вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2024 р. Справа№ 910/14398/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023
у справі № 910/14398/23 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО"
про стягнення коштів,
Приватне акціонерне товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач; ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"; апелянт-1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" (надалі - відповідач; ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО"; Товариство; апелянт-2) про стягнення 16 115 938,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0161-02024 від 01.01.2019, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 16 115 938,69 грн з яких: 6 354 798,24 грн - сума основної заборгованості, 1 653 067,96 грн - інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, 331 152,18 грн - 3% річних за період з 03.02.2022 по 24.08.2023, 4 005 322,52 грн - пеня за період з 03.02.2022 по 24.08.2023 та 3 771 597,79 грн - штраф 7%.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 провадження у справі № 910/14398/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 354 798,24 грн - закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" на користь Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" пеню за період з 03.02.2022 по 26.02.2022 - 24 517 грн 45 коп., 3% річних за період з 03.02.2022 по 24.08.2023 - 331 152 грн 18 коп., інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року - 1 653 067 грн 96 коп., а також судовий збір - 125 453 грн 04 коп.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
За висновками місцевого господарського суду, серед іншого, з урахуванням положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 необґрунтованим є нарахування пені та штрафу за період з введення воєнного стану. Проте, наведена постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не передбачає підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до введення в Україні воєнного стану. Так, відповідач визнав пеню за період з 03.02.2022 по 26.02.2022 у розмірі 24 517,45 грн. Також здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат за розрахунком позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" про стягнення 3 980 805,07 грн пені та 3 771 597,79 грн штрафу.
Апеляційна скарга обґрунтована непогодженням позивача з оскаржуваним рішенням в частині, в якій судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема, про стягнення 3 980 805,07 грн пені та 3 771 597,79 грн штрафу. Апелянт-1 вважає, що місцевим господарським судом у відповідних межах: не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки не відповідають обставинам справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.
Позивач зазначає, що прийняте місцевим господарським судом рішення, яким відмовлено у стягненні пені та штрафу у заявленому розмірі на підставі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 є необґрунтованим, оскільки акти НКРЕКП не є законом, а отже в силу ст. 651 ЦК України не можуть змінювати умови укладеного між сторонами договору.
Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а не постановами НКРЕКП в частині виконання сторонами договірних зобов'язань, а НКРЕКП не наділений правом внесення змін до законодавчих актів, що мають вищу юридичну силу та регулюють найважливіші суспільні відносини.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 апеляційна скарга позивача у справі № 910/14398/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 призначено на 26.02.2024.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду звернулось і ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО", в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат і ухвалити у даній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат.
Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат.
Апелянт-2 вказує, що наданий позивачем розрахунок некоректний у зв?язку з зазначенням показників, що не підлягали вказуванню у такому розрахунку (показників оплат і боргу за січень 2022 року, що були предметом розгляду в іншій справі) та невірним зазначенням порядку зарахування платежів (актів корегування по січень 2022 року та показників оплат за період по травень 2022 року).
Відповідач зазначає, що керуючись ст.ст. 614, 617 ЦК України, він просив суд застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем та відмовити у задоволенні таких вимог. Разом з тим, судом першої інстанції таке право згідно ст. 233 ГК України на зменшення суми санкцій не було реалізовано.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 25.12.2023 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/14398/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23; об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 призначено на 26.02.2024.
22.01.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", в якому відповідач просить залишити її без задоволення. Згідно аргументів відповідача, оскільки за укладеним договором між позивачем та відповідачем, позивач виступає саме оператором системи передачі (ОСП), про що вказано в самому договорі, останній (п.п. 2.1, 14.2) містить пряме посилання на норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та необхідність зміни умов договору у разі зміни типового договору, відповідно укладений між сторонами договір є таким, що укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а отже п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 застосовується до правовідносин між позивачем та відповідачем за
договором. Тому, на думку відповідача, позивач є природним монополістом, а тому постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 є обов'язковою для виконання. Підсумовуючи викладені заперечення відповідач має переконання, що рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/14398/23 від 23.11.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" про стягнення пені у розмірі 3
980 805,07 грн та штрафу у розмірі 3 771 597,79 грн є обґрунтованим, винесеним на підставі повного та об'єктивного дослідження обставин справи, а отже є законним та підлягає залишенню в силі у визначеній частині.
Цього ж дня на адресу апеляційного господарського суду від ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО", в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно аргументів позивача, планові рахунки та акти вчасно та в повному обсязі відповідачем не оплачувались, що підтверджується платіжними інструкціями про надходження коштів на поточний рахунок НЕК «Укренерго», у зв'язку із чим позивачем нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати з наступного дня, коли зобов'язання мало б бути виконано відповідно до умов договору. Як вказує позивач, штрафні та фінансові санкції нараховуються на плановий та фактичний обсяг послуг у порядку визначеному законодавством, з урахуванням судової практики Верховного Суду. В наведеному позивачем зазначається, що підтвердження неможливості виконання договірних зобов'язань у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин та повідомлень про розірвання договору від відповідача не надходило. Отже, висновки відповідача, що позивач визнав факт настання форс-мажорних обставин та прийняв рішення не застосовувати штрафні санкції є, на думку позивача, необґрунтованими. Таким чином, твердження відповідача щодо неможливості виконання грошових зобов'язань за договором при настанні форс-мажорних обставин (введення з 24.02.2022 воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України») є, за переконанням позивача, невмотивованим.
