про закриття провадження у справі
12 липня 2024 року 320/43945/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівни про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівни, в якому просить суд:
- визнати дії приватного виконавця Уманець Н.О. по включенню майна - транспортного засобу HYUNDAI SONATA з ВІН № КМНЕС41АВСА428265 до реєстру обтяжень рухомого майна - протиправними;
- cкасувати постанову приватного виконавця Уманець Н.О. від 19.07.2023 року за № 30691021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2023 року при спробі здійснення перереєстрації транспортного засобу HYUNDAI SONATA, яким володіє на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 дізнався, що постановою приватного виконавця Уманець Н.О. від 19.07.2023 року на транспортний засіб накладено арешт та оголошено заборону на відчуження вказаного майна.
Зазначає, що за даними реєстру обтяжень на рухоме майно, підставою накладення обтяження на майно є ухвала Святошинського районного суду міста Києва у справі № 760/4848/23 від 03.07.2023 року про визначення частки майна боржника, що перебуває у спільній сумісній власності.
Згідно вимог ст. 354 ЦПК України, ухвала набуває законної сили після закінчення терміну на апеляційне оскарження, що становить для ухвал суду -15 днів.
Відчуження транспортного засобу, який на даний час належить позивачу на праві власності відбулося 07.07.2023 року, тобто в період коли частка майна боржника визначена не була.
Звертає увагу, що на момент винесення оспорюваної постанови, майно яке було обтяжено вже належало позивачу на праві власності, а відповідна постанова була винесена пізніше без врахування вказаних обставин.
Вважає, дії відповідача по включенню вказаного майна до виконавчого провадження протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року повернуто без розгляду клопотання позивача про зупинення виконавчого провадження № 70634255 до вирішення судом вказаної справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишено без руху адміністративний позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/43945/23 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача та телефонограмою про повідомлення позивача.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Наталею Олегівною надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що на виконанні перебуває виконавчий лист № 759/16556/17, виданий 16.12.2022 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення боргу в загальному розмірі 1624710.00 грн, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
02.01.2023 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 70634481.
02.01.2023 приватним виконавцем керуючись статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 70634255. Загальна сума стягнення по зведеному виконавчому провадженню з урахуванням основних винагород приватного виконавця складає 3574362,00 грн.
Зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00838227069 від 24.01.2023 боржник перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.06.2023 до виконавця надійшла заява представника стягувачів в якій останній повідомив що згідно повідомлення РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-280аз від 09.05.2023 дружині боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 належать на праві власності транспортні засоби та заявник просить вжити заходів по забезпеченню виконання рішень суду шляхом подання до суду заяви про виділ частки зі спільного рухомого майна подружжя.
Для підтвердження відповідної інформації 07.06.2023 виконавцем до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві направлено вимогу про надання інформації.
30.06.2023 до виконавця надійшов лист від РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві №31/26-3158 від 19.06.2023 про надання інформації в якому останній повідомляє про те що за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на праві власності зареєстровані наступні транспортні засоби:
- HYUNDAI SONATA, білою кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_3 , про що видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 та номерний знак НОМЕР_5 ;
- BMW Х.5, чорного кольору, 2011 року випуску, об'єм двигуна 2993 см3, номер кузова НОМЕР_6 , про що видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.04.2021 серії НОМЕР_7 та номерний знак НОМЕР_8 ;
- MAZDA СХ-5, білого кольору, 2020 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, номер кузова НОМЕР_9 , про що видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.09.2020 серії НОМЕР_10 та номерний знак НОМЕР_11 .
Ухвалою від 03.07,2024 Святошинським районним судом м. Києва подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та у власності подружжя від 01.03.2023 задоволено.
Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зокрема 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 та номерний знак НОМЕР_5 .
Ухвала набрала законної сили 18.07.2023.
Отримавши ухвалу суд від 03.07.2023, приватним виконавцем 19.07.2023 винесено постанову про арешт майна, зокрема транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA та внесені відповідні заборони до єдиних та державних реєстрів.
На підставі викладеного відповідач вважає, що здійснив дії в рамках Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, тому просив відмовити у задоволені позову.
Суд оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив:
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_14 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер кузова): НОМЕР_3 , який має реєстраційний номер (номерний знак) НОМЕР_5 . Реєстрація зазначеного транспортного засобу була здійснена 07.07.2023 року.
24.11.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язується продати громадянці ОСОБА_6 , а громадянка ОСОБА_6 зобов'язується купити у громадянина ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки HYUNDAI SONATA, 2012 року випуску, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ).
ОСОБА_1 зазначає, що 27.11.2023 року при спробі здійснити перереєстрацію належного йому транспортного засобу для виконання умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24.11.2023 року дізнався про те, що на його автомобіль було накладено арешт та заборону відчуження, проте не надає будь-який доказ отримання відмови у проведенні перереєстрації авто від уповноваженого органу.
16.12.2022 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 759/16556/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 1620000,00 гривень та витрати по сплаті послуг експерта в розмірі 4710,00 гривень та на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1620000,00 гривень та витрати по сплаті послуг експерта в розмірі 4710,00 гривень.
02.01.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Наталею Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70634255 щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Святошинським районним судом м. Києва 16.12.2022 року № 759/16556/17 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 1620000,00 гривень та витрати по сплаті послуг експерта в розмірі 4710,00 гривень.
02.01.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Наталею Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70634481 щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Святошинським районним судом м. Києва 16.12.2022 року № 759/16556/17 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1620000,00 гривень та витрати по сплаті послуг експерта в розмірі 4710,00 гривень.
