12 липня 2024 року 320/11962/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач-1) та Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві (далі також - відповідач-2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління МВС України в місті Києві про призначення одноразової грошової допомоги позивачу на розмір грошової допомоги в сумі 377 040, 00 грн, який не відповідає 200-кратному розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення позивачу 2 групи інвалідності;
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України призначити позивачу одноразову грошову допомогу за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на дату встановлення 2 групи інвалідності позивачу;
- зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії скласти висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення позивачу 2 групи інвалідності та направити його до Міністерства внутрішніх справ України у сукупності з документами, що зазначені пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів на призначення одноразової грошової допомоги позивачу від Головного управління МВС України в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення позивачу 2 групи інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у нього законодавчо забезпеченого права на отримання одноразової грошової допомоги, яке не було забезпечено відповідачами у передбачений законом спосіб.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах наголошують, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду відзивах.
Такі доводи заперечені позивачем у відповіді на відзиви.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 22.02.2000 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом начальника Головного управління внутрішніх справ МВС України у м. Києві від 05.11.2015 № 995 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
У 2015 році медико-соціальною експертною комісією за результатами первинного огляду встановлено позивачу 5 % втрати професійної працездатності.
У 2019 році медико-соціальна експертна комісія за результатами повторного огляду встановила позивачу II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка серії 12 ААБ № 425188).
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у м. Києві із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Ліквідаційною комісією було скеровано матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивача до МВС України.
За результатами розгляду, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України 04.07.2022 було затверджено Висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з приписами п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 № 850.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580- VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-ХІІ.
Однак, за змістом пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-ХІІ зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок № 850).
З аналізу змісту Порядку № 850 вбачається, що висновок для виплати грошової допомоги - це службовий документ в якому відображаються результати комплексу заходів, які здійснюються з метою оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності працівника міліції спрямовані на забезпечення гарантованого державою соціального захисту працівника міліції.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Пунктами 8, 9 Порядку № 850 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім 'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсипає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Тобто, висновок щодо виплати грошової допомоги працівникові міліції, в якому відображено: день виникнення права на отримання грошової допомоги, підставу для призначення одноразової грошової допомоги, розмір одноразової грошової допомоги до виплати, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер, а є одним із документів з переліку, установленого вимогами спеціального законодавства (матеріали про призначення одноразової грошової допомоги), на підставі яких МВС приймає рішення про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги, реалізуючи свої дискреційні повноваження.
Суд звертає увагу на те, що Головою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві було складено висновок та направлені необхідні матеріали до МВС України на призначення грошової допомоги позивачу відповідно до вимог пункту 8 Порядку № 850, що спростовує твердження позивача про належність цього документу саме ГУ МВС України в місті Києві. Формування документів на призначення грошової допомоги здійснюється у взаємодії керівників органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції та МВС України.
За своєю правовою природою висновок щодо виплати грошової допомоги працівникові міліції є службовим документом, який фіксує факт забезпечення виконання уповноваженими посадовими особами механізму оформлення документів для призначення грошової допомоги і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставою для її призначення та містить розрахунок допомоги до виплати. Отже, висновок є лише носієм певної інформації.
Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Таким чином, правова природа оскаржуваного висновку щодо виплати грошової допомоги унеможливлює задоволення вимог про визнання протиправним і скасування висновку щодо виплати грошової допомоги.
Щодо питання визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на дату встановлення 2 групи інвалідності позивачу та покладення зобов'язань на Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів на призначення одноразової грошової допомоги позивачу від Головного управління МВС України в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення позивачу 2 групи інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ України (позовні вимоги № 2, 4), суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, на підставі акту огляду Центральної МСЕК № 2 (Ідентифікаційний код 03329674) від 23.07.2015 № 456-6 позивачу встановлено 5 % втрати професійної працездатності (копія довідки додається).
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 05.11.2015 № 995 о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Згідно з висновком про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який затверджено МВС України 14.12.2015 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 24 360,00 грн, яку виплачено 23.12.2015, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 3366 від 23.12.2015.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико- соціальної експертної комісії вишу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Повторне установлення втрати працездатності 60 % та 2 групи інвалідності з 15.10.2019 підтверджується копіями довідок серії 12 AAA № 038052, серії 12 ААБ № 425188, виписки до довідки серії 12 ААБ № 425188. Тобто у даному випадку має місце перевищення передбаченого пунктом 4 Порядку № 850 граничного дворічного терміну.
Враховуючи вимоги Порядку № 850 суд доходить висновку, що прийняте рішення МВС України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відповідає нормам спеціального законодавства.
Суд звертає увагу, що аналогічна наведеній вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18.
Так Верховним Судом зроблено такі висновки: «З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-ХІІ та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-ХІІ право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-ХІІ, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
42. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено II групу інвалідності, відбувся 29.03.2017, а первинно інвалідність III групи встановлено 17.04.2001. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
43. У справі, яка розглядається суди встановили, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення II групи інвалідності, МВС України відмовило йому у призначенні такої оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого ОСОБА1 було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, про що Управлінням МВС було повідомлено позивача у спосіб, визначений Порядком № 850.
44. За таких обставин, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку b встановлення II групи інвалідності є правомірною. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими. Відповідно, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 слід скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовній вимог.»
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі № 580/3016/20.
Щодо покладення зобов'язань на Головне управління МВС України в місті Києві в особі ліквідаційної комісії скласти висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення позивачу 2 групи інвалідності та направити його до Міністерства внутрішніх справ України у сукупності з документами, що зазначені пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, вбачається, що така позовна вимога не підлягає задоволенню тому, що відповідний висновок складений уповноваженими особами. Позивачем не наведено аргументів незаконності складеного висновку посадовими особами ГУ МВС України в місті Києві в особі голови, заступника та члена ліквідаційної комісії юридичної особи, що свідчить про необґрунтованість відповідної позовної вимоги.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 00032684), Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 08592201) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.