Ухвала
Іменем України
09 липня 2024 року смт.Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську старший лейтенант Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000400 від 04 лютого 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт.Міжгір'я Міжгірського району Закарпатської області, громадянина України, з загальною середньо-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , звільненого з військової служби, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України -
встановив:
03 липня 2024 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженка Дениса погоджене із прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вказує, що старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді водія 1 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, спрямованим на викрадення військової техніки, з метою використання військової техніки у особистих цілях, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, ст. ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Сил України», затвердженого Законом України №1075-XIV від 21 вересня 1999 року, п.п. 3.1.1, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 300 від 16 липня 1997 року 14 жовтня 2023 року приблизно о 16-00 годині (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) викрав військову техніку, а саме: військовий транспортний засіб «Mitshubishi L-200» військовий номер НОМЕР_2 шасі №MMBJJKL10PH010968, середньо ринковою вартістю 1167490,00 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто) гривень, розпорядившись нею на власний розсуд, доки 14 жовтня 2023 року приблизно о 19-00 годині не був затриманий працівниками патрульної поліції у м. Дніпро по вул. Передовій
25 червня 2024 року старшому солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 підтримала клопотання.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання. Підозрюваний ОСОБА_4 повідомив суду, що звільнений з військової служби, оскільки має жінку інваліда 2 групи, крім того наголосив, що на момент вчинення злочину був звільнений з військової служби. Також повідомив, що є особи, які готові взяти його на поруки. Надав відповідні документи.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України, та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, правила поваги до свободи особи, бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, однак в той же час судом приймається до уваги процесуальна поведінка підозрюваного та його сімейний стан.
Твердження прокурора про те, що обвинувачений може переховуватися задля уникнення від кримінальної відповідальності та може впливати на свідків є припущенням, які нічим не підтверджені.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми (аналогічні справи «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Враховуючи, вищевикладене, суд вважає можливим обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу не вбачається.
Для дієвості кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, на думку суду, буде достатнім та необхідним для ОСОБА_4 і таким, що зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених статтею 194 цього Кодексу.
Судом роз'яснено обвинуваченому вимоги ст.194 КПК України та наслідки невиконання обов'язків, які покладаються на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 194, 369, 372, 492 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську старший лейтенант Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010000400 від 04 лютого 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі області в якій він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця мешкання та роботи;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду, за першим викликом;
Встановити строк, на який покладено вказані обов'язки щодо підозрюваного до 09 вересня 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді поруки - відмовити, як таке, що не відповідає вимогам ст. 201 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному, прокурору негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1