Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 липня 2024 року Справа № 520/4354/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши заяву позивача в порядку ст.382,383 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку ст. 382, 383 КАС України в якій просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області під час виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі 520/4354/2020 в частині розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.12.2017 по день ухвалення рішення у справі та недотриманні при цьому Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ Від 08.02.1995 року № 100;постановити окрему ухвалу, яку направити Головному управлінню НП в Харківській області для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли невиконанню постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі 520/4354/2020 з урахуванням висновків суду; зобов'язати Головне управління НП в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі 520/4354/2020 з урахуванням висновків суду
Дослідивши подану заяву, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі 520/4354/2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 сум індексації його грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі 520/4354/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 520/4354/2020 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в ненарахуванні та невиплаті доплати за службу в нічний час з 07.11.2015 по 12.12.2017; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 12.12.2017 у кількості 864 години; стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.12.2017 по день ухвалення рішення у справі.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в ненарахуванні та невиплаті доплати за службу в нічний час з 07.11.2015 по 12.12.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області провести нарахування і виплату доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 12.12.2017 у кількості 864 години.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.12.2017 по день ухвалення рішення у справі.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 520/4354/2020 залишено без змін.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, поєднав у заяві вимоги щодо застосування заходів, передбачених ст.ст.382, 383 КАС України.
Згідно з ч.1,2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч.5 ст.383 КАС України).
Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2018 року по справі №556/2081/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, приписами ст.382 та ст.383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.
Отже, оскільки заявником порушені вимоги передбачені до оформлення заяви в порядку ст. 383 КАС України, а саме поєднання в одній заяві з вимогами, які належить розглядати в порядку ст. 382 КАС України, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування аналогії закону, та повернення даної заяви за всіма вимога заявнику, на підставі положень п. 5 ст. 383 КАС України, ст. 167 КАС України, п.6 ч.4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 167, 169, 248, 382,383 КАС України, суд, -
Заяву позивача - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Зоркіна Ю.В.