Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 липня 2024 року № 520/7494/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді ЗаічкоО.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключення з військового обліку та поставити відповідну відмітку про зняття з обліку у довідці (виданій у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків офіцер запасу) від 20.04.2000 № 19, яка належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20.04.2000 перебував на обліку Комінтерновського РВК. Оскільки, він пройшов військову підготовку при ХДПУ у 1998 році та отримав військове звання «лейтенант запасу 1 розряду», Наказом КвПівн ОК № 115 від 02.08.2004 присвоєно військове звання «старший лейтенант». 27.04.2022 досягнув 45 річного віку, а відповідно граничний вік для перебування старшого лейтенанта в запасі становить 45 років. Позивач вважає, що має право на виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі. На його звернення про отримання інформації чи було його виключено з військового обліку з 01.01.2023 відповідачем надано відповідь про те, що він не підпадає під категорію військовозобов'язаних, які підлягають виключенню з військового обліку та повідомлено, що йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .Вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не досяг 60 річного віку та відповідно не підлягає виключенню з військового обліку. Відповідач зауважує, позовні вимоги є необґрунтованими та просить в задоволені позову відмовити.
Позивач надав відповідь на позов у якому підтримав свої позовні вимоги.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.04.2000 за № 19 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у Харківському державному політехнічному університеті пройшов військову підготовку у 1998 році та прийняв військову присягу. У графі «запас» зазначено 1 розряд, «військове звання» лейтенант, присвоєно наказом МОУкраїни № 687 від 01.12.1999. На зазначеній довідці Комінтерновськім РВК зроблено відмітку «військове звання «старший лейтенант» присвоєно наказом КвПівн ОК № 115 від 02.08.2004.
На звернення позивача від 08.06.2023 та 26.06.2023 щодо виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі, відповідачем листом від 31.07.2023 за № 278/10 було повідомлено, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для прийняття рішення необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 за № 1490/5 на звернення позивача від 22.09.2023 повідомлено, що ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлені розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі та п. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено граничний вік перебування в запасі військовозобов'язаних офіцерського складу. Враховуючи вищезазначене позивач був повідомлений, що він не підпадає під категорію військовозобов'язаних, які підлягають виключенню з військового обліку.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.10.2023 за № 1643/5 , на звернення позивача від 11.10.2023 повідомлено, що відповідно до вимог законодавства України, без особистої присутності неможливо остаточно прийняти рішення за порушеним питанням щодо виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі.
Вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.
Так, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389) Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану» (далі Указ № 64/2022).
Згідно з п. 1 Указу № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до п. 2 Указу № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування належало запроваджувати та здійснювати передбачені Законом № 389 заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
24 лютого 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затвердила Указ № 64/2022.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указ Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який запроваджений Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, продовжений строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону № 389, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232).
Закон № 2232 також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Серед іншого, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232).
Ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 визначені категорії громадян України щодо військового обов'язку, а саме:
допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 8 ст. 2 Закону № 2232 виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону № 2232 виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону № 2232.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний (ч. 4 ст. 33 Закону № 2232).
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Поняття персонально-якісного, персонально-первинного та персонального обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів наведено у ст. 35 Закону № 2232.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 2232 персонально-якісний облік , військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно, військовозобов'язаних, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку, військовозобов'язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано нормами ст. 37 Закону № 2232.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
звільнені з військової служби в запас;
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону № 2232, військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Ч. 4 ст. 37 Закону № 2232 установлено, що у воєнний час забороняється виїзд, військовозобов'язаних з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки .
Призов на військову службу під час мобілізації регламентований ст. 39 Закону № 2232.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232 призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Президент України видав Указ від 24 лютого 2022 року № 69/22 «Про загальну мобілізацію» (далі Указ № 69/2022), який затверджений Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
П. 1 Указу № 69/2022 передбачав оголошення та проведення загальної мобілізації.
Відповідно до п. 2 Указу № 69/2022 мобілізації проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з п. 3 Указу № 69/2022 мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Відповідно до п. 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України належало здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Згідно з п. 5 Указу № 69/2022 Генеральному штабу Збройних Сил України доручено визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Відповідно до п. 8 Указу № 69/2022 місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців доручено організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 25 травня 2022 року.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 23 серпня 2022 року.
Укази Президента України від 07 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 21 листопада 2022 року.
Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 07 лютого 2023 року № 2916-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 19 лютого 2023 року.
Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 02 травня 2023 року № 3058-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 20 травня 2023 року.
Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 18 серпня 2023 року.
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 08 листопада 2023 року № 3430-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 16 листопада 2023 року.
Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 06 лютого 2024 року № 3565-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 14 лютого 2024 року.
Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 3543:
мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до ст. 2 Закону № 3543 правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституції України, Закону України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Основні принципи і зміст мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст. 3 Закону № 3543.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3543 мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3543 зміст мобілізаційної підготовки, з-поміж іншого, становить військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Ч. 7 ст. 1 Закону № 2232 визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують , міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч. 8 ст. 1 Закону № 2232 положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
П. 3 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об'єднаннями (організаціями).
П. 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені п. 8 Положення № 154.
Відповідно до п. 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік […], військовозобов'язаних; оформлюють та видають військово-облікові документи […], військовозобов'язаним .
Відповідно до п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, серед іншого, оформляють для військовозобов'язаних, відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487).
Порядок № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Згідно з п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 4 Порядку № 1487 завданнями військового обліку є:
утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;
проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;
своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;
забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку;
забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Згідно п. п. 16-17 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
Абз. 1 п. 19 Порядку № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
За правилами п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є:
для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
для резервістів військовий квиток.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів наведені в додатку 2 до Порядку № 1487 (далі Правила № 1487).
Згідно з п. 1 Правил № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі органи СБУ), військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки без дозволу відповідного керівника);
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 № 3543;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Відповідно до п. 3 Правил № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 4 Порядку № 1487 громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин позивач мав статус військовозобов'язаного та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Частиною 1 ст.28 Закону України «Про військовий обов'язок і вій ськову службу» (Закон №2232-ХІІ), визначено, що запас військовозобов'язаних поділяється на розряди, що встановлюється залежно від віку військовозобов'язаних.
Частиною3 ст.28 Закон №2232-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, які перебувають у запасі поділяються на розряди за віком, зокрема перший розряд молодщий офіцерський склад до 45 років; другий розряд:молодший та старший офіцерський склад 60років.
Частиною 4 ст.28 Закон №2232-ХІІ визначено, що граничний вік перебування у запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Отже як зазначено у відзові на позов, ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним запасу, маючи військове офіцерське звання «старший лейтенант», що відноситься до молодшого офіцерського складу, у рік досягнення 45 річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом жовтня-листопада 2022року, переведений до другого розряду. Граничний вік перебування у запасі другого розряду становить 60 років. Запис у військово-обліковому документі ОСОБА_1 про переведення в другий розряд запасу зробити не надається можливим у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу та не явкою до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військово-облікового документу з внесенням відповідних записів.
Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що п.4ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ визначено, що виключенню з військового обліку у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які лосягли граничного віку перебування у запасі.
Оскільки ОСОБА_1 відноситься до молодшого офіцерського складу, перебуває у запасі, переведений до другого розряду, не досяг 60 річного віку, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні. З огляду на наведене, доводи позивача стосовно того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.