Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 липня 2024 р. Справа № 520/17035/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про повернення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 18.11.2021 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3873 грн 37 коп в місяць у загальній сумі 172752 грн 26 коп за період з 01.03.2018 року по 18.11.2021 року включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 03.07.2024 провадження у справі відкрито. Розгляд справи ухвалено здійснювати відповідно до положень ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача 24.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд повернути позовну заяву без розгляду. В обґрунтування такого клопотання відповідач зазначає, що при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити фіксовану суму грошових коштів за надуманими підставами та без належного обґрунтування або причинно-наслідкового зв'язку з виконанням бойового обов'язку, участі в бойових діях, тощо. Означений спір не пов'язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій та в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов'язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій, тому позивач у спірних правовідносинах не звільнений від сплати судового збору. Отже, позивачем має бути сплачений судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову у відповідному розмірі. Також, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з заявленими позовними вимогами, що є підставою для повернення позову без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Щодо сплати позивачем судового збору суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач надав до суду посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно якого він є учасником бойових дій. Позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх порушених прав, отже, враховуючи положення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільняється від сплати судового збору за подання даного позову до суду.
Щодо строку звернення позивача до суду суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022.
Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022.
Суд враховує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.2000 по 18.11.2021 та на момент звільнення позивача зі служби частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Відтак, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування редакції частини другої статті 233 КЗпП України, чинної після 19.07.2022.
Відповідний правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 02.03.2023 у справі № 460/14618/21 та від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, строк звернення позивача з позовом до суду не пропущений, оскільки його право на звернення до суду з цим позовом відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком.
Інших доводів щодо повернення позову без розгляду відповідачем не наведено.
Виходячи з зазначеного вище, суд не вбачає підстав для повернення позову без розгляду, а отже клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12, 243, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про повернення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН