11 липня 2024 року Київ № 640/4439/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,
представника позивача: Алексєєнка О.А.,
представника відповідача: Полякової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
до Окружного адміністративного суду міста Києва у лютому 2022 року звернулось представництво «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (представництво) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС, ДПС, податковий орган).
Просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2022 № 00031270708.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу від 01.05.2024 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 06.05.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М.
24.05.2024 ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 11.06.2024 о 14:30 год.
11.06.2024 проведено підготовче засідання, протокольною ухвалою від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2024.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у спірному випадку податковий орган помилково вказує про отримання представництвом товарів, у той час як мало місце отримання активів, які зараховані на баланс і відображені у бухгалтерському обліку як «основні засоби» та «запаси». Наголошували, що за стандартами бухгалтерського обліку дохід від безоплатно отриманих основних засобів визнається частинами у сумі їх амортизації протягом періодів, коли нараховується амортизація, а не одноразово у повній вартості активів у період отримання як того вимагає податковий орган. Підкреслювали, що повторне включення до доходів повної вартості безоплатно отриманих активів, як того вимагає ДПС, які на дату прийняття оскаржуваного рішення вже були частково включені до доходів і оподатковані позивачем, призведе до подвійного оподаткування спірних операцій. Звертали увагу, що у стандартах бухгалтерського обліку вживається поняття «дохід від безоплатно отриманих активів», що не тотожне поняттям «дохід у вигляді безоплатно отриманих активів» чи «дохід у сумі повної вартості безоплатно отриманих активів»; що пояснюється тим, що дохід від безоплатно отриманих основних засобів визнається не одноразово, а частинами протягом кількох періодів у сумі амортизації. Також вказали, що у акті перевірки не зафіксовано порушень правил податкового або бухгалтерського обліку при зарахуванні на баланс представництва «основних засобів» та «запасів», зокрема, що такі активи мають бути відображені як «товари».
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначали, що операції з безоплатного отримання від нерезидента товарів включаються до доходу платника податків; тому вказали, що вартість обладнання, отриманого за договором позивача з «Ivoclar Vivadent AG» від 05.11.2018 №RepO-11-2018, необхідно одразу у повній сумі включити до складу доходів відповідного періоду.
У відповіді на відзив представництво вказало, що відповідач у відзиві не навів конкретних доводів щодо вказаних у позові обставин і правових підстав позову, з якими податковий орган не погоджується, натомість просто процитував акт перевірки. Зазначили, що відповідні активи, про які йдеться у спірному випадку, зараховані на баланс позивача і відображені у бухгалтерському обліку як «основні засоби» та «запаси». Звертали увагу, що податковим органом: не спростовано факи належності значної частини безоплатно отриманих активів до основних засобів; не спростовано необхідність застосування частини другої пункту 21 ПСБО «Дохід» щодо визначення доходів від безоплатно отриманих основних засобів у сумі їх амортизації протягом часу амортизації, а не одноразово на всю вартість основних засобів у період отримання; не спростовано факт самостійного віднесення платником до доходів по спірним операціям суми у 4 939 720,32 грн. у періоді, який перевірявся.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у позовному обсязі. Вказав, що представництвом у 2019-2020 роках отримано від материнської структури меблі та обладнання, які було взято на облік як основні засоби і запаси; зазначив, що частину вартості такого обладнання і меблів було враховано при визначенні амортизаційних відрахувань і включено до складу доходів у 2019-2020 роках, а решту вартості - у 2021-2022 роках, що має наслідком включення до складу доходів на час розгляду справи усієї суми вартості безоплатно отриманих активів до доходів. Наголошував на помилковому трактуванні податковим органом названих активів як товарів. Підкреслював, що ДПС не враховувалися проведені позивачем амортизаційні відрахування, при цьому зауважень до них у ході проведення перевірки не висловлено. Звертав увагу, що за умови прийняття позиції відповідача матиме місце подвійне оподаткування, що суперечить як нормам законодавства, так і здоровому глузду. Також зазначив, що державний бюджет не зазнав втрат, оскільки наразі уся сума вартості безоплатно отриманих активів включена до доходів позивача.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Стверджувала, що у спірному випадку йшлося саме про товар, оскільки такий термін вживався у контракті між позивачем і «Ivoclar Vivadent AG», тому відповідна сума коштів повинна бути повністю включеною до доходів позивача при отриманні таких товарів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Представництво «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 23.07.2013, взято на податковий облік 02.10.2013; його місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 23-а, кв. (офіс) 8. Засновником представництва (головним підприємством) є «Ivoclar Vivadent AG» (Ліхтенштейн). Метою діяльності головного підприємства є надання консультацій та представництво у всіх країнах світу у зв'язку із продажем стоматологічних продуктів, розробка ринкових стратегій, а також послуги і правочини загального характеру, пов'язані посередньо або безпосередньо із головною метою діяльності товариства. Основним видом економічної діяльності позивача є 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
У період з 30.11.2021 по 20.12.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед».
