Провадження № 22-ц/803/4016/24 Справа № 209/3087/23 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
12 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2023 року ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 лютого 2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1161-0255.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2924, для підписання кредитного договору № 1161-0255 від 23 лютого 2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
На підставі укладеного кредиту, позичальнику було надано кредит у відповідності до умов кредитного договору у розмірі 12000,00 грн.
ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки не виконала, порушила умови кредитного договору і допустила утворення заборгованості станом, яка станом на 15 травня 2023 року у розмірі 40440,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 12000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 28440,00 грн.
Рішенням Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року позов ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №1161-0255 від 23 лютого 2023 року у розмірі 40440,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позову у розмірі 2147,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір № 1161-0255 від 23 лютого 2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачем не дотримано вимоги ЗУ “Про електронну комерцію”, а тому наявні підстави вважати договір неукладеним. Окрім того зазначає, що розрахунок заборгованості не є належним і достовірним доказом того, що вона дійсно отримала позику і відповідно, що договір є укладеним.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 23 лютого 2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1161-0255.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2924, для підписання кредитного договору № 1161-0255 від 23 лютого 2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Згідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 23 лютого 2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у якому вказано, що сума кредитного ліміту 12000,00 грн., строк кредитування 300 календарних днів, базовий період сплати відсотків 18 календарних днів.
Відповідно до витягу з реєстрів банків щодо видачі кредиту №1161-0255 від 23 лютого 2023 року вбачається, що 23 лютого 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 передано 12000,00 грн. платежем 2227487379.
Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 15 травня 2023 року має заборгованість у розмірі 40440,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 12000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 28440,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частинами 1,3-6,8,10,12,13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що кредитний договір №1161-0255 від 23 лютого 2023 року укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України.
Окрім того, на підтвердження існування договірних відносин надано кредитний договір № 1161-0255 від 23 лютого 2023 року, паспорт споживчого кредиту (затверджений Наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 194-П від 11 серпня 2021 року), правила надання споживчих кредитів (затверджені Наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 69-П від 23 листопада 2022 року), які підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 2924.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 12000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача 5168*93, що підтверджено копією листа-довідки про перерахування коштів в сумі 12000,00 грн. 23 лютого 2023 року від фінансово-розрахункової установи та копією «Витягу з реєстрів банків».
Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" виконало своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі, а позичальником ОСОБА_1 було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав кредитора, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення грошових коштів
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, які доведені належними та допустимими доказами.
Посилання скаржника на те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути належним доказом наявності заборгованості, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контеррозрахунок, який би спростував доводи кредитора. Окрім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, остання мала право на заявлення відповідного клопотання про призначення судової експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого останньою зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони при укладанні кредитного договору не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а тому кредитний договір є не укладеними, колегія судів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження видачі чи перерахуванні коштів, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 12000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку 5168*93, що підтверджено копією листа-довідки про перерахування коштів в сумі 12000,00 грн. від 23 лютого 2023 року від фінансово-розрахункової установи та копією «Витягу з реєстрів банків».
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Поновити дію рішення Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна