Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 липня 2024 року № 520/32748/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення військової служби 09 травня 2023 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 травня 2023 року;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виходячи із грошовою забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.05.2023 року;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати календарної вислуги років військової служби у лавах ІІІ прикордонного імені Героя України полковника ОСОБА_2 станом на 01.11.2021 25 років 7 місяців і 29 днів календарної вислуги та 3 роки 1 місяць 20 днів пільгової вислуги, при проведені звільнення 09.05.2023 та невиплати грошової компенсації грошового забезпечення за загальний стаж військової служби урахуванням попередньої пільгової вислуги у лавах ІНФОРМАЦІЯ_1 на дату звільнення 09.05.2023 та непроведення індексації грошовою забезпечення період з 09.05.2022 по 09.05.2023, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як у часнику бонових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 травня 2023 року, недорахованої додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 09.05.2022 по 09.05.2023;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за календарну вислугу років військової служби у лавах ІІІ прикордонного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.11.2021 25 років 7 місяців і 29 днів календарної вислуги та 3 роки 1 місяць 20 днів пільгової вислуги) та з 09.05.2022 по дату звільнення з урахуванням раніше виплачених сум, при проведенні звільнення 09.05.2023 та виплатити грошову компенсацію грошового забезпечення за загальний стаж військової служби з урахуванням попередньої календарної вислуги у лавах ІІІ прикордонного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату звільнення 09.05.2023 і 3 роки 1 місяць 20 днів пільгової вислуги; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 09.05.2022 по 09.05.2023 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023 рік. недонарахованої додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 « питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 09.05.2022 по 09.05.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.05.2023 року;
стягнути з Військової частини НОМЕР_2 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2023 по дату винесення судом рішення судового рішення у справі
стягнути судові витрати у сумі 36 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , був звільнений, проте відповідачем не проведено нарахування та виплату грошового забезпечення у повному розмірі.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що військова частина у спірних правовідносинах діяла у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши долучені до матеріалів прави документи, перевіривши оскаржуване дії/бездіяльність відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Наказом командира в/ч НОМЕР_4 від 09.05.2022 № 114 позивача військовослужбовця за призовом сержанта ОСОБА_1 призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_2 по особовому складу від 05.05.2022 № 53-РС на посаду командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, який прибув для подальшого проходження служби з військової частини НОМЕР_5 з 09.05.2022 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Позивач є учасником УБД, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_6 від 26.03.2016 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.05.2023 № 131 по стройовій частині позивача звільнено з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 4 пунктом 2 підпунктом “б” (за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та з 09.05.2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вказаним наказом зобов'язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік за 32 календарні дні; компенсацію за невикористану відпустку за 2023 рік за 45 календарних діб; виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 за 13 календарних місяців; зазначено, що відпустка, як учаснику бойових дій, передбачену п.12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ не надавалась; грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік не виплачувалась; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не надавалась.
Щодо компенсації відпустки УБД
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначенні Законом України «Про соціальний і протиправний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Далі Закон №2001-ХІІ)
Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації
Частиною першою та другою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено , що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У відповідності до ст. 16-1 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Приписами ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У відповідності ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби протягом календарного року надається відпустка загальною тривалістю 30 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно ст. 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період» - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та діє й на сьогоднішній день.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час виключення позивача зі списків особового складу - 09.05.2023, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.05.2019 року та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (Провадження № 11-550заі19), які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ст. 291 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судом встановлено, що доказів виплати такої грошової компенсації відповідачем до суду не надано.
Так, суд зазначає, що оскільки право на додаткову відпустку у позивача виникає з моменту отримання статусу учасника бойових дій, то відповідно і право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій у позивача виникає також з моменту отримання ним статусу учасника бойових дій.
Судом встановлено, що позивач набув статусу учасника бойових дій з 26.03.2016, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій, та, відповідно, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
За викладених обставин, враховуючи зміст позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних в частині нарахування та виплатити позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Щодо індексації грошового забезпечення у 2022-2023 роках.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи ч. 6 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі Порядок №1078).
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців.
Згідно довідки відповідача про виплату індексації від 19.11.2023 № 6110 за 2022 рік позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення, а саме: з травня 2022 року по грудень 2022 року в розмірі 9501,63 грн
При цьому, обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.
Щодо періоду з 01.01.2023 по 09.05.2023 суд зауважує, що відповідно пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено дію на 2023 рік, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
В зв'язку з чим, пунктом п'ятим Окремого розпорядження Міністра оборони України від 01.02.2023 року №2683/3 призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Указаний припис Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинним та неконституційним не визнавався.