За результатами перевірки складено акт №94505/Ж-5/26-15-07-08-05/26549947 від 28.12.2021 (т. 1 а.с.11-43).
За висновками названого акту встановлено порушення:
- підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 867 827, 02 грн. (1 770 968,79 грн. за 2019 рік, 96 858,23 грн. за 2020 рік);
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу, у результаті чого занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 33623,77 грн.;
- підпунктів 164.2.4, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням пункту 161 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено зобов'язання по сплаті військового збору на суму 2297,65 грн.;
- абзацу п'ятого частини першої статті 5 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платника єдиного внеску;
- підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу щодо несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2019 звітний рік.
У зв'язку із констатацією першого із перерахованих порушень (у частині визначення податкових зобов'язань із податку на прибуток), ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 № 00031270708 (т.1 а.с.42), яким позивачу донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб за податковими зобов'язаннями 1 867 827 грн. та 177 097 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Саме назване повідомлення-рішення, прийняте у зв'язку з твердженням про порушення підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, є предметом оскарження у випадку, який розглядається.
Такі висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у частині визначення зобов'язань із податку на прибуток обумовлені твердженням про невключення до доходів платника податку операцій з отримання безоплатно від нерезидента «Ivoclar Vivadent AG» за договором від 05.11.2018 активів (товарів) і доводами про необхідність включити повну вартість таких активів (товарів) до складу доходів у періоді, коли такі активи були отримані.
Судом з'ясовано, що між представництво «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (отримувач) та нерезидентом «Ivoclar Vivadent AG» (Ліхтенштейн, постачальник) укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт від 05.11.2018 №RepO-11-2018 (т.1 а.с.47-60).
Як видно з пунктів 1.1 та 1.2 такого контракту постачальник передає, а отримувач приймає у власність товар у відповідності з кількістю, зазначеною у додатку 1. Товар (меблі) призначається для облаштування офісу представництва для щоденної роботи персоналу та проведення навчання і презентацій для відвідувачів та потенційних замовників продукції «Ivoclar Vivadent AG» та надаються на безоплатній основі (т.1 а.с.47).
Представник позивача пояснив, що у період, який підлягав перевірці, представництво здійснювало, зокрема, діяльність щодо проведення лекцій, презентацій та семінарів щодо стоматологічних продуктів для стоматологів та зубних техніків у офісі представництва. Саме для облаштування офісу представництва меблями, демонстраційним обладнанням та матеріалами представництвом і укладено названий контракт.
Позивач отримав і ввіз на територію України на виконання контракту від 05.11.2018 №RepO-11-2018 відповідні активи в режимі «імпорт» на загальну суму 10 376 817,82 грн., що вбачається із митних декларацій UA 110190/2019/503444 від 10.04.2019, UA 110190/2019/503445 від 10.04.2019, UA 110190/2019/509166 від 25.09.2019, UA 110140/2020/0028845 від 19.03.2020 (т.1 а.с.61-85) ( на суму 9 838 717,98 грн. у 2019 році і на суму 538 099,84 грн. у 2020 році).
Як видно із примірників відомостей амортизації безоплатно отриманих основних засобів за 2019 - 2020 роки (т.1 а.с.99) представництво нарахувало амортизацію на суму 4 556 398,32 грн. (1730082,81 грн. в 2019 році та 2 826 315,51 грн. в 2020 році), а також відобразило доходи у названих сумах за кредитом рахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активі», що вбачається з карток рахунку 745 за 2019 та 2020 роки (т.1 а.с.100-101).
Позивачем також подано звіт аудиторської компанії ТОВ «Нексія ДК Аудит і податки» (т.1 а.с.102-111). Із нього вбачається, що за результатами аналізу та перевірки регістрів синтетичного обліку, даних аналітичного обліку та відображених у бухгалтерському обліку первинних документів представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (контракти з додатковими угодами та додатками, митні декларації, накази про введення в експлуатацію основних засобів, відомості нрахування амортизації, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, фінансова звітність форми 1 і 2) аудиторами встановлено, що по активам (основні засоби, запаси) безоплатно отриманим представництвом «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» від нерезидента «Ivoclar Vivadent AG» в 2019-2020 роках на загальну вартість 10 376 817,82 грн. представництво включило до складу доходів у фінансовій звітності за 2019-2020 роки доходи у сумі 4 939 720,32 грн. та ці доходи були враховані при визначенні фінансового результату (прибутку) представництва за 2019-2020 роки.
Судом досліджено і податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2019-2020 роки з доказами подання податковому органу (т.1 а.с.126-138).
На підтвердження проведення амортизаційних відрахувань стосовно отриманого обладнання і у подальшому, у періодах, наступних за тими, які перевірялися, представництвом подано картки рахунку 745 за 2021 та 2022 роки (т.2 а.с.5,6). З них вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку дохід від безоплатно отриманих основних засобів у сумі нарахованої у 2021 році амортизації у 2 836 588,32 грн. (у кожному кварталі по 709 147,08 грн.) та у 2022 році у сумі 2 599 913,23 грн. (у кожному кварталі по 649978,30 грн.). Зауважень у цій частині, як і доказів зворотного - податковим органом не подано.