Постановою про арешт майна боржника від 02.01.2023 року в рамках виконавчого провадження ВП № 70634255 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 3249420,00 гривень.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00038227069 від 24.01.2023 року, 18.06.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено шлюб. ОСОБА_8 після укладання шлюбу змінено прізвище на ОСОБА_9 .
01.03.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Н.О. складено та направлено до Солом'янського районного суду м. Києва подання про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та у власності подружжя.
30.06.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Н.О. складено доповнення до подання про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та у власності подружжя від 01.03.2023 року, які 03.07.2023 року отримані Святошинським районним судом м. Києва.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року у справі № 760/4848/23 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівни про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності.
Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а саме:
1) земельна ділянка, номер об'єкта нерухомого майна 1951903332227, площею 0.15 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), кадастровий номер 3222755400:00:007:0019, за адресою АДРЕСА_1 - у розмірі 1/2 частини;
2) житловий будинок загальною площею 37.8 кв.м., житловою площею15.7 кв.м., номер об'єкта нерухомого майна 1951894632227, за адресою АДРЕСА_1 - у розмірі 1/2 частини;
3) транспортний засіб марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999смЗ, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 та номерний знак НОМЕР_5 - у розмірі 1/2 частини;
4) транспортний засіб марки ВМW Х5, чорного кольору, 2011 року випуску, об'єм двигуна 2993см3, номер кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.04.2021 серії НОМЕР_7 та номерний знак НОМЕР_8 - у розмірі 1/2 частини;
5) марки МАZDА СХ-5, білого кольору, 2020 року випуску, об'єм двигуна 1998смЗ, номер кузова НОМЕР_16 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.09.2020 серії НОМЕР_10 та номерний знак НОМЕР_11 - у розмірі 1/2 частини;
та у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та зареєстроване за ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а саме:
6) квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 65.4 кв.м., житлова площа 41.5 кв.м., - у розмірі 1/4 частини.
Ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року у справі № 760/4848/23 набрала законної сили 18.07.2023 року.
19.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Наталею Олегівною винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 70634255, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно та транспортні засоби, зокрема на 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 85159188 від 19.07.2023 року внесено реєстраційний запис про арешт рухомого майна № 30691021, зокрема на об'єкт обтяження: 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 . Підстава: ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року у справі № 760/4848/23 про визначення частки майна боржника що перебуває у спільній сумісній власності та зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 23.05.2024 року у справі № 760/4848/23 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 року скасовано.
Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Уманець Наталі Олегівни про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та у власності подружжя залишено без розгляду.
Вважаючи протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Уманець Н.О. щодо включення транспортного засобу HYUNDAI SONATA, номер кузова НОМЕР_15 до реєстру обтяжень рухомого майна та винесення постанови про арешт майна боржника від 19.07.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон №1403-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).
Крім того, на підставі пункту 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
За приписами статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) (частина 1).
За приписами статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Поняття права власності визначено у статті 317 ЦК України, відповідно до якої це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності закріплено у статті 318 ЦК України, де зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1).
За приписами частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до частини 6 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1404-VIII звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Статтею 59 Закону №1404-VIII врегульовано питання зняття арешту з майна боржника, частиною четвертою якої визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (частина п'ята статті 59 Закону №1404-VIII).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є, зокрема, скасування постанови, винесеної 19.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Уманець Н.О., в частині накладення арешту на 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 70634255 відкритого на підставі виконавчого листа виданого Святошинським районним судом м. Києва 16.12.2022 року у справі № 759/16556/17 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1620000,00 гривень та витрати по сплаті послуг експерта в розмірі 4710,00 гривень.
Більш того, суд зазначає, що постанова про арешт майна боржника від 19.07.2023 року в якій зазначено про арешт саме транспортного засобу HYUNDAI SONATA прийнята після винесення 03.07.2023 року Святошинським районним судом м. Києва ухвали у справі № 760/4848/23 про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівни про визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, якою визначено частку майна боржника ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , у майні, що перебуває у спільній сумісній власності та зареєстроване за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зокрема 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
При цьому, зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору у цій справі є скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на 1/2 частини транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA, білого кольору, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1999 см3, номер кузова НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2021 серії НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , який станом на 07.07.2023 року знаходиться у власності ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач зазначаючи, що майно на яке було накладено арешт не звертався безпосередньо до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Н.О. із заявою про зняття арешту з майна, яке йому належить, до якої долучав би відповідні докази, які підтверджують факт того, що саме позивач є власником арештованого майна, а не боржник в рамках виконавчого провадження ВП № 70634255 та отримав за результатами розгляду такої заяви відмову у знятті арешту.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
До юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих в межах цивільної юрисдикції.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово указував, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Водночас, частиною першою 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі №826/16025/18, звертала увагу, що згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Таким чином, спір, який виник між позивачем та приватним виконавцем, з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц (провадження № 11-1037апп18) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/5502/17.
Так, частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Водночас стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 140/26445/23 надав оцінку подібним правовідносинам та дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із майна, тому даний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України.
Таким чином, з огляду на те, що цей спір фактично стосується порушення права власності особи під час виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, то такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Крім цього, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на розпорядження своїм майном, а саме автомобілем, з урахуванням висновків Верховного Суду в аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки розгляд такого належить до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, суд роз'яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір« сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки на час постановлення ухвали про закриття провадження у справі відсутнє клопотання особи, яка його сплатила, питання про повернення судового збору буде вирішуватися після надходження відповідного клопотання.
Керуючись ст. 189, 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,-
Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівни про визнання дій протиправними та скасування постанови - закрити.
Копію ухвали надіслати сторонам про справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч.2 ст.256 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено та підписано 12 липня 2024 року.
Суддя Кочанова П.В.