В судовому засіданні 26.02.2024 судом оголошено перерву до 03.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 розгляд апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 відкладено на 06.05.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд апеляційних скарг ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 призначено на 17.06.2024.
Представник апелянта-1 в судовому засіданні 17.06.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" до ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" про стягнення 3 980 805,07 грн пені та 3 771 597,79 грн штрафу.
Представник апелянта-2 в судовому засіданні 17.06.2024 підтримав заявлені в апеляційній скарзі вимоги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат і ухвалити у даній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 331 152,18 грн 3% річних та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат.
В свою чергу, представники апелянтів заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, поданої протилежною стороною.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Приватне акціонерне товариство» Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», який є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» та 100 відсотків акцій якого належить державі.
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
01.01.2019 між Національною енергетичною компанією «Укренерго» (Оператор системи передачі; ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0161-02024 (далі - Договір; Договір про надання послуг), за умовами якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього Договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Умови Договору викладені в його редакціях від 14.08.2019, 21.09.2021,15.12.2022.
Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції від 21.09.2021 для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Згідно п. 4.1 Договору в редакції від 15.12.2022 для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У періоді після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У періоді після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
У відповідності до п. 4.2 Договору в редакції від 21.09.2021 та від 15.12.2022 планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП.
Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом.
За п. 3.1 Договору в редакції від 21.09.2021 планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції від 15.12.2022 планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.
Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті в євро/МВт*год. Крім цього ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному веб-сайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця наступного, за розрахунковим періодом. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковим періодом надання послуги.
До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов'язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO-E. Користувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.
За п. 5.2 Договору в редакції від 21.09.2021 та від 15.12.2022 користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 Договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж -10 числа розрахункового місяця; 3 платіж -15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 5.3 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022 у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
У разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.
Тобто, у Договорі послуг передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату вартості за плановий обсяг послуги, що має бути не менше 1/5 від планової вартості послуги та здійснена у строки, визначені п.5.2 Договору.
Згідно п. 5.5 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022 користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилам ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту приймання-передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 5.6 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022 у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі вартість послуги, шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
ОСП має право на отримання від користувача своєчасну оплату за послугу (пп. 1 п. 6.1 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022).
За п. 8.3 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022, зокрема, користувач зобов'язується подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та у порядку, що визначені в розділах 5 та 9 цього Договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами Договору відповідачу відповідно до його листів про планові обсяги постачання електричної енергії споживачам позивачем направлялись рахунки-фактури та акти.
Відповідно до п. 9.4 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022 рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Рахунки-фактури та акти направлені відповідачу через систему «АСКОД Онлайн», що підтверджується роздруківками з системи «АСКОД Онлайн».
Повідомлення про реєстрацію в системі електронного документообігу надіслана керівникам підприємств листом НЕК «Укренерго» від 28.05.2021 № 01/21909 та опубліковано на веб-сайті НЕК «Укренерго» «Учасникам ринку» - «Реєстрація учасників ринку» - «Договори» за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/. Відповідач зареєстрований в системі «АСКОД онлайн».
Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач посилався на неоплату вчасно та в повному обсязі відповідачем планових рахунків та актів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 31.08.2023 становить: загальний основний борг - 6 354 798,24 грн (червень 2023 - 1 471 390,07 грн (акт за 06.23 на суму 2 972 838,36 грн); липень 2023 - 3 137 048,17 грн (акт за 07.23 на суму 3 137 048,17 грн); серпень 2023 - 1 746 360 грн (5 планових платежів по 349 272,00 грн).
Так, позивач просив стягнути з відповідача 16 115 938,69 грн з яких: 6 354 798,24 грн - сума основної заборгованості, 1 653 067,96 грн - інфляційні втрати, 331 152,18 грн - 3% річних, 4 005 322,52 грн - пеня, 3 771 597,79 грн - штраф 7%.