Так само, податковий орган не висловлював зауважень у ході перевірки щодо включення до амортизаційних відрахувань частини вартості безоплатно отриманих активів позивачем у сумі 4 939 720,32 грн. у періодах, які перевірялися.
У відповідності до наказу позивача від 02.01.2018 №2-орг «Про облікову політику підприємства» для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності представництво керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», іншими нормативно-правовими актами, що фіксують факти їх здійснення; бухгалтерський облік доходів, витрат, інших операцій здійснюється згідно П(С) БО України.
Отже, спір зводиться до з'ясування питання чи повинен був позивач відобразити у складі доходів вартість безоплатно отриманого від «Ivoclar Vivadent AG» обладнання одразу або ж враховувати відповідні суми у складі доходів пропорційно у тих періодах, коли здійснювалися амортизаційні відрахування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).
Згідно приписів пункту 109.1 статті 109 Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
За положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За визначенням у підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
За змістом статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За визначенням у пункті 3 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу; необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
Як закріплено у пункті 4 наказу Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (НПСБО «Основні засоби»):
амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);
строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена (пункт 6 НПСБО «Основні засоби»).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації(пункт 23 НПСБО «Основні засоби»).
За приписами пункту 21 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
30.11.1999 наказом Міністерства фінансів України № 291 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Тут зазначено, що рахунок 74 «Інші доходи» призначено для обліку доходів, які виникають в процесі діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.
На субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних необоротних активів, фінансових інвестицій та цільового фінансування капітальних інвестицій. Дохід від цільового фінансування капітальних інвестицій та безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів одночасно з її нарахуванням. Дохід від безоплатно одержаних земельних ділянок і фінансових інвестицій визнається при їх вибутті.
У відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За результатом аналізу наведених правових норм та з'ясованих у справі обставин, суд приходить до таких висновків.
Доводи податкового органу про зазначення у контракті позивача із «Ivoclar Vivadent AG» терміну «товар» як підставу донарахування зобов'язань у досліджуваному випадку суд відхиляє, оскільки визначальною для оподаткування є суть операцій, а з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що за відповідним договором позивачем отримано обладнання та меблі, які у відповідності до правил бухгалтерського обліку класифіковано як «основні засоби» та «запаси», із подальшим нарахуванням амортизації. Доказів неможливості віднесення відповідних активів (обладнання, меблів) до основних засобів і активів податковим органом не надано.
Суд констатує, що позивач правомірно скористався положеннями частини другої пункту 21 наказу Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід»), у відповідності до якої у разі, якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Вартість безоплатно отриманого обладнання і меблів від «Ivoclar Vivadent AG» позивач поступово включав до складу доходів із проведенням амортизаційних відрахувань, при цьому на час прийняття рішення у справі, як видно із поданих представництвом доказів, вартість безоплатно отриманих активів повністю включена до складу доходів, таке включення здійснювалося поступово, пропорційно амортизації. Зауважень у цій частині, як і доказів зворотного, ДПС не надано. До того ж, під час перевірки не відображено зауважень щодо зарахування на баланс позивача відповідних активів як «основних засобів» та «запасів», не вказувалося, що такі активи мають бути обліковані як «товари».
Суд наголошує і на тому, що твердження відповідача про віднесення до доходів безкоштовно отриманих товарів (обладнання) від нерезидентів не підтверджується доказами у справі, оскільки на час проведення перевірки частина суми відповідного обладнання уже враховувалася у складі доходів (а у подальшому і решта вартості обладнання), однак як при складанні акту перевірки, так і при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення до уваги такі обставини не взято.
Суд погоджується з доводами представництва про те, що безоплатне отримання основних фондів не призводить до виникнення доходів в момент отримання; оскільки дохід визначається в момент нарахування амортизації, а дохід від безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається у сумі, пропорційній величині амортизаційних відрахувань з відповідних необоротних активів одночасно з нарахуванням амортизації та зменшенням залишку додаткового капіталу.
Також суд наголошує на неприпустимості повторного нарахування одного і того самого податку шляхом повторного включення до доходів повної вартості безоплатно отриманих активів (обладнання).
До того ж, суд враховує і закріплену у статті 4 Податкового кодексу презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
За наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладеного вище, суд констатує, що притягнення позивача до відповідальності у вигляді донарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток, визначеного у оскаржуваному повідомленні-рішенні, - не відповідає положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку).
Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 03.02.2022 (т.1 а.с.139) позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 24810 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 24810 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.01.2022 № 00031270708.
Стягнути на користь представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (код ЄДРПОУ: 26549947; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 23-А, кв. (офіс) 8) судовий збір у розмірі 24810, 00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Дата виготовлення і підписання повного рішення - 12 липня 2024 р.