12 липня 2024 року 320/15396/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержаною особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1985-1989 роках;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статей 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №774/АУ, отриману за 16 робочих днів з 16.10.1986 по 31.10.1986 у сумі 780,23 крб. та на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №773/АУ, отриману за 6 робочих днів з 01.11.1986 по 06.11.1986 у сумі 316,52 крб., починаючи з 07.03.2023.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено що, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю другої групи та отримує пенсію відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС на підставі довідок про заробітну плату (грошове забезпечення), одержаною особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1985-1989 роках. Втім відповідачем повідомлено позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаних довідок, з підстав їх неналежності.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзиви на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Зокрема, відповідачем зазначено, що підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Додатково повідомлено, що в ході розгляду заяви позивача з доданими до неї документами було встановлено, що копії первинних документів, на підставі яких були видані зазначені довідки, надано не було.
Для перевірки достовірності видачі довідок від 19.11.2010 №773/АУ за період з 01.11. 1986 по 06.11.1986, 19.11.2010 №774/АУ було направлено запит про проведення перевірки. Після проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок для перерахунку пенсії було складено акт від 20.04.2023р. та встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам лабораторії геологічного відділу Київської філії «Союзшляхпроект» за 1986 рік нарахування заробітної плати за жовтень - листопад 1986 року ОСОБА_2 не прослідковусться (навпроти прізвища ОСОБА_1 - порожня строка).
Інших документів для підтвердження довідок від 19.11.2010 №773/АУ за період з 01.11.1986 по 06.11.1986, 19.11.2010 №774/АУ на ім'я ОСОБА_1 організацією для перевірки не надано.
Враховуючи зазначене, оскільки актом перевірки не підтверджено первинні документи видачі довідок, підстави для проведення перерахунку заробітної плати відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутні.
У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з його доводами та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києва та отримує пенсію по інвалідності 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.04.2019 р. Київською міською державною ОСОБА_3 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, серії НОМЕР_1 .
06.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження АТЗТ «Київсоїозшляхпроскт» від 19.11.2010 №774/ АУ, отриману за 16 робочих днів з 16.10.1986 по 31.10.1986 у сумі 780,23 герб, та АТЗТ«Київсоюзшляхпроект» від 19.11.2010 №773/ АУ, отриману за 6 робочих днів з 01.11.1986 по 06.11.1986 у сумі 316,52 крб.
Листом відповідача від 14.03.2023 №2600-0210-8/46373 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням довідок, оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких такі довідки були видані. Зазначено, що відповідачем направлено запит на проведення перевірки достовірності видачі Довідок.
Крім того, листом від 31.03.2023 №2600-0202-8/61189 відповідач повідомив позивача про лист від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.03.2023 No 0300-0305-9/15345 з проханням провести перевірку достовірності виданих ОСОБА_1 довідок про заробітну плату №773/АУ від№774/АУ від 19.11.2010, виданих AT ЗТ “Київсоюзшляхпроект”, на що відповідачем направлено запит 31.03.2023 за №2600-1003-8/60288, щодо уточнення дати проведення перевірки первинних документів, на підставі яких видані вищезазначені довідки.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.
Згідно з ч. 4ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 №560/3499/18.
Отже, підставою для здійснення перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка про заробітну плату відомості у якій підтверджуються первинними документами.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем, з метою перерахунку його пенсії, по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за періодз 16.10.1986 по 31.10.1986 та за період з 01.11.1986 по 06.11.1986 надано до відповідача довідкупро заробітну плату в зоні відчуження АТЗТ «Київсоїозшляхпроскт» від 19.11.2010 №774/ АУ та довідку про заробітну плату в зоні відчуження АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» від 19.11.2010 №773/АУ.
Натомість відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії на підставі вказаних вище довідок, з підстав відсутності підтвердженя їх первинними документами.
Надаючи оцінку правомірності рішення відповідача, суд зазначає таке.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 року № 2488-рс.
Також, розсекречуються прийняті до виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5, від 10 червня 1986 року № 207-7, Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530- рс, від 16 грудня 1986 року № 694-рс, від 6 січня 1988 року № 12-рс та Листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 9 травня 1986 року, № 58с від 11 червня 1986 року, № 132с від 16 вересня 1986 року, № 179с від 25 грудня 1986 року, № 8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачала встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Крім того, оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207- 7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4- кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 - у III, II, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Відповідно до пункту 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» встановлено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Згідно з Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.
Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 №644.
Суд зазначає, що надані позивачем довідка про заробітну плату в зоні відчуження АТЗТ «Київсоїозшляхпроскт» від 19.11.2010 №774/ АУ та довідка про заробітну плату в зоні відчуження АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» від 19.11.2010 №773/АУмістять всі необхідні реквізити, мають печатку, штамп, підписи.
Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р. № 09-3751, вирішення грошових вимог осіб, які в 1986 - 1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, роботодавець в разі якщо заробітна плата працівнику була зазначена та виплачена невірно повинен видати довідку не про фактично отриману заробітну плату, а зобов'язаний провести перерахунок заробітної плати та видати довідку про фактично зароблену заробітну плату.
Починаючи з 15.03.1996 листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 №01-3/244-013-2 запроваджено форму довідки про заробіток, наведену в додатку до даного листа, яку необхідно подавати для призначення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 1 листа Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2 рекомендовано при розгляді документів для призначення пенсій звертати особливу увагу, зокрема на те, щоб довідка про заробіток за роботу в зоні відчуження повинна бути заповнена по всіх реквізитах, мати штамп і печатку підприємства (організації), дату видачі довідки. На зворотному боці довідки бухгалтеру потрібно описати розрахунки сум зарплатних виплат, які вказано на лицьовій стороні. Ці розрахунки завіряються підписом бухгалтера та печаткою підприємства.
Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р. № 09-3751, вирішення грошових вимог осіб, які в 1986 - 1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, роботодавець в разі якщо заробітна плата працівнику була зазначена та виплачена невірно повинен видати довідку не про фактично отриману заробітну плату, а зобов'язаний провести перерахунок заробітної плати та видати довідку про фактично зароблену заробітну плату.
Починаючи з 15.03.1996 листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 №01-3/244-013-2 запроваджено форму довідки про заробіток, наведену в додатку до даного листа, яку необхідно подавати для призначення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 1 листа Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2 рекомендовано при розгляді документів для призначення пенсій звертати особливу увагу, зокрема на те, щоб довідка про заробіток за роботу в зоні відчуження повинна бути заповнена по всіх реквізитах, мати штамп і печатку підприємства (організації), дату видачі довідки. На зворотному боці довідки бухгалтеру потрібно описати розрахунки сум зарплатних виплат, які вказано на лицьовій стороні. Ці розрахунки завіряються підписом бухгалтера та печаткою підприємства.
В листі відповідача №2600-0308-8/60367 від 03.06.2022 року зазначено, що за матеріалами справи була проведена перевірка по факту наданих документів в АТзТ «Київсоюзшляхпроект» та складено акт від 15.09.2010 року. В ході перевірки було виявлено, що табелі обліку робочого часу на момент перевірки були відсутні, тому підприємство надало протокол комісії по трудовим спорам (без дати), в якому кількість годин робочого часу в зоні відчуження встановлюється показами свідків. Протокол комісії по трудовим спорам не відповідав вимогам статті 223 Кодексу законів про працю України (печатки комісії по трудовим спорам на підприємстві не існувало). Донесені табелі обліку робочого часу за жовтень та листопад 1986 року не завірені печаткою підприємства.
Відповідно листа Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2 нарахування заробітку за виконання роботи в зоні відчуження провадиться лише на підставі первинних документів завірених організацією в складі якої особа виконувала роботи в зоні відчуження, які підтверджують період роботи в зоні відчуження із зазначенням населених пунктів та кількості робочих годин щоденно в зоні відчуження (наприклад табель обліку робочого часу, шляховий лист, особові рахунки з розшифровкою кодів виплат того часу) або на підставі рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення чи рішення комісії по трудовим спорам.
Листом Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати МФ СРСР ЦСУ «Про основні положення щодо обліку праці та заробітної плати в промисловості та будівництві» від 27.04.1973 N 75- АБ/89/10-80 встановлено, що облік використання робочого часу ведеться в табелях обліку використання робочого часу, в річних табельних картках і т. п.
Незважаючи на те, що ані Кодексом законів про працю (КЗпП), ані Законом України «Про оплату праці», чи іншими нормативно-правовими актами не встановлено прямого обов'язку вести саме табель робочого часу, відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України «Про роз'яснення деяких питань законодавства» від 13.05.2010 р. №140/13/116-10 ведення табеля обліку використання робочого часу для підприємств є обов'язковим, відносячи його до первинної облікової документації роботодавця.
Сукупність викладених вище правових норм дозволяє дійти висновку, що первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження із зазначенням населених пунктів та кількості робочих годин щоденно в зоні відчуження (наприклад табель обліку робочого часу, шляховий лист, особові рахунки з розшифровкою кодів виплат того часу) є обов'язковою підставою при нарахуванні заробітку за виконання роботи в зоні відчуження та відповідно призначенні пенсії.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, особи, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС, але з вини організації в складі якої особа виконувала роботу в зоні відчуження, не було збережено первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження, мають право на призначення/перерахунок пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
При цьому на працівника, не можна покладати відповідальність за відсутність на підприємстві в складі якого особа виконувала роботу в зоні відчуження, первинних документів, які підтверджують період роботи в зоні відчуження. Відсутність первинних документів не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо призначення/перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі cт. 54 Закону № 796-ХІІ.
Отже, відсутність первинних документів, зокрема табелю обліку робочого часу, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках. Відповідальність за відсутність первинних документів докладається на власника підприємства, а не працівника (пенсіонера).
Таким чином, наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержаною особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1985-1989 роках, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу роботи вказаний період, а також здійснити перерахунок пенсії позивача у зв'язку із зарахуванням вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Таким чином, оскільки відповідачемпротиправно відмовив у задоволені заяви позивача про здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до переконання зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статей 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №774/АУ, отриману за 16 робочих днів з 16.10.1986 по 31.10.1986 у сумі 780,23 крб. та на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №773/АУ, отриману за 6 робочих днів з 01.11.1986 по 06.11.1986 у сумі 316,52 крб., починаючи з 07.03.2023.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержаною особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1985-1989 роках.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статей 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №774/АУ, отриману за 16 робочих днів з 16.10.1986 по 31.10.1986 у сумі 780,23 крб. та на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) АТЗТ "Київсоюзшляхпроект" від 19.11.2010 №773/АУ, отриману за 6 робочих днів з 01.11.1986 по 06.11.1986 у сумі 316,52 крб., починаючи з 07.03.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.