Провадження № 11-сс/803/1280/24 Справа № 204/5183/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 29 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 22023040000000499 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
За ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 29 травня 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 09 липня 2024 року, з визначенням застави у сумі 2 000 000 гривень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні не тяжких злочинів за ч. 1 ст. 161, ч. 2 ст. 436-2 КК України, а також тяжкого злочину за ч. 3 ст. 436-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років, а тому продовжуються існувати ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідчий суддя врахував, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам.
В апеляції:
- підозрюваний ОСОБА_5 просить звільнити його з-під варти в залі суду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги вказує на незаконність рішення, яке постановлено за наслідком сфальсифікованої відносно нього кримінальної справи. Пред'явлену підозру вважає необґрунтованою, а заявлені ризики недоведеними.
Заслухавши сторони кримінального провадження, захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, передбачені ст. 177, 178, 183 КПК України та умови, за яких таке продовження можливе, зокрема неможливість закінчити досудове розслідування в межах строку дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Положеннями п. 4 ч. 1, 2 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.
Так, встановлено, що в провадженні СВ Управління СБУ у Дніпропетровській області є кримінальне провадження №22023040000000499 від 21.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України.
09.01.2024 в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України та в той же день до останнього ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024, 05.04.2024 ОСОБА_5 було продовжено строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
27 травня 2024 року прокурором подано клопотання про продовження строку тримання цього підозрюваного під вартою, в якому зазначено, що встановлені ризики та суспільна небезпека особи ОСОБА_5 не відпали і продовжують існувати.
З огляду на те, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 09.07.2024, з метою забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, виникла необхідність у продовженні строків тримання під вартою.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо вмотивованими і обґрунтованими та підтверджується наступними доказами: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023040000000499 від 21.07.2023; протоколом огляду облікового запису ОСОБА_5 в соціальній мережі “Facebook” від 25.07.2023 та додаток №1 до протоколу, а саме стенограми відеороліку; протоколом огляду глобальної мережі “Інтернет”; висновком експерта №290 від 11.08.2023 в якому зазначено, що на фоні послідовного представлення поліції як незаконного, ворожого, злочинного органу, який працює під керівництвом Америки, містяться звинувачення поліції, Президента України та Верховної Ради у геноциді українського народу та винищенні українців, заперечується напад рф на Україну і ракетні атаки, а навпаки звинувачується поліція у самостійному підриві; висновком експерта від 30.11.2023 №417, в якому зазначено, що у мовленні ОСОБА_5 у відеозаписі опублікованому у соціальній мережі “Facebook” є ствердження: “що поліція та її окремі представники працюють на Америку”, “назви рабина та євреїв сатаністами”, виявлені висловлювання за своїм змістом є такими, що створюють негативний образ єврейської національності, розпалюють національно-релігійну ворожнечу щодо осбі єврейської національності; висновку експерта від 31.01.2024 №СЕ-19/104-24/3760-ВЗ, згідно якого голос і мовлення у відеофонограмі розмови “Русичи из Днепра против корпорации полиция”, належить ОСОБА_5 .
Усі вище перелічені докази у своїх сукупності свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів, що на даній стадії розгляду дає суду ґрунтовні підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 .
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. У рішеннях ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинів.
А тому, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та фальсифікацію пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні вказаних злочинів, спростовуються дослідженими матеріалами судом першої інстанції, які наведені вище, що у своїй сукупності підтверджує високу ймовірність причетності ОСОБА_5 до вчинення ним інкримінованих йому злочинів.
Апеляційні доводи про відсутність будь-якого з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і про безпідставність висновків слідчого судді в цій частині, також є безпідставними.
Так, наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 розуміючи тяжкість інкримінованих йому злочинів та строки можливого покарання, у разі визнання його винуватим, може здійнювати спроби переховування, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Про вагомість вказаного ризику свідчать також обставини вчинення інкримінованих злочинів та поведінка підозрюваного.
Також, приймається до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством, так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При цьому, зазначений ризик об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім того, за вказаних обставин підозрюваний може перетнути умовну лінію розмежування з метою переховування, так як останній має проросійські погляди та негативне ставлення до державної влади та Збройних сил України.
Також є обгрунтованими висновки слідчого судді щодо наявності ризику впливу ОСОБА_5 на свідків, ексрпертів, з огляду на те, що останній має доступ до матеріалів справи, йому відомі анкетні дані та місце проживання останніх, а тому перебуваючи на свободі, з метою схилення останніх до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.
Враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме вчинення протиправних дій з використанням засобів масової інформації, соціальних мереж з метою поширення матеріалів у яких виправдовується тимчасова окупація територій України та збройна агресія рф, ризик продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення проти миру та безпеки громадян є вагомим та на даний стадії розгляду не нівельований.
Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням тривалості строку тримання під вартою останній не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Крім того, підозрюваному ОСОБА_5 визначено також альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з урахуванням положень ст. 182 КПК України, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та його майнового стану.
Визначений розмір застави, з урахуванням характеру та обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового чи судового розгляду.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Колегія приймає до уваги, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на завершальній стадії, водночас, враховуючи те, що на цей час слідчим/прокурором не прийнято остаточного рішення та розслідування ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу сторони обвинувачення на необхідності дотримання розумних строків досудового розслідування.
За наведеного, колегія суддів вважає необхідним ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 29 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 22023040000000499 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4