Отже, належне позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 09.05.2023 року не підлягає індексації, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Щодо допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2022-2023 роки
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб передбачене право командирів військових частин у межах наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового й начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їхнього місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту Порядок № 260).
Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно довідки відповідача від 19.11.2023 № 6108 позивачеві у 2022 році нарахована та виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 5635,38 грн., виплата допомоги у 2023 році не проводилась.
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що перелік обставин, коли військовослужбовцю надається матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, регламентується окремим дорученням Міністра оборони України № 268/з від 1 лютого 2023 року.
Так, виплата допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення (соцбит) можна виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та/або хімієтерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою (сумарно більше як 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за місцем служби згідно з рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира.
У рапорті на ім'я командира військової частини вказується причина звернення та додаються документи, що її підтверджують.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача із рапортами про нарахування та виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань
Щодо долученого до матеріалів справи рапорту від 08.04.2023 року то вказаний документ не містить посилань на надання саме допомоги на вирішення соціально-побутових питань, не має відмітки про отримання його командиром в/ч
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка передбачена Розділом XXIV Порядку, затвердженого Наказом від 07.06.2018 № 260, є необґрунтованими, а відтак, в цій частині позову слід відмовити.
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Положеннями п. 1,7 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони України від 07.06.2018 № 260 також визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року, № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Правова позиція щодо застосування приписів частини другої статті 15 Закону № 2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року № 380/2427/20, від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005965.
Судом установлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я).
На момент звільнення позивача його календарна вислуга становила 26 років 09 місяців 08 дні, пільгова вислуга немає, загальна вислуга 26 років 09 місяців 08 днів.
Долученими до матеріалів спраив документами підтверджено, що на момент зарахування до списків військової частини НОМЕР_2 у травні 2022 року ОСОБА_1 вже проходив військову службу та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.11.2021 № 846-С виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Вказаним наказом зазначено, що станом на 01.11.2021 позивач має календарну вислугу років 25 років 07 місяців 29 днів; пільгову 03 роки 01 місяць 20 днів; усього вислуги 28 років 09 місяців 19 днів та визначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 3 повних календарних роки служби.
Враховуючи викладене вище суд прийшов до висновку, що нарахування позивачеві одноразової грошової допомоги за 3 календарні роки служби у в/ч НОМЕР_7 є необґрунтованим.
Суд зазначає, що наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 09.05.2023 № 131 позивачеві визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 13 календарних місяців служби .
Також приписам п.1 р.IV. Виплата надбавки за вислугу років затвердженого Наказом Міноборони України від 07.06.2018 № 260 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Згідно долученої до матеріалів справи довідки в/ч НОМЕР_2 від 09.05.2023 № 10позивачевіу період з травня 2022 по квітень 2023 виплачувалась надбавка за вислугу років у максимальному розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за період з 09.05.2022 по 09.05.2023 року ,що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, з урахуванням проведених виплат, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Так, постановою від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення". Постановою від 07 липня 2022 року № 793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову № 168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Отже, зі змісту постанови КМУ слідує, що на період дії воєнного стану відповідним категоріям осіб виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, за безпосередню участь відповідних категорій осіб у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2023 №192 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану" вирішено виплатити особовому складу військової частини додаткову грошову винагороду, зокрема:- за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) - в розмірі 100 000,00 грн.; - за період виконання бойових (спеціальних) завдань - в розмірі 30 000,00 грн.
В матеріалах справи міститься довідка відповідача від 18.09.2023 № 13/15/340 про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, у якій зазначено, що у період з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 02.10.2022, з 19.10.2022 по 14.01.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у н.п Петрівка, н.п. Волохів Яр, н.п Куп'янськ Харківської області, н.п. Новоселівське Луганської області, підстава відповідні накази командира 92 ОМБр.
У період виконання бойового завдання у н.п Новоселівське Луганської області позивач отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми№ 27/588 від 08.02.2023.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу в цей період встановлювалась та виплачувалась надбавка, передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”.
Щодо вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2023 по дату винесення судом рішення судового рішення у справі, то в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виходячи із системного тлумачення положень статей 116, 117 КЗпП України, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).
Відтак, лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог. При цьому, для того щоб права працівника на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні вважалися порушеними закінченим складом правопорушення, суду необхідно встановити такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівнику при звільненні сум; 2) проведення із ним остаточного розрахунку. Факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Оскільки у правовідносинах є спірними питання, щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню є передчасною.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд
вирішив
Адміністративний позов задовольнити частково
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення військової служби 09 травня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 травня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.