Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 липня 2024 р. справа № 520/11782/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057) про визнання дій визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3588-51-У від 10.08.2021; судові витрати покласти на Відповідача.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. А тому, вважаючи вимогу відповідача щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-3588-51У від 10.08.2021 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасності та повноти нарахування та сплати єдиного внеску, а також не вжив заходів щодо припинення своєї підприємницької діяльності, позивач мав обов'язок щодо сплати єдиного внеску як фізична особа-підприємець.
Позивач скористався правом подачі відповіді на відзив, у якому його представник не погодився із доводами викладеними у відзові, і зазначив, що в розумінні положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховували та сплачували роботодавці як страхувальники в розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов'язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець. При цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснював.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ОСОБА_2 з 19.04.2004р. (№ запису 24740170000000848) був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
17.04.2024 року припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
10.08.2021 року Головне управління ДПС у Харківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3588-51 У з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 38922,75 грн., на підставі якої, ГУ ДПС у Харківській області винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27.05.2021 №10131/20-40-24-08-10 (далі - Рішення).
Рішення винесено за період з 10.02.2018 до 21.04.2021 на загальну суму - 19369,08 грн в т.ч. штрафу у розмірі 3647.01 грн та пені у розмірі 15722,07 гривень.
Також, за період 2017 - 2020 року в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 обліковується заборгованість з єдиного внеску:
У 2018 році - нараховано 8448,0 грн (за 2017 р.), 2457,18 грн, (І кв.2018), 2457,18 грн (ІІ кв.2018), 2457,18 грн, (ІІІ кв.2018). Сплата в 2018 р. відсутня.
У 2019 році - нараховано 2457,18 грн (ІV кв.2018), 2754,18 грн (І кв.2019), 2754,18 грн, (ІІ кв.2019), 2754,18 грн (ІІІ кв.2019). Сплата в 2019 р. відсутня.
У 2020 році - нараховано 2754,18 грн (ІV кв.2019), 2078,12 грн (І кв.2020), 1039,06 грн, (ІІ кв.2020), 3178,12 грн (ІІІ кв.2020). Сплачено в 2019 р. - 12375,98 гривень.
У 2021 році - нараховано 2200,00 грн (ІV кв.2020. Сплачено в 2020 р. - 11409,10 гривень.
Згідно матеріалів справи, а саме: даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 , по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування КБК 71040000 обліковується борг (недіїмка) у сумі 38922,75 гривні.
10.08.2021 року Головне управління ДПС у Харківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3588-51 У з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 38922,75 грн..
Відповідач зазначив, що надати Рішення, розрахунок штрафної санкції, поштове повідомлення про вручення (у сканованому вигляді), не має можливості в зв'язку з відсутністю у справ з первинними документами, які зберігалися в Ізюмському відділі податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Харківській області.
Оскільки через збройну агресію Російської Федерації проти України на території громад Ізюмського району Харківської області вже з 24 лютого 2022 року розпочались бойові дії, з 01.04.2022 були окуповані російськими загарбниками. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами) територія Ізюмського району Харківської області увійшла до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Після деокупації Ізюмського району було встановлено, що приміщення, де були розташовані Ізюмські підрозділи, зазнали значних пошкоджень. Документація, яка зберігалась у підрозділах знищена. Факти пошкоджень та знищень викладені у заяві про злочин. За фактом скоєних злочинів з боку російської федерації порушено кримінальне провадження № 42022220000000429 від 13.10.2022 року.
Тому суд, вважає за можливе розглядати справу на підставі доданих до матеріалів справи вимоги про сплату боргу (недоїмки), Рішення, розрахунку штрафної санкції, у сканованому вигляді.
У відповідності з п.4 ст.25 Закону №2464-VІ, пункту 5 розділу VІ Інструкції №449 узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 № Ф-3588-51 У на загальну суму 38922,75 грн за заявою ГУ ДПС у Харківській області передано на стягнення боргу до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким 15.03.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VIтаЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI(далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до вимог пункту 41.1 статті 41Закону № 2464-VI контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 6Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 14 Закону № 2464 на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 6статті 25 Закону № 2464за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
За приписами п.2 розділу VІ Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п. 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п.4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
За приписами п. 5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за період 2017 - 2020 року в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 обліковується заборгованість з єдиного внеску: в 2018 році - нараховано 8448,0 грн (за 2017 р.), 2457,18 грн, (І кв.2018), 2457,18 грн (ІІ кв.2018), 2457,18 грн, (ІІІ кв.2018). Сплата в 2018 р. відсутня. В 2019 році - нараховано 2457,18 грн (ІV кв.2018), 2754,18 грн (І кв.2019), 2754,18 грн, (ІІ кв.2019), 2754,18 грн (ІІІ кв.2019). Сплата в 2019 р. відсутня. В 2020 році - нараховано 2754,18 грн (ІV кв.2019), 2078,12 грн (І кв.2020), 1039,06 грн, (ІІ кв.2020), 3178,12 грн (ІІІ кв.2020). Сплачено в 2019 р. - 12375,98 гривень. В 2021 році - нараховано 2200,00 грн (ІV кв.2020. Сплачено в 2020 р. - 11409,10 гривень.
Поряд із цим, суд зазначає, що Відповідачем не надані докази щодо направлення та вручення спірної податкової вимоги про сплату боргу Позивачу.
Вимога № Ф-3588-51 У була прийнята Відповідачем 10.08.2021р. та як зазначає Відповідач направлялась на адресу Позивача. Однак доказів направлення та вручення вимоги Відповідачем не надані ані в оригіналі, ані в копії.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що місто Ізюм було під окупацією з 24.02.2022 по вересень 2022 року. У зв'язку із численними руйнуваннями, мінною небезпекою та постійними обстрілами, поштові відділення Укрпошти у місті не працювали.
Позивач стверджує, що спірну вимогу не отримував, а про існування даної вимоги йому стало відомо після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2024р. (ВП 74459666).
Натомість Відповідач зазначає, що надати оригінали документів він немає можливості, оскільки документація, яка зберігалась у Ізюмських підрозділах знищена.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що з серпня 2011 року Позивач не здійснював підприємницьку діяльність і отримував доход від трудової діяльності, як найманим працівник:
- у період з 22.08.2011 по 20.12.2012 - водій автотранспортних засобів Ізюмської філії ПАТ «Харківгаз»;
- у період з 21.12.2012 по 01.07.2015 - водій автотранспортних засобів ПАТ «Харківгаз»;
- у період з 01.10.2016 по 28.07.2021 - водій автотранспортних засобів Куп'янської філії ПАТ «Харківгаз»;
- у період з 03.08.2021 по теперішній час - водій відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально побутових потреб Харківської обласної прокуратури.
Вказані обставини підтверджуються відомостями з копії трудової книжки Позивача та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5.
А отже, з 2011 року по теперішній час роботодавцем Ізюмська філії ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківгаз», Куп'янська філії ПАТ «Харківгаз», Харківська обласна прокуратура, нараховуючи Позивачу заробітну плату, також сплачувався, як страхувальниками, єдиний соціальний внесок за позивача, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Проаналізувавши вищенаведене, судом встановлено, що позивач з 22.08.2011 року є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, тому саме на роботодавця покладено обов'язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску, як фізичною особою-підприємцем.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 №Ф-3588-51У є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту, шляхом визнання протиправною і скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 №Ф-3588-51.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи (а.с. 7) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративного позову - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3588-51-У від 10.08.2021.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України ( код ЄДРПОУ 43983495, адреса вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211, 20 (одна тисяч двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко