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 8-13,15, 17-21).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Ст. ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України крім того передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ч. 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідач - ОСОБА_2 заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що ніяких письмових договорів з адвокатом Пустинцевим Андрієм Віталійовичем не укладав, він ніколи його не бачив, у нього була з ним лише телефонна розмова, усна консультація за яку він заплатив грошові кошти.
Однак, суд критично оцінює зазначені твердження відповідача з наступних підстав.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Встановлено, що договір №34 про надання правової (правничої) допомоги на представництво у Європейському суді з прав людини від 26.11.2021 підписаний сторонами, недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а отже даний договір є дійсним та обов?язковим до виконання сторонами у спосіб визначений договором.
Встановлено, що позивач здійснював представництво інтересів відповідача у Європейському суді з прав людини, що зафіксовано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Швець та інші проти України» (заява №50415/21 та 8 інших заяв), що підтверджено матеріалами справи (а.с. 75-79).
Так, адвокат Пустинцев Андрій Віталійович надав юридичні послуги, щодо представництва інтересів ОСОБА_2 у Європейському суді з прав людини, а саме 28.01.2022 подав до Європейського суду з прав людини скаргу щодо порушення прав ОСОБА_2 , гарантованих статтею 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на неналежні умови тримання під вартою в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. За результатами цієї скарги, 20.07.2023 Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі «Швець та інші проти України» (заява №50415/21 та 8 інших заяв), в якому суд констатував порушення права ОСОБА_2 , гарантованого статті 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на неналежні умови тримання під вартою в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» з 25.01.2018 по 20.07.2023 та присудив ОСОБА_2 , грошові кошти, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат у розмірі 7500 євро. Відповідно до цього рішення суд також постановив: (а) упродовж трьох місяців держава - відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься повний відсоток (simple interest ) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
В преамбулі Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України 09.06.2017 зазначено, що правила слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
Ст. 14 Правил адвокатської етики затверджених Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України 09.06.2017 визначено, що договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.
Положеннями ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
Як зазначено вище у рішенні, за умовами укладеного між сторонами у справі договору№34 про надання правової (правничої) допомоги від 26.11.2021 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси замовника в Європейському суді з прав людини, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а замовник зобов?язується оплатити надання правової допомоги адвокату у зв'язку з виконанням даного договору.
У розділі 2 зазначеного договору сторони визначили порядок оплати послуг та погодили, що гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Відповідно до ч.1ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи із загальних умов виконання зобов'язання, урегульованих ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд враховує, що відповідно до умов договору, виконавець - адвокат Пустинцев Андрій Віталійович виконав умови договору, надав відповідачу - ОСОБА_2 юридичні послуги, визначені в пунктах 1.2.1-1.2.6 Договору №34 від 26.11.2021, а саме Європейський суд з прав людини своїм рішенням по справі визнав порушення положень Європейської Конвенції та зобов'язав державу Україна сплатити відповідачу суму грошової винагороди у розмірі 7500 євро та держава Україна перерахувала вищевказані грошові кошти на рахунок відповідача, а тому відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити з позивачем розрахунок, а саме передати адвокату Пустинцеву Андрію Віталійовичу винагороду в розмірі 50 відсотків від суми компенсації за рішенням Європейського суду з прав людини.
Водночас, суд враховує перерахування відповідачем - ОСОБА_2 на рахунок позивача адвоката Пустинцева Андрія Віталійовича грошових коштів у розмірі 2010,05 грн, вже після виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швець та інші проти України» від 20.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №Р24АР24А1814579451D7575 від 13.10.2023 (а.с. 47).
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданим позивачем, враховуючи, що відповідач не спростував належними й допустимими доказами обставини щодо існування договірних відносин між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до частково задоволення, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 34 від 26.11.2021, про надання правової допомоги на представництво у Європейському суді з прав людини, у розмірі 145187,45 грн.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду, тому, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1451,88 грн.
Керуючись ст. 11, 14, 15, 530, 626, 627, 628, 629, 638, 930, 907 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: абонентська скринька № НОМЕР_2 , місто Дніпро, 49040) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 34 від 26.11.2021, про надання правової допомоги на представництво у Європейському суді з прав людини, у розмірі 145187,45 грн (сто сорок п'ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 45 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1451,88 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна гривня 88 копійок).
У задоволені решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.07.2024, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.
Суддя О. В. Бондаренко