Заперечуючи проти позову, відповідач визнав пеню за період з 03.02.2022 по 26.02.2022 у розмірі 24 517,45 грн, в решті зазначив, що вимоги щодо нарахування та стягнення пені та штрафу в повному обсязі є такими, що суперечать постанові НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, обов'язкової для застосування позивачем, а отже безпідставними та не підлягають задоволенню. Також вказав, що станом на дату подання даних заперечень за період вересень-жовтень 2023 року відповідачем на рахунок позивача було сплачено сукупно 6 800 000,00 грн, що покривають суму основного боргу в розмірі 6 354 798,24 грн. Крім того, просив суд першої інстанції застосувати ст. 233 ГК України і зменшити розмір санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів вказує, що стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
Згідно з укладеним між сторонами Договором про надання послуг з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, а ТОВ "Енергетичне партнерство" є користувачем системи передачі.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, підставою для звернення позивача до господарського суду стало виникнення у відповідача заборгованості за Договором, яка станом на 31.08.2023 складала 6 354 798,24 грн (червень 2023 року - 1 471 390,07 грн (акт за 06.23 на суму 2 972 838,36 грн); липень 2023 року - 3 137 048,17 грн (акт за 07.23 на суму 3 137 048,17 грн); серпень 2023 року - 1 746 360 грн (5 планових платежів по 349 272,00 грн).
В процесі розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем здійснено повну сплату заявленої до стягнення суми основної заборгованості в сумі 6 354 798,24 грн, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором послуг в сумі 6 354 798,24 грн було закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Водночас, спірне рішення в частині закриття провадження у справі № 910/14398/23 про стягнення 6 354 798,24 грн основного боргу за апеляційними скаргами не оскаржується.
Поряд із цим, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача 24 517,45 грн пені за період з 03.02.2022 по 26.02.2022, 331 152,18 грн 3% річних за період з 03.02.2022 по 24.08.2023 та 1 653 067,96 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, що і є предметом апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 5.7 Договору в редакціях від 21.09.2021 та від 15.12.2022 у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.
Відповідач визнав пеню за період з 03.02.2022 по 26.02.2022 у розмірі 24 517,45 грн, в решті вважає, що вимоги щодо нарахування та стягнення пені та штрафу в повному обсязі є такими, що суперечать постанові НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, обов'язкової для застосування позивачем.
В наведеному, колегія суддів констатує, що відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, НКРЕКП прийнято постанову № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».
Пунктом 5 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП № 333 від 27.02.2022, було передбачено: «Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
У подальшому пункти 1-12 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 замінено новим пунктом 1 в редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, підпунктом 16 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови, зокрема: «Зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
З правового аналізу вказаних нормативних приписів вбачається, що після прийняття постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 положення постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на відповідний період, з огляду на вжите Регулятором словосполучення «надати настанови» замість «рекомендувати» втратили свій рекомендаційний характер. Відповідно, вказані приписи Регулятора слід тлумачити як вказівку цим учасникам діяти певним чином.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України; Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Згідно п. 4 частини 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
У ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зазначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в Україні, який триває.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, який у постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 дійшов висновку, що НКРЕКП як Регулятор прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Також судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно саме до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, викладених у спорі про скасування рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 17 933 524,59 грн, згідно яких, по-перше, постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності. По-друге, рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії. При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. По-третє, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» як між учасниками ринку електричної енергії, у зв'язку з чим постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені та штрафу, які нараховані за період, що входить до періоду дії воєнного стану.
В свою чергу, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо спростування заперечень позивача щодо обов'язковості постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (зі змінами) як підзаконного нормативно-правового акта у договірних правовідносинах сторін.
Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта-1 у вказаній частині.
В свою чергу, колегія суддів погоджується із аргументами відповідача про необґрунтованість нарахування пені та штрафу за період запровадження воєнного стану.
Проте, наведена постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не передбачає підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до введення в Україні воєнного стану.
Як зазначалося вище, відповідач визнав пеню за період з 03.02.2022 по 26.02.2022 у розмірі 24 517,45 грн, і такі дії відповідача, за висновками колегії суддів, не суперечить закону та не порушують прав чи інтересів інших осіб, а тому апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Також колегія суддів вказує, що зважаючи, що Договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин укладено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості відповідача за укладеним між сторонами Договором (червень 2023 року - серпень 2023 року), апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови позивачу у заявленій ним до стягнення за період з 26.02.2022 по 24.08.2023 з відповідача пені у сумі 3 980 805,07 грн та 3 771 597,79 грн штрафу 7%, та вважає такі висновки правильними та вмотивованими.
В свою чергу, з цих підстав колегією суддів відхиляються доводи апелянта-1 у цій частині, як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, що були заявлені до стягнення в розмірі 1 653 067,96 грн, а також 3% річних за період з 03.02.2022 по 24.08.2023, що складав - 331 152,18 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог є доведеною та обґрунтованою.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати послуг за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта-2 у цій частині.
Щодо заперечень відповідача про незастосування судом першої інстанції до вимог позивача щодо заявлених до стягнення 3% річних та втрат від інфляції правил, що визначені в ст. 233 ГК України, про що просив апелянт-2, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Разом з тим, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування ст. 233 ГК України і зменшення розміру санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Тому, колегією суддів відповідні доводи апелянта-2 оцінюються критично.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційних скарг про те, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені та штрафу винесено судом першої інстанції через: не з'ясування обставини, що мають значення для справи; не відповідності висновків обставинам справи; не доведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів (позивача та відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" та Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14398/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО" та Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО".
4. Справу № 910/14398/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.07.2024.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков