Справа № 761/22831/24
Провадження № 1-кс/761/14753/2024
21 червня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 ,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, громадянина України, одруженого, маючого двох дітей, директора ТОВ "Тандем 2006", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 27.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024000000000288,
установив:
21.06.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 59814) клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні, внесеному 27.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024000000000288.
Слідчими 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000288 від 27.03.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, достеменно розуміючи, що інтегрований металургійний холдинг, до складу якого входить ТОВ «Загорський трубний завод» (ОДРН 1087746455719, Російська Федерація) та АТ «Уральська Сталь» (ОДРН: 1055607061498, зареєстроване за адресою: Російська Федерація) є постачальником продукції в 160 державних контрактах РФ, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в результаті чого буде завдана шкода основам національної безпеки України, використовуючи схему так званого перерваного транзиту, метою якого є документальне приховання фактичного отримувача товару, забезпечив експорт обладнання ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», зокрема, стану трубопрокатного агрегату-80 (ТПА-80) із технічною документацією та комплектуючими, стану для виготовлення насосно-компресорних труб (НКТ), а також вертикального одношпиндельного муфтонарізного верстату EMAG тип VSC 400 з території України до російської федерації, яке у свою чергу використовуються представниками держави-агресора для виготовлення безшовних труб та насосно-компресорних труб, які є товарами подвійного призначення, тим самим вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
20.06.2024 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
20.06.2024 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив про достатність даних, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому діяння, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому в клопотанні слідчим зазначено, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 21.06.2024 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Повноваження прокурора та захисника, які були присутні під час розгляду клопотання, слідчим суддею перевірені.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане слідчим клопотання та просив задовольнити його у повному обсязі, зазначивши про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, станом на час розгляду клопотання існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, враховуючи обставини вчиненого кримінального провадження, особу підозрюваного, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, тому ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив скаргу на незаконне затримання ОСОБА_5 . Крім того, захисник зазначив, що повідомлення про підозру не вручено в належний спосіб, ОСОБА_5 не набув процесуальний статус підозрюваного, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не обґрунтованим, не незаконним та протиправним. Також, на думку захисника, відсутні ризики, передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, раніше не судимий та має позитивну характеристику.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника, заперечував проти клопотання слідчого.
Заслухавши позиції прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000288 від 27.03.2024.
Відповідно до протоколу слідчого в 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , 20.06.2024 о 07 год. 30 хв. ОСОБА_5 затримано, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Розглядаючи скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Так, відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Як встановлено п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
Так, протокол затримання ОСОБА_5 складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.
Відтак, слідчим суддею не встановлено обставин, які б викликали у нього обґрунтовані сумніви з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_5 затриманий та утримується під вартою без передбачених на те підстав, у зв'язку із чим скаргу адвоката ОСОБА_4 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, необхідно залишити без задоволення.
У подальшому, 20.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві) скоєних громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
При цьому слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_5 , як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний в змозі знищити, спотворити чи сховати будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлені всі вказані обставини, досудове розслідування триває, в ході якого проводяться слідчі дії.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя також враховує те, що здійснюються заходи до встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до зазначеного кримінального провадження, досудове слідство триває.
Водночас не доведено прокурором наявність таких ризиків, як вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, оскільки, на думку слідчого судді, такі ризики є сумнівними та розцінюються як домисел на даній стадії кримінального провадження, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Також під час надання оцінки наявності вказаних ризиків, слідчим суддею також враховується, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який наразі триває.
При цьому будь-який інший запобіжний захід до підозрюваного застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є можливим згідно з процесуальними нормами.
Слід зазначити, що зазначена норма КПК України доповнена 14.04.2022 Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX, метою якого є захист національних інтересів України, захист української державності від злочинів проти національної і громадської безпеки, та недопущення ухилення винними особами від відбуття кримінального покарання за вчинення злочинів вказаної категорії, а також злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, запобігання безпідставним та немотивованим рішенням суду щодо обрання стосовно цієї категорії осіб запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приймати закони в Україні повноважна тільки Верховна Рада України, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України. Натомість відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя.
Таким чином, суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, який може здійснити дії, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Слідчий суддя вважає також доведеним те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_5 не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, а саме щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у цьому випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_5 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів у межах строку досудового розслідування до 18.08.2024.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 206 КПК України - залишити без задоволення.
Клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 18 серпня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_10