12 липня 2024 року № 320/40197/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (далі також - ТОВ «Євро Смарт Пауер», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 21 вересня 2023 року №26744/04-36-09-03/42547705.
Ухвалою від 13 листопада 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем порушені приписи податкового законодавства, у тому числі порушено порядок проведення перевірки позивача.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві та акті перевірки.
Заслухавши у судовому засіданні 26 червня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи (позивача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою таких учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 10 серпня 2023 року № 3737-П проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - АЗС за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 70а.
За результатами проведення перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним від 21 серпня 2023 року № 2917/04-36-09-03/42547705.
Перевіркою встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій не зазначений у ліцензії (РРО фіскальний №3000821230). Загальна вартість реалізації складає 1 228 972, 68 грн.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
На підставі висновків акту перевірки було відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21 вересня 2023 року № 26744/04-36-09-03/42547705, відповідно деякого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 2 457 945, 36 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вже зазначалось, під час проведення перевірки встановлено, що здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій не зазначений у ліцензії (РРО фіскальний № 3000821230). Загальна вартість реалізації складає 1 228 972, 68 грн.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки відсутня інформація у яких саме ліцензіях не зазначено РРО через який здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями; не вказано період, протягом якого тривало порушення; не зазначено як визначалась вартість реалізованих алкогольних напоїв та чим це підтверджується.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом- сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95).
Відповідно до положень статті 15 Закону 481/95:
- роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю;
- плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі;
- у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі;
- у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95 встановлена статтею 17 цього Закону. Так, частиною 2 статті 17 Закону №481/95 передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить такі нормативні положення:
- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно- касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
- електронний контрольно-касовий апарат - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів.
- фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;
- фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу;
- фіскальний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звіт) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира;
- денний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» містить розділ, присвячений видам звітів РРО та їх змісту та формі:
«Звіти реєстратора
11. Реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: Х-звіту; 7-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого); копій документів, що зберігаються у носії контрольної стрічки в електронній формі, за допомогою механізму друку реєстратора.
12. Формування Х-звіту, звіту про реалізовані товари (надані послуги) та періодичних звітів повинно виконуватися без обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті. [...]
14. Чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: назву і адресу господарської одиниці; індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН”. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер "ПН” - літери "ІД”; фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери ”ФН”; заводський номер реєстратора; логотип виробника.
15. Чек Х-звіту повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються з початку зміни до моменту формування Х-звіту): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках; суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж (надання) яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі”; дату і час друкування чека Х-звіту. У разі призначення реєстратора для роботи з декількома валютами чек X- звіту повинен додатково містити підсумки розрахункових операцій щодо кожної валюти окремо.
16. Реєстратор повинен формувати звіт про реалізовані товари (надані послуги) за визначеними користувачем кодами товарів (послуг). Чек звіту про реалізовані товари (надані послуги) повинен додатково містити такі дані: підсумок
розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожним зазначеним кодом окремо з моменту програмування товару (послуги) із зазначенням його найменування, реалізованої кількості, літерного позначення ставки ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги); літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках; дату і час друкування чека звіту про реалізовані товари (надані послуги). [...]
18. Реєстратор повинен формувати періодичні звіти фіскальної пам'яті за будь-який відрізок часу з початку його експлуатації. Чек періодичного повного звіту за певний період повинен додатково містити такі дані: період, за який формується звіт, із зазначенням номерів та дати першого та останнього 2-звіту; літерні позначення та ставки ПДВ, що використовувалися (у відсотках), з датами їх занесення; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги); суми ПДВ за кожною ставкою окремо; загальний підсумок розрахункових операцій за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), за кожною ставкою ПДВ окремо; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожним окремим обнулюючим 7-звітом із зазначенням номера та дати фіскального звітного чека; дати аварійних обнулень оперативної пам'яті; дату і час друкування чека.
19. Чек періодичного скороченого звіту за певний період повинен додатково містити такі дані: період, за який формується звіт, із зазначенням номерів і дати першого та останнього Я-звіту; суми та ставки ПДВ за кожною ставкою окремо, якщо такі суми не дорівнюють нулю; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги); загальний підсумок розрахункових операцій за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг); дату і час друкування чека».
Аналіз наведених вище нормативних положень дозволяє зробити висновок про те, що відповідач, виявивши факт реалізації алкогольної продукції через РРО, не внесений у ліцензію, повинен був сформувати за його допомогою звіт про реалізовані товари (надані послуги) за кодами товарів, що позначають алкогольну продукцію, а також періодичний звіт фіскальної пам'яті за відрізок часу з початку його експлуатації до дати перевірки. Оскільки позивач здійснює господарську діяльність з реалізації різних груп товарів, відповідач був зобов'язаний встановити вартість алкогольної продукції, реалізованої за допомогою такого РРО.
Дані таких звітів (періодичний, про реалізовані товари за визначеними кодами товарів) дозволили б достовірно встановити вартість алкогольної продукції, реалізованої через контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не вказаний у ліцензії, за заданий період.
Проте відповідач не вчинив дій, описаних вище, а, як вбачається з акту перевірки, обмежився витягом з бази даних, який використали при формуванні висновків акту перевірки (додаток до акту перевірки).
У даному контексті суд звертає увагу на те, що отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Отже, висновок контролюючого органу про фіксацію порушення на суму 2 457 945 ,36 грн є документально не підтвердженим, а тому застосовані на підставі такого висновку фінансові санкції не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи вищевикладене, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими належним чином, а тому, відповідно, рішення про застосування фінансових санкцій від 21 вересня 2023 року № 26744/04-36-09 03/42547705, що ґрунтується на таких висновках, підлягає скасуванню.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.
Так, до матеріалів справи додано договір № 10/01/22 від 10 січня 2022 року про надання правничої (правової) допомоги, додаткову угоду до нього, акт наданих послуг, які підтверджують сплату позивачем 12 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000, 00 грн.
Суд звертає увагу, що вказаний розмір витрат позивача відповідачем за час розгляду справи поставлений під сумнів не був.
Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 26 840, 00 грн.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 12 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 26 84, 00 грн (судовий збір), що сукупно становить 38 840, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне оскаржуване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, кабінет 219; код ЄДРПОУ 42547705) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій від 21 вересня 2023 року № 26744/04-36-09-03/42547705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» понесені останнім судові витрати у розмірі 38 840, 00